Олег ШЕЛАЄВ: "У збірної України – 6 безальтернативних позицій"
Колишній гравець збірної України Олег Шелаєв прокоментував для сайту zbirna.com перспективи головної команди країни на Євро-2024 та навів
паралелі з Чемпіонатом Світу 2006 року.
– Олег Миколайович, чого очікуєте від збірної України на Євро-2024?
– Думаю як і всі вболівальники – чекаю гарної гри, проходу якомога далі в цьому турнірі, що кожен гравець покаже свій максимум. Є великі очікування від цього складу.
– Як ви вважаєте, яке завдання-мінімум для збірної?
– Вийти з групи. Якщо не помиляюсь, то якщо гратимемо стикові матчі, то це буде гра зі збірною Нідерландів, тому вийти з групи – це завдання мінімум, яке має виконати збірна України.
– Якщо оцінювати наших суперників, що можете сказати про сильні та слабкі сторони цих команд?
– Скажу так: у Румунії непоганий склад, вони чимось нагадують нашу збірну, яка зліпилась та являє собою дуже цікавий колектив, також у них цікаві ігрові зв’язки.
Бельгійці знаходяться на перехідній стадії – старше покоління вже не може дати ту потужність, яка була в них раніше, молодь тільки починає себе реалізовувати. Це хороша збірна з індивідуально сильними гравцями.
Словаки – міцна команда, особливо додати про них нічого. Фаворити групи – бельгійці, а ось за друге місце буде рівноцінна боротьба.
– Ви згодні, що золоте покоління бельгійців вже закінчилося декілька турнірів назад, коли вони були серед основних претендентів на трофей, а зараз це вже зовсім інша збірна?
– Ми орієнтуємося на імена. Так, це були великі імена, але цей турнір може дати їм величезний імпульс. Теж саме стосується збірної Іспанії, імена вже не ті, що були раніше, але є цікавий склад та можливість про себе заявити. Вже незабаром ми отримаємо нові золоті склади цих збірних.
«У нашої збірної – шість безальтернативних позицій»
– Повернемося до нашої збірної. Зможете спрогнозувати стартову одинадцятку нашої збірної?
– У воротах Лунін, не дивлячись на те, що Трубін дає чудову конкуренцію і це приємна головна біль для Сергія Реброва, я ставлю на Луніна. Праворуч тренер повністю довіряє Юхиму Коноплі, схоже, що Тимчик поступається йому за ігровими якостями. В центрі оборони – Забарний та Матвієнко .
– Як щодо Сватка, це буде третій гравець на вибір у центр захисту?
– Так, однозначно, або це буде третій основний захисник при схемі в три ЦЗ.
– А як оцінити його гру проти Італії та Німеччини?
– Ми говоримо про декілька матчів. Щодо захисних якостей Олександра, ми всі про них чудово знаємо, але коли нам доведеться атакувати, домінувати на полі та шукати приховані передачі, то вони є у Матвієнка. Олександр дуже надійний у грі на другому поверсі, але за атакувальними якостями, зокрема пасами, він гірший за Матвієнка. Тому я за пару ЦЗ – Забарний і Матвієнко.
Зліва Миколенко, якщо він буде в порядку.
В середину поля я б поставив Бражка та Зінченка.
– Чому не Степаненко?
– Можливо, Ребров і поставить Степаненка, у нього багато якостей: він лідер, психологічно стійкий, багато грав на подібних турнірах, це приклад для молоді, однозначно. Але для себе я б поставив Бражка.
– Хто буде основним центральним атакувальним півзахисником: Судаков чи Шапаренко?
– Віддаю перевагу Судакову.
– Як щодо флангів, очікуєте якихось сюрпризів?
– Ні. Як на мене, у нас є шість безальтернативних позицій. Нападник (Довбик), вінгери (Циганков та Мудрик), центральний захисник (Забарний), воротар (Лунін) й гравець в середині поля (Зінченко).
«8 із 10 людей скажуть, що основним буде Довбик»
– Ви кажете, що Довбик – безальтернативний основний нападник, але тренер награє на цій позиції Яремчука.
– Ребров правильно робить. У тебе на заміну, у випадку травми або втоми, має бути гравець в ігровому тонусі. Те ж саме стосується й Шапаренка, якщо тренерський штаб бачить в ньому заміну комусь з основної трійки. Я думаю, що 8 з 10 людей скажуть, що основним буде Довбик.
– Кого ви бачите лідером в цій збірній?
– Віктор Циганков, це раз. Степаненко, якщо гратиме. Ну і, можливо, Матвієнко, якщо набереться спортивної нахабності.
«Довбик та Лунін – чудові подразники для суперника»
– У Румунії чи Словаччини можете когось виділити?
