Михайличенко назвав найкращих легіонерів "Динамо" під час його роботи тренером

Колишній головний тренер «Динамо» Олексій Михайличенко поділився спогадами про роботу з іноземними гравцями команди на початку 2000-х.

– Під час вашої першої тренерської каденції в «Динамо» (2002 – 2004 роки – прим.) почало з’являтися все більше легіонерів – Ель Каддурі, Саблич, Юссуф, Леко, Нінкович, можна ще перелічувати. Як вам працювалося з ними?

– Чесно кажучи, я не вважаю Валіка Белькевича і Сашу Хацкевича легіонерами. Мені дуже було приємно працювати з багатьма з них.

Пам’ятаю, Діого Рінкон тоді був у нас в оренді, вона закінчувалася, і Ігор Михайлович спитав мене: «Ми його беремо чи ні?» Кажу: «Обов’язково беремо» – не жалкую про це рішення. Флорін Чернат дуже…

Легко працювати з гравцями… перш за все, не з гравцями, а з людьми, в яких є інтелект, які розумні, які розуміють. Що потім сталося з Рінконом, коли прийшли ще 2-3 бразильці – це вже група.

Я був легіонером, я грав у «Сампдорії», у «Рейнджерс». Я приходив у ту команду і не розповідав: «Та ні, що ви робите? В «Динамо» зовсім інакше». Я приїхав у команду, в країну, яку я не повинен любити, але я маю поважати цю країну, поважати той клуб, який дає мені роботу, дає мені заробити гроші для своєї родини. Тому я маю покращувати, а не приносити якісь негаразди цьому клубу. Це дуже важливо.

Я розумію, що не всі легіонери знали, що таке «Динамо» – в багатьох випадках вони йшли за грошима. Але це повинно в даному випадку трошки бути на іншому місці. Ти прийшов не допомагати. Коли кажуть: «Він допоможе» – мене завжди це вбиває. Ніхто не вмирає, ніхто не падає, не треба нам допомагати – треба приходити і грати, треба виконувати обов’язки. Ти не повинен отримувати гроші – ти повинен їх заробляти.

– Хто, на вашу думку, саме під час вашого тренерства був найкращим легіонером?

– Діого Рінкон і Чернат, я б сказав.

– При тому, що ми не вважаємо Белькевича і Хацкевича легіонерами.

– Ні-ні, це свої, це рідні, – сказав Михайличенко.