"Не вдасться поконкурувати з Миколенком". Мартинюк – про виклик до збірної України
Минулого року крайній захисник «Олександрії» Олександр Мартинюк вже потрапляв на олівець тренерів збірної України. Але тоді то був резервний список. Зараз же, перед товариськими матчами «синьо-жовтих» проти Канади (7 червня) і Нової Зеландії (10 червня) 23-річний футболіст опинився в основній обоймі.
На тему перших вражень від цього виклику і не тільки, з Олександром поспілкувався журналіст сайту Sport.ua.
– Олександре, вітаємо с першим основним викликом до збірної?
– Дякую. Дуже приємно отримати цей виклик, я до цього йшов. Буду старатися довести, що я готовий грати за головну команду країни.
– Хто першим повідомив цю звістку?
– Я побачив це в соцмережах, друзі почали писати, дружина. А з клубу першим написав і привітав наш аналітик Євген Анатольович Гресь.
– Хтось з тренерського штабу збірної тобі телефонував?
– Ні. Але ще раніше зі збірної зв’язувались, коли потрібно було подавати документи на візу. Тоді в мене з’явилася надія, що можу потрапити до основної обойми національної команди.
– До Івана Калюжного за консультацією звертався?
– Поки цього не знадобилося (усміхається). Це вже коли ми будемо їхати до розташування команди, він мені розкаже, що і як.
– Крім Калюжного, з ким знайомий с тих гравців, хто викликаний?
– З Миколою Михайленком, з яким ми разом грали за «Олександрію». Більше ні з ким не знайомий, хіба що знаю хлопців, проти яких грав в чемпіонаті.
– Не в останню чергу ти свій виклик отримав завдяки виступу твоєї команди. В чому секрет таких показників «Олександрії»?
– Тут немає ніякого секрету. Найголовніше, що в нас гарний колектив і тренерський штаб, який нам довіряє і вірить в нас. Руслан Петрович Ротань поставив класну гру команді, і ми довели, що можемо змагатися за самі високі місця. «Олександрія» посіла друге місце, що для мене поки є найбільшим успіхом в кар’єрі.
– Пригадаєш найпам'ятніший поєдинок в поточному чемпіонаті?
– Напевно, це гра проти «Шахтаря», коли ми програючи – 0:2, зробили камбек і перемогли з рахунком 4:3. Тоді це дало нам сильний поштовх в плані впевненості. Ми зрозуміли, що можемо перегравати такі команди, як «Шахтар» і «Динамо».
– Головний тренер Руслан Ротань тобі щось побажав з приводу виклику в збірну?
– Ми ще з ним не бачились, тому що в нас були вихідні. Ми завтра розпочинаємо тренувальну роботу.
– Ти вже надягав футболку Олімпійської збірної, а коли ти вперше почав мріяти про те, щоб вдягнути футболку головної команди країни?
– Я й не пригадаю, оскільки в дитинстві завжди мріялось про щось велике, але то не завжди серйозно. Мені завжди хотілося грати за збірну, але я не був впевнений в собі. І тільки з часом зрозумів, коли наполегливо працюєш, все може здійснитися.
– Взагалі, коли ти почав пильно слідкувати за збірною України?
– На Євро-2012. Мені тоді було 11 років. Країна жила футболом, адже змагання проходили в Україні.
– Твоя основна позиція лівий захисник. Ти завжди там грав?
– В Волині грав і правим захисником і на позиції опорника. Але моє рідне амплуа і там мені більше подобається – лівий захисник.
– А хто з європейських лівих захисників тобі зараз подобається?
– Раніше це був Марсело, який виступав за мадридський «Реал». А зараз… Віталій Миколенко.
– Але тобі на цьому зборі не вдасться з ним поконкурувати, бо його нема в списку.
– Так. Можливо іншого разу (посміхається).
– На цій позиції у збірній можуть зіграти Владислав Дубінчак і Богдан Михайліченко. Серйозна конкуренція?
– Безумовно. Це гравці високого рівня. За свою кар’єру Владислав і Богдан вже пограли на високому рівні. Але через таку конкуренцію є змога рости в професійному плані.
– Якщо знадобиться, готовий виступити на іншому місці?
– Так. Головне грати, а там вже підлаштуюся (посміхається).
Сергій Бойченко
Фото: ФК "Олександрiя"