Валерій ГРАЧОВ: "Я роками відчував провину перед Лобановським, а він мені камінь з душі зняв"

Колишній гравець "Шахтаря" Віктор Грачов розповів, як ледь не перейшов у "Динамо".

– Ще одна особлива тема – перехід у київське "Динамо", який не відбувся. Ви навіть заяву написали, однак потім відмовилися. Не шкодуєте?

– 1982-го переді мною постала дилема: "Динамо" чи "Спартак". У Києві виблискував Олег Блохін, я не повірив у свої сили. Через три роки це питання виникло ще раз. Я зустрівся з Валерієм Лобановським і щиро сказав: "Мені вже 29 років. Скільки ще залишилося грати? Два-три роки".

Валерій Васильович пояснив, що Блохін збирається за кордон і йому потрібно трохи часу на побудову нової команди. Я не думав, що Лобановський за півроку зробить суперкоманду, яка виграє єврокубок.

– Ви не повірили?

– Я не знав, що гратиму до 39 років і здоров’я вистачить. У Донецьку мене любили, я заробив авторитет. А у Києві все треба було починати з нуля. Зрештою, заяву я написав, але потім передзвонив Валерію Васильовичу і перепросив. Ми з дружиною не спали дві доби: з 30 грудня до 1 січня. Вирішували дилему якраз на Новий рік. Остаточно 2 січня постановили собі, що залишаємося у Донецьку.

– Лобановський не пробачив вам цей демарш?

– Мені було важко його підводити. Я роками відчував вину, почувався винним. Тільки 1998-го ми зустрілися знову – його "Динамо" приїхало у гості до "Таврії", яку я очолював. Там, у Сімферополі, відбулася розмова, яка зняла камінь з моїх грудей. "Таврія" горіла 0:3, але ми відігралися і закінчили 3:3. Валерій Васильович підійшов до мене, обійняв, потиснув руку і похвалив за гру: "Не турбуйся, все гаразд. У тебе хороша команда. Я не ображаюся". Мені так легко стало на душі, - зізнався Грачов.