– У словаків нікого не назву. Там більше командна історія, але звісно ж різницю роблять лідери. Але якщо в тебе здоровий, гарний колектив, який йде до своєї мети, це може багато значити на таких турнірах. В цьому і є небезпека таких команд, коли в тебе немає гучних імен і ти не знаєш чого від них очікувати.
У нашій збірній такі особистості є і проти них персонально гратимуть уважніше. Довбик – кращий бомбардир Ла Ліги, Лунін – переможець Ліги Чемпіонів – це все чудові подразники для суперника. Нашому тренерському штабу потрібно знайти такого ж подразника у суперників, щоб команда налаштувалась.
– Як щодо Бельгії?
– Там Де Брюйне та Доку з Манчестер Сіті, Лукаку.
– Що можете сказати щодо товариських поєдинків? Наскільки вони були важливими і чи задоволені ви результатами?
– Думаю, вони нічого не значили, а те, у що ми грали, ніяк не відображало того, чого ми хочемо бачити на чемпіонаті Європи. Це всього лише про ігрову практику, про ігрові зв'язки та ігровий тонус. З сильним суперником у нас була можливість відчути потужність Німеччини та відточити низький блок оборони. З рівним собі суперником ти даєш грати гравцям, які мало гратимуть на Євро, останню гру ти граєш зі слабким суперником, щоб запобігти травмам і дати гравцям впевненість.
«Чи може Зубков відіграти тайм так само, як Мудрик?»
– Тобто матч з Польщею не можна назвати провалом?
– Та ні, в більшості грали ті люди, які будуть гравцями ротації на Євро. Ти даєш гравцю зіграти матч, ти на нього дивишся, якщо він переконує тебе в тому, що він готовий боротися, тоді в тебе буде козир в рукаві. Якщо ти бачиш, що він не може дати того, чого ти хочеш, ти тоді менше на нього розраховуєш. Ми ж можемо подивитися, хто буде в пріоритеті: Бондар чи Сваток. Чи може Зубков відіграти тайм так само, як Мудрик? Чи може Тимчик замінити Коноплю?
– Це покоління гравців – найсильніше в історії збірної України чи на Чемпіонаті Світу 2006 року було все ж краще?
– Я ніколи не порівнюю покоління. У кожного покоління свій час, свої суперники, своя історія. У нас у збірній зараз грають чудові легіонери.
У ті часи в нас було лише 4 легіонери в збірній. Всьому свій час. Ми ж не можемо порівнювати суперників, з якими ці покоління грали. Однозначно, в нас зараз дуже якісна збірна.
«У 2006 році на Чемпіонаті світу нам однозначно пощастило з групою»
– Якщо згадувати Чемпіонат світу 2006 року, як вважаєте, нам тоді пощастило з групою?
– Однозначно пощастило. Було ще зручно, що ми зіграли першу гру з сильним суперником. Зараз у нас навпаки – із сильним суперником гратимемо останній матч. І це не зовсім добре, бо до того моменту, в обох збірних можуть залишитися свої задачі.
– Можливо таке, що вирішальним стане матч з бельгійцями?
– Може бути варіант, що їм не захочеться віддавати перше місце, а нам буде потрібна лише перемога. У 2006 було простіше – ми пропустили 4 від іспанців, а потім грали з суперниками, які були нам під силу. Тут буде інша ситуація.
– Поясніть феномен ФК Дніпро в контексті Чемпіонату світу 2006 року: команда стабільно наповнювала гравцями збірну, не дивлячись на те, що не завжди брала навіть бронзу у внутрішньому чемпіонаті?
– Через велику кількість легіонерів в Шахтарі та Динамо якісних українських гравців було доволі мало. Тому з Дніпра в збірну потрапляло багато гравців
– Дніпро взагалі дуже довгий час вважався базовим клубом для збірної.
– У Дніпра були свої традиції і тільки з приходом Рамоса легіонерів побільшало. До цього українців у складі було більше. Плюс Дніпро практикував реабілітацію гравців, які не заграли в Шахтарі або Динамо.
– Колись взагалі був такий момент, що з Шахтаря в Дніпро кожен рік переходив нападник: Бєлік, Воробей, Гладкий, Селезньов…
– Так, і таке було. Це гарна реклама для гравця, і всі знали, що в Дніпрі дуже сильний колектив, був, є і буде я сподіваюсь. Пам’ятаю, як це все починалося: коли Максимюк, Радченко, Михайленко прийшли, усі були по-доброму злі, мотивовані показати, що їх дарма списали. Коли в команді 11 мотивованих гравців – це все перетворюється в міцний футбольний клуб.
