ЕКСКЛЮЗИВ. Владислав ВАНАТ: "Після кожної гри не можу заснути до п'ятої ранку"

За Владом Ванатом я стежу з 2018 року, коли зовсім юний, 16-й літній, форвард метеором увірвався до основного складу "Динамо" U-19 і закінчив перший сезон з відмінним показником – дев'ять м'ячів у 15-ти матчах. Пізніше була результативна гра за динамівський дубль. Проте історія "Динамо" знає багато випадків, коли молоді нападники, чудово проявляючи себе в молодіжних командах клубу, пізніше нічого не показували, дебютувавши за основу.

Це історія зовсім не про Влада. За тур до кінця чемпіонату він лише за крок від того, щоб вдруге поспіль стати найкращим бомбардиром УПЛ. До речі, чи ви знали, що ні Шевченку, ні Реброву, ні Шацьких таке досягнення так і не підкорилося.

З цього ми й розпочали бесіду з голеадором киян під час заходу Family Drive Day, влаштованого для динамівців компанією Winner з нагоди 30-го чемпіонства.

- Владе, ти багато забивав, граючи за "Динамо" U-19 та U-21, але вважається, що перехід у дорослий футбол дається молодим футболістам дуже важко. Як тобі вдалося безболісно подолати цей момент?

- Не сказав би, що це було безболісно. У моїй дорослій кар'єрі був дуже важкий період, коли я поїхав в оренду в "Чорноморець". Багато працював. Спочатку було дуже складно, згодом трохи адаптувався. То була гра на виживання. Або ти виживаєш, або тебе виживають. Це була така своєрідна школа життя. Хоча і під керівництвом мого колишнього тренера в "Динамо" U-21 – Юрія Мороза, і в компанії багатьох хлопців, із якими я раніше грав. У результаті такої жорсткої конкуренції, багато хто з них заграв у Прем'єр-лізі: Білошевський у "Чорноморці", Скорко в "Олександрії", Кузик у "Кривбасі", Михайленко, Брагару та Біловар – у "Динамо" та багато інших.

- Це твоя друга золота медаль. Яка різниця в емоціях із першим разом?

- Зрозуміло, що різниця велика, тому що чемпіонство 2021-го року, можна сказати, я не здобував (зіграв одну гру і двічі опинявся в запасі – прим. авт.), а до цього чемпіонства доклав максимум зусиль і тому від цього чемпіонства емоцій набагато більше, ніж від того.

- На твій погляд, які якості дозволяють тобі другий сезон поспіль утримуватися на чолі бомбардирських перегонів та показувати таку стабільну результативність?

- Важко сказати. Навряд чи зможу виділити щось одне. Намагаюся завжди виявляти характер, навіть коли щось не виходить. Якщо ви пам'ятаєте, на початку сезону на моєму рахунку був лише один м'яч (у перших шести турах, після цього Влад забив дев'ять м'ячів за 2 місяці – прим. авт.), тоді як мої конкуренти вже здорово відірвалися, маючи по 5-6 м'ячів. Треба було наздоганяти, і це вдалося насамперед за рахунок характеру, але, з іншого боку, за рахунок якогось пофігізму.

- Ти маєш на увазі, що за титулом найкращого бомбардира ти не гнався?

- Ну як сказати: справа нападника – забивати м'ячі, і саме за кількістю цих м'ячів судять про результат його роботи. Хочеться бути найкращим бомбардиром щороку, але головним завданням було виграти чемпіонство.

- Ти бачиш для себе кар'єру за кордоном?

- Думаю, будь-який футболіст хоче пограти у Європі, і я не виняток. Сподіваюся, рано чи пізно надійде та пропозиція, яку влаштує і президента клубу, і мене, і все вийде.

- А та інформація, яка зараз циркулює в пресі, щодо інтересу до тебе клубів АПЛ, Серії А та Ла Ліги, наскільки близька до істини?

- Я не знаю, мені ніхто нічого не казав. Для мене найголовнішим було виграти чемпіонство. Хотілося, звісно, виграти і Кубок, але не вийшло. Чемпіонство ми виграли, попереду літо – думатимемо і дивитимемося.

- Що саме не вдалося у фіналі Кубка?

- Забити на один пенальті більше, ніж "Шахтар". Переглядав матч – я кожну свою гру переглядаю по 2-3 рази, після ігор не сплю до п'ятої ранку, бо можу двічі переглянути запис гри. Чесно скажу, мене мало не знудило від такої гри. Не сподобалася ні гра "Шахтаря", ні моя, ні моєї команди. Щодо не забитого Караваєвим пенальті, то таке траплялося з багатьма великими гравцями. Давайте краще згадаємо, що саме Сашко забив наприкінці матчу "Шахтарю" у першому колі і приніс нам таку цінну нічию. Завдяки цьому ми досі залишаємося непереможеними у чемпіонаті України. Таке буває, це життя, це футбол – за це ми його любимо, за те, що він дарує нам такі емоції.

Гадаю, "Шахтар" розбирає манеру ударів наших пенальтистів. Ми так точно розбираємо, тож думаю, що й вони розбирають. Він пробив, а воротар вгадав – ну буває!

- У нападників, що славляться високою результативністю, зазвичай виділяють такі якості, як почуття голу, атлетичність, поставлений удар, уміння грати на другому поверсі, дриблінг. Яка твоя "коронка"?

- У мене її нема. Вважаю, що нападник має бути різнобічно розвинений, повинен уміти всього потроху.

- Хто твій улюблений асистент?

- У "Динамо" - Буяльський. Та навіть якщо взяти по всій кар'єрі, то Буяльський. Мені дуже подобається з ним взаємодіяти. Хоча з Ярмоленком, Шапаренком, Кабаєвим, Бражком – усією нашою групою атаки – теж дуже подобається.

- Чим Буяльський хороший як асистент?

- Він дуже добре відчуває момент, коли треба віддати пас, дуже розумний гравець. Скажу більше: це найкращий футболіст, з яким мені доводилося грати в одній команді.

- Які надії пов'язуєш із наступним сезоном?

- Не люблю прогнозів та гучних заяв. Звичайно, я міг би зараз сказати, що ми виграємо чемпіонат України, проб'ємося до Ліги чемпіонів та виграємо і її, але все має бути поступово. Жити щодня. Якщо щодня працюватимемо, то знову зможемо досягти позитивних результатів. Якщо не будемо, то будуть такі результати, як два роки тому, коли ми закінчили на четвертому місці.

- Ти радий поверненню до Любліна в єврокубках наступного сезону?

- Я був би радий поверненню до Києва. А в Люблін, звісно, легше їздити – ніч поїздом і ще година не автобусом. Там добрий стадіон, багато українців приходить. Це краще, ніж їхати до Гамбурга.

- Те, що довелося весь основний етап Ліги Європи їздити до Гамбурга, сильно позначилося на результатах?

- Це був жах, якщо чесно! Це жахливий досвід, на мою думку, для футбольного клубу "Динамо" Київ. Мало того, що скільки їхати туди, а на яких ми там полях грали! Поле там було – це жах!

Але всі помиляються, усі люди. Менеджмент зробив висновок, домовився з Любліном, і на тому спасибі.

Розмовляв Євген Сідаш