Андрій ШЕВЧЕНКО: "Я втратив друзів на війні, але не можна піддаватися депресії"

Президент УАФ Андрій Шевченко поспілкувався з італійською пресою про війну в Україні.

- Наскільки важливо для України пройти кваліфікацію на ЧС?

- Це надзвичайно важливо. Світ забуває про нашу війну. Конфлікти відбуваються скрізь. Для наших гравців чемпіонат світу є найважливішою вітриною на професійному рівні, а для нашої країни важливо нагадати, що ми є.

- Ви почуваєтеся покинутими?

- Європа та решта світу роблять для нас дуже багато. Але ми вже не на першому плані, а нам потрібно тримати увагу на високому рівні та тиснути на Росію, щоб війна закінчилася.

- Українського спортсмена Гераскевича виключили з зимових Олімпійських ігор, оскільки на його шоломі були зображення загиблих товаришів. Заборонили комбінезон збірної України, оскільки на ньому була зображена карта з окупованими територіями, а одній спортсменці заборонили носити сережки з написом "No war".

- Рішення, з якими я абсолютно не згоден. Я не бачу жодної спекуляції: наші спортсмени лише намагаються привернути увагу до нашої трагедії. Гераскевич хотів вшанувати пам’ять своїх друзів, своїх загиблих товаришів, де тут спекуляція?

- Паралімпійський комітет знову дозволив гімн і прапор Росії на Іграх, що тривають в Італії.

- Велика помилка, я не можу з цим погодитися.

- Яка ситуація у вашому футболі?

- Ще два роки тому, за першими підрахунками, було зруйновано понад 400 стадіонів. Зараз ми їх уже не рахуємо, цифри зростають щодня, це не має сенсу.

- Але ваша Федерація підтримує діяльність.

- Так, чемпіонати тривають у всіх категоріях. Коли лунають сирени, гра зупиняється. Грати так важко, глядачів немає, хоча населення спрагле футболу. Але головна проблема — це від’їзд дітей разом із сім’ями, які залишають Україну. Минула зима була дуже важкою, багато людей поїхало: не можна залишатися в будинку, коли немає води, світла, опалення, коли не залишилося нічого. Не знаю, скільки з них повернеться.

- Ви ризикуєте втратити ціле покоління, - сказала ви нещодавно.

- Так, я це підтверджую. Тому я розпочав цифровий перепис наших ресурсів: спортсменів, тренерів, споруд. Влітку база даних буде готова, і ми дізнаємося, що в нас залишилося і на кого ми можемо розраховувати. Після чотирьох років війни багато хлопців більше немає в наших молодіжних секціях, вони поїхали — до Англії, Німеччини, Італії, вони роз’їхалися по всьому світу. І ми маємо підтримувати з ними зв’язок.

- Та ви не зупиняєтеся.

- Ні, ніколи. Вже два роки ми організовуємо School Cup, турнір для юнаків, і кількість учасників зростає. Є бажання грати у футбол, ми досягли позначки у 50 000 хлопців.

- Держава, звісно, не може вам допомогти.

- У нас немає державних коштів. Я укладаю угоди з багатьма іноземними федераціями. Ми просимо їх насамперед про одне: візьміть наших дітей і відвезіть їх до себе на табір — на тиждень, на місяць, дайте їм пограти у футбол, де це можливо. Особливо дітям, які живуть у зонах військових дій, давайте їм можливість відволіктися, відпочити, розважитися.

- А ще є проєкт Фонду, який допомагає дітям, що втратили кінцівки на війні. У 2025 році ви назвали жахливу цифру: 100 000 ампутованих.

- Зараз їх набагато більше, це число не зупиняється. Ми знайшли ресурси, моя діяльність по всьому світу має саме цю мету: я подорожую, налагоджую контакти. І ці діти відчувають себе залученими, тренуються разом. Зараз у нас є кошти, щоб протриматися ще рік.

- Ви обрали вас президентом два роки тому, чи очікували ви, що сьогодні все ще будете у стані війни?

- Я більше про це не думаю. Я пройшов цю фазу, звик жити в таких умовах. Я зосереджуюсь на житті, на позитивних аспектах, намагаюся надавати допомогу. Моя місія — дати хлопцям можливість грати у футбол.

- Чи можна звикнути до війни?

- Не слід звикати, це правда. Але реальність така, і я мушу, ми мусимо з цим жити. І, головне, не можна піддаватися депресії, бо якщо постійно думати про війну, вона тебе пригнічує. У цьому важливою є роль спорту, він допомагає не думати лише про ракети та дрони.

- Ваш батько служив у радянській армії, а власник у "Челсі", за який ви грали, Абрамович, — російський олігарх. Чи могли б ви коли-небудь уявити собі нинішню ситуацію?

- Ні, я б такого не очікував. Війна у нас почалася ще в 2014 році, але, як я це називаю, "тригерний момент", тобто точка, що спровокувала конфлікт, — це було широкомасштабне вторгнення: ми не могли цього передбачити.

- У вас четверо дітей: як ви пояснюєте їм війну?

- Ех... Старші були зі мною в Україні, коли ми перебували під ракетними обстрілами, вони все усвідомлюють. Подивіться на нинішній світ: ми маємо просто прийняти нашу ситуацію, ми не можемо її заперечувати, ми повинні бути готові. І це кажу я — людина, яка насправді не була готова до такого сценарію. Спочатку ти це відштовхуєш, заперечуєш, але реальність саме така, і ти не можеш від неї втекти.

- Рік тому нападник "Роми" Артем Довбик розповів нам, що його день починався з того, що він вмикав телефон і читав новини з серцем у горлі. Потім він йшов на тренування.

- Саме так, це так. Це перше, що я роблю вранці.

- Ви втратили багато друзів?

- (довга пауза) Так, я втратив друзів.

- Спробуймо повернутися до футболу: останній матч України на чемпіонаті світу був у 2006 році проти Італії. Шевченко — центрфорвард, Гаттузо — італійський опорний півзахисник. Тепер ви обоє маєте боротися за кваліфікацію.

- Я не можу уявити Італію знову поза межами чемпіонату світу. Я розумію тиск, але вірю, що команда відповідає рівню. У плей-фоф вони фаворити, але мають підійти до матчів добре підготовленими.

- Чи очікували ви побачити Гаттузо головним тренером збірної Італії, коли грали з ним?

- Минуло багато часу, ми живемо в іншій реальності. Але Ріно завжди був відповідальною людиною. Сьогодні я б довірив таку важливу справу людині, як Гаттузо. На тренерській лаві він уже здобув чималий досвід.

- Катастрофа в Лізі чемпіонів, чемпіонат світу під загрозою. Які проблеми італійського футболу?

- Я не можу говорити про італійський футбол. Скажімо так: у нас із вами різні проблеми. Наші називаються "проблемами", я не хотів би проводити порівняння...

- Ви відвідали Міланелло. Чи зможе ваша команда наздогнати "Інтер"?

- У дербі команда була ідеальною, вони найкраще інтерпретували момент і перемогли. Аллегрі добре вписався в цю команду, повернув ентузіазм. І ще є Модрич - чудовий хлопець, приклад для всіх.

- Зараз ви в Італії на турнірі з паделу.

- Це також спосіб налагоджувати стосунки, встановлювати контакти, знаходити ресурси для Фонду та його соціальних проєктів, які розвиваються через футбол. Це моя місія, - запевнив Шевченко.