Пилип БУДКIВСЬКИЙ": "Наш літак випустив три червоні вогні, почали стріляти – запам'ятав це на все життя. У Донецьку розпочалася війна"

Форвард «Зорі» Пилип Будківський пригадав початок російсько-української війни в 2014 році.

– Я їздив з хлопцями з Донецька в Луганськ. Ми проїжджали, і вже почали ставити блок-пости – десь наші, десь не наші, ти вже не розумієш, коли ввечері після тренування їдеш.

Пам'ятаю, я їхав додому, купив насіння. Перший чи другий блок-пост, мене зупиняє. Фари вимкнув, віконце опустив, він: «Багажник подивимося. З машини не виходиш – я сам усе дивлюся».

Подивився, закрив, заліз назад: «Що їси?» – «Насіння». – «Давай насіння». – «Тримайте». Якось вже бажання відбило, кажу: «Забирайте пачку, я вже не буду насіння».

Каже: «Дивись, наступний пост не наш». Тому що я під’їхав до блок-поста, там написано: «Вимкнути світло». Бо там з автоматами ходять – це ненормально. Так воно вийшло, я зупинявся на кожному.

– Ти один у машині був?

– Так. Стрьомно було страшно. Я не знав, що робити, але думаю: «Ладно, буду їхати». Я вже пів дороги проїхав між Донецьком і Луганськом – хіба що назад їхати, мені не було вже що робити. Я поїхав туди, доїхав. Нормально все було, в принципі, доїхав.

– А що казали на не нашому блок-пості?

– Нічого не казали. Документи ніхто не дивився навіть. Просто дивилися на тебе, дивилися машину, позаглядали, щоб там не було тільки – я не знаю, що вони шукали – може, вибухівку.

Стрьомна така ситуація, коли їздиш туди-сюди на тренування. Це недовго було. Потім ми поверталися, це коли окупація проходила влітку вже. А я влітку, пам'ятаю, виїжджав з Донецька на поїзді, і там уже за аеропорт почалися бої. Вони тільки підходили до аеропорту, Путіловський міст був.

Проїжджаю, а там як у фільмі: одна машина горить знизу, інша зверху, а з іншої сторони в іншу стріляють. Ти їдеш у потязі, це буквально метрів 100 від тебе. Я на це дивлюся, стрьомно в поїзді, бо, може, ще й по поїзду будуть стріляти. Я таке тільки в кіно бачив: машини горять, ті стріляють в один бік, ті – в інший. Дивишся, думаєш: «Боже…»

Я запам'ятав, як це починалося. Летів наш літак і він випускає не ракети, а три червоні вогні – раз випустив, два випустив, три, і починається стрільба. І це початок війни. Це я запам’ятав на все життя. Це в Донецьку почалася війна.

Машина залишалася в Донецьку, ми вже переїжджали потім з «Зорею» в Запоріжжя, платили гроші, щоб машину вивезти через блок-пост. Ми хлопцями – я, Малишев, Маліновський – виїжджали на машині звідти самі.

Вони нас зупиняють – це вже не наш був блок-пост – і кажуть «О, футболісти, я бачу. Ну, давайте – з кожного по парі бутс точно зараз, і будемо вирішувати, що з вами робити».

Щось хтось віддав, у когось не було їх, ми там щось віддали їм, і вони кажуть: «Добре, їдьте». Бо там уже черги були великі, щоб виїхати. Так почався наш вояж у Запоріжжя, – сказав Будківський.

Фото: ФК "Полiсся"