Микола МОРОЗЮК: "Коли я пішов з "Динамо", чув про такі ситуації, де він поводився трошки егоїстично, зверхньо – тобто "я вже Вітя Циганков"

– Напевно, одним. Наприклад, Сергій Сидорчук був капітаном, він отримав травму, потім якийсь певний тривалий час я був капітаном. Пам'ятаю цей період, коли пішла зміна поколінь в "Динамо" і почали з'являтися Вітя Циганков, Миколенко, Шапаренко, Бєсєдін і так далі. Досить велика кількість пацанів, які приходили.

Коли вони приходили, мені хотілося їм допомогти, максимально підтримати, заспокоїти. Одна справа – грати в U-19, а коли ти прийшов у першу команду – це зовсім інше.

– Так, можливо, як комплекси, травми дитинства. Хотілося дати життя їм, щоб не було бар'єру. Пам'ятаю, ми з кимось грали в Сумах, вийшов Вітя Циганков, грав зі мною на фланзі. Перед самою грою, вже на полі, я йому розказував, що роблю активно, і щоб він не завжди віддавав мені передачу, щоб діяв за рахунок мене. Розумів, що в нього хороший дриблінг, ліва нога, а я люблю підключатися.

Йому кажу: "Вітя, є момент, твоя оцінка: якщо є можливість мені віддати, і ти думаєш, що це буде краще – коти. Якщо ні – за рахунок мене зайвий раз хитни під ліву, пробий, віддай, обіграй, лізь". Тому що в нього це було, я б не говорив це, якби на його місці був якийсь Гармаш. Мені хотілося йому допомогти, і він з гри в гру додавав. Там він забив, потім у Лізі чемпіонів забив, там забив, там. І Циганков ставав тим Циганковим, яким став.

Може, він не пам'ятає. Це не якась гордість – просто пам'ятаю ці моменти. В мене ніколи не було такого, що я в ролі капітана: "Б###ь, ти синок, закрив рот, б###ь", щоб намагався когось знищити, вбити психологічно – ні. Хоча сам через це пройшов.

– Не знаю, не думав на рахунок того. Наприклад, Вітя Циганков – звичайно, по ньому було видно. Досить специфічна людина, дуже відрізнявся від усіх, навіть від того нового покоління. Він був зовсім інший, досі такий.

– Він спокійний, дуже мало говорив – сам собі на думці. В нього був свій план, як він це бачив. Спочатку було з ним простіше, а потім, коли він відчув, що встає з однієї ноги на дві в першій команді, вже такий став трошки капризний.

Коли я пішов з "Динамо", чув про такі ситуації, де він поводився трошки егоїстично, зверхньо – тобто "я вже Вітя Циганков". Це нормально, це життя, воно було, є і буде. Але нічого поганого про нього не можу сказати – він хороша людина. Просто в нього є свої інтереси. Чув, що він фанат Джедая, оці святкування. Навіть не знаю, хто це такі, ці марсіанчики.

– Для мене це взагалі інший світ, а йому цікаво. І що, я маю сказати, що він дурачок? Та ні, це його, а я цікавлюся зовсім іншим. А так пацани в принципі всі були зі своїм потенціалом. Хтось розкрив його, хтось не розкрив. Хочеться, щоб Коля Шапаренко ще поїхав кудись пограв – він на це заслуговує. Бєсєдін теж поїхав за кордон – але такий собі закордон.

Зараз можу говорити, хто винен у тому, що я не заграв там, де міг би. Я просто зараз сам коваль свого щастя. Ти сам несеш відповідальність за свої дії там, де ти сьогодні, - переконаний Морозюк.