Тимур ТУТЄРОВ: "До Русина ставлюся, як до старшого брата"
У квітні 2023 року ім'я Тимура Тутєрова стало загальновідомим в українському футболі. На той час 17-річний нападник перейшов із юнацької команди «Колоса» до англійського «Сандерленда». Після чого потрапив до збірної України свого віку.
В інтерв'ю Sport.ua Тутєров розповів про переїзд на Туманний Альбіон, тренування із «Динамо» Загреб та виступ за збірну України U-19.
– Влітку та восени ви багато пропустили через травму. