Сергій СИДОРЧУК: "І зараз кажу "Динамо" не "прощайте", а "до побачення"

– Я з дитинства мріяв про цей клуб. Якщо збулася дитяча мрія грати за «Динамо», чого ще бажати? У нас кожен сезон боротьба за вищі місця. Хороші одноклубники – причому я говорю не лише про часи дуже сильних легіонерів, а й коли підходили наші місцеві таланти. З президентом у нас склалися чудові взаємини. Щодо всіх побажань команди та моїх особисто Ігор Михайлович Суркіс старався піти нам назустріч, допомогти, підтримати. Із фанами було важко, проте при цьому завжди було цікаво. Вони нас завжди підганяли боротися до останнього. Грати за «Динамо» завжди означало боротися. Ти не маєш права бути задоволеним нічим, крім першого місця. Тільки тоді ти заслужиш повагу цих фанів. Я сподіваюся, я цю повагу мав – і цим горджуся.

– Одна з головних причин – це сім’я. Бажання пізнати щось нове. Прагнення продовжувати вчитися й відкривати щось для себе.

– Не без цього. Динамо – це моя рідна команда. Я не готовий їй сказати: «Прощавай», тільки «До побачення». Навіть зараз я дивлюся не лише офіційні, а й контрольні матчі команди на зборах. Я вболіваю за «Динамо» із Бельгії та хочу, щоб команда вигравала.