«Якби Мілевський не забив пенальті, то у роздягальні йому була б…»
– Якщо згадувати матч проти Швейцарії, які були емоції? Яким за ліком ви повинні були бити пенальті у післяматчевій серії?
– Особливо вже не пам’ятаю, наче сьомим. Олег Володимирович тоді деяких гравців просив бити, деякі самостійно виявили бажання. Він запропонував пробити Мілевському і той погодився.
– Правда, що після тієї «панєнки» Мілевського були готові вбити у роздягальні?
– Вбити – ні, але всі «травили», що якби не забив, то йому була б… Але знаєте, коли «Шева» не забив – це навпаки всіх заспокоїло і скинуло напругу. Всі розуміли, що якщо навіть він не забив пенальті, то інших сварити сильно вже не будуть. Хоча всі дуже хотіли пройти далі, але стало спокійніше після того промаху.
– Пам’ятаєте, як вас зустрічали в Україні?
– Звісно, приїхали додому втомленими та задоволеними. В аеропорт приїхали рідні, знайомі, особливо до киян. Ми взяли з собою кожен по дві сумки: екіпірування, майки. І почалась велика роздача: стюардесам, таксистам, знайомим. Я особисто роздавав все, що міг дорогою додому.
«Жаби заважали спати лише одному Ващуку»
– У 2006 році збірники проживали у Постдамі. Щось цікаве звідти можете розповісти?
– Умови були чудові, проживали по одному у кімнаті. Тому збирались вже у когось в номері й там спілкувались. Деякі історії, які сталися у колективі, повинні там і залишитися. Було багато усього.
Якщо вже згадувати якийсь прикол, то хай буде історія про Ващука, як йому жаби заважали спати. В інтерв’ю після програшу іспанцям Владислав сказав: «Живемо в таких умовах, де жаби нам заважають спати та це негативно впливає на нашу підготовку».
– А вам жаби заважали спати?
– Та ні, їх схоже лише Ващук і чув (сміється, – прим. І.Л.).
– А чому жили одні в кімнаті?
– Щоб не було конфліктів, емоційної напруги. Наприклад, хтось хоче спати, а хтось дивитися телевізор. Щоб цього не було і кожен сам вирішував: хто хоче в день подрімати, хто до когось у гості піти.
– Більше спілкувались з «дніпрянами» або не було такого розподілу за клубною ознакою?
– Звісно, що з «дніпрянами» більше. Мені ще було цікаво заходити до Сергія Реброва, він дуже сильно тоді музикою цікавився, почали з’являтися музикальні плеєри – айподи, тож Сергій мені допомагав треки записувати та перекидати. Ходили також до Андрія Шевченка: розпитували про побут, вимоги, про молодих гравців Мілана і тому подібне.
«З Шевченком була певна дистанція, всі розуміли, що це гравець іншого рівня»
– А ось такі зіркові легіонери, як Воронін та Шевченко, як вони себе поводили? Не відчувалось якоїсь зверхності?
– Нічого такого не було. Той же Воронін – одесит, любив пожартувати, ніяких бар’єрів в команді не було. Навіть могли тренерів трохи «потравити», це знімало напругу. «Ворона» постійно жартував, сміявся.
З Шевченком була певна дистанція, всі розуміли, що це гравець іншого рівня. Живе в іншому оточенні, грає з великими майстрами та отримає серйозні гроші. Не сказати, що це від нього йшло, то скоріш ми у силу свого виховання трохи соромились. Він ще молодим давав зрозуміти, що він коли хоче – спілкується, коли не хоче – не спілкується. Тому ми тримали певну дистанцію.
– Можете згадати смішну історію, пов’язану з Вороніним? Як він когось «травив», наприклад?
– Була одна така. Покійний Андрій Михайлович Баль перед грою зі швейцарцями у роздягальні міряв кроками басейн, який там був. «Ворона» його питає: «Що ви робите?» А той каже: «Якщо добре сьогодні зіграємо, то побудую такий самий на дачі завдяки преміальним, може навіть більший розміром». І мені здається, що згодом і правда побудував.
– А якою схема була розподілу преміальних?
– Була загальна сума і їй розбивали залежно від того, скільки ти матчів та хвилин провів на полі. Всі гроші отримували через ПриватБанк, але скільки особисто я отримав – не пам’ятаю вже.
«Шевченко, коли побачив Рикуна у збірній, не розумів, чого його не викликали раніше»
– А щодо Андрія Шевченка? Як у нього з гумором? Можливо щось було цікаве у його відносинах з Блохіним? Два володарі Золотого м’яча все ж таки.
– В Андрія спокійний характер. Його мало що могло дратувати. Пам’ятаю, коли Шевченко вперше побачив Рикуна у збірній, сказав: «Чому я його раніше не бачив, чому його не викликали?». Шевченко був приємно вражений рівнем гри Рикуна, він йому подобався за майстерністю.
– А чим ви зараз займаєтеся? Знаю, що ви у Дніпрі працювали з місцевою дитячою футбольною академією.
– Так і досі займаюсь. Посада звучить наступним чином – спортивний директор дитячої академії Дніпро.
– Ким з випускників академії пишаєтесь?
– Коли я прийшов, вже був Андрій Лунін, якого взяли після того, як Металіст занепав. Далі – Саша Назаренко, Владислав Супряга, Олександр Беляєв, який зараз в Олександрії.
«Дати простір Мудрику – рівносильно самогубству»
– Пам’ятаєте, як Михайло Мудрик потрапив в академію? Чи було видно, що росте талант?
– Так, Міша у нас був півтора року. Ми його помітили ще у 14 років у грі за Металіст, він часто брав гру на себе, не боявся обводити, грати на публіку. Мудрик завжди намагався здивувати якимось фінтом, зробити щось неординарне.
Тоді була практика – заявляти молодих грати на місто проти дорослих чоловіків. В 15 років в тих матчах Мудрик не те, що виділявся, але були видні його якості, що принесли йому славу: миттєвий вибух з місця, гра один в один, яка може принести біду супернику. Дати простір Міші – рівносильно самогубству. Будь-яка передача – і він за рахунок дриблінгу міг робити різницю. Потім він перейшов у академію Шахтаря.
– Ваша академія отримує якісь виплати за розвиток того ж самого Мудрика, Луніна та інших?
– Розпоряджаюсь коштами не я, і мені про ці виплати нічого не відомо. Можливо, і були, не знаю.
– Виходить, із випускників академії у збірній зараз Лунін та Мудрик чи хтось ще?
– Не можу назвати їх повноцінно випускниками академії, вони просто перебували певний час у ній. Повноцінний випускник – це дитина, що прийшла в 8, 10 або в 12 років і провела 4 роки мінімум у системі клубу. Такими були Рубчинський і Ярмолюк. Не впевнений, що можу вважати Луніна та Мудрика саме результатом роботи академії.
«Ніколи не було такого, щоб Лунін психував, кидав рукавички або щось інше»
– А талант Андрія Луніна як проявлявся? І які риси були помітні що у молодого Луніна?
– Його спокій, його гра ногами, він читав гру, впевнено виходив на навіси. Мав внутрішній спокій після пропущених голів, ніколи не було, щоб він психував, кидав рукавички або щось інше.
– Звідки у нього ця ментальна стабільність?
– Все від генетики. Як і Мудрика – швидкість. Питання ментальності з молодими футболістами практично неможливо пропрацювати. З цим людина народжується, ви можете плюс-мінус щось відпрацювати, але є природні риси, з якими ви не можете боротись і зробити їх набагато краще. Інші риси розвинути можна, а ось ментальність, спокійність, швидкість – дуже важко коригувати.
– Продовжуючи тему Луніна, що йому порадите на сьогодні: залишитися у Реалі або піти?
– На мою думку – безумовно залишитись. Настільки, наскільки дозволить внутрішня психологія. Бо Реал – це найвищий ступінь, це твоя марка, знак якості. Піти з нього це найпростіше рішення. Залишитися і боротися за місце в основі з Куртуа, чому ні? Тим паче ним у клубі задоволені, хай залишається.
«Від трансферу Мудрика в Челсі виграли абсолютно всі»
– Мудрик припустився помилки, обравши Челсі замість Арсеналу?
– Вважаю, що ні, тим більше, Челсі зараз потрапило у Лігу Конференцій, більш-менш нормально закінчило сезон. Легко розмірковувати зараз, коли пройшов деякий час. А яка помилка? Всі виявилися в плюсі від цього трансферу. Шахтар отримав гроші, Челсі – гравця, якого можна розвивати, а Міша – гарний контракт.
– Знаю, що ви періодично буваєте на «Дніпро-Арені» на матчах Дніпра-1. Враховуючи можливий брак кадрів у клубі, вам тренерську роботу поки що не пропонували?
– Поки ні, хоча певна тренерська діяльність на дорослому рівні мені була б цікава.
– Ваше слово хлопцям перед Євро?
– Будьте однією командою, важливо, щоб усі були заряджені однією метою. Таких моментів у житті дуже мало і сама участь у турнірі такого масштабу – це щастя для футболіста. Такого шансу вже більше може не бути. Обов’язково без травм. Може бути все, що завгодно, будь-який результат, але треба віддаватися та боротися – і тоді вболівальники нічого не скажуть поганого. Банально, але грати, намагатися та пройти якнайдалі, ми в вас віримо!