Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: "На 2-й день війни мені дзвінок, що треба допомогти вивезти іноземців "Шахтаря" та де Пену"

Колишній головний тренер збірної України Олексій Михайличенко розповів про свою роботу в УАФ.

– Що входило у ваші обов’язки?

– Мої друзі Дем’яненко, Протасов, Блохін, Бєланов казали: «Давай, може, до нас іди». Вони бачили, що мені некомфортно працювати при цьому тренерському штабі [в «Динамо»].

Коли я прийшов, був олімпійський відбір, Руслан Ротань працював з цією командою. Сказали: «Значить, будеш відповідати за це». Я говорю: «Відповідати не буду – якщо треба, я допоможу, це будь ласка».

Ми увійшли в Комітет національних збірних разом з Блохіним. І тільки ніби як щось почало налагоджуватися, я не довго ж працював – почалася війна, все зруйнувалося вщент.

Я був одним з небагатьох, хто залишився в Києві. На 2-й день мені дзвінок, що треба допомогти вивезти іноземців «Шахтаря», які залишилися. І Де Пена був з ними теж.

– До вас звернулися як до представника УАФ?

– Так, тому що нікого не було. Я їду – Київ порожній. На всіх постах питають: «Куди ти їдеш?»А росіяни вже в Бучі та Ірпені були. Я приїжджаю – і там, мабуть, близько 30 людей. Там і дружини, і діти, і служанки, всі разом. Питної води немає, памперсів немає. Жах.

Підігнали автобус, домовилися за потяг, вагон. І Де Дзербі був також там. Ми вже прощаємося, їх садимо в автобус, щоб везти на вокзал. І коли всі жінки стали біля ресепшена на коліна й почали молитися – для мене це був шок.

Така напруга була, такий був біль, коли ти їдеш, одні «їжаки» по Києву й жодної людини, жодної машини, – сказав Михайличенко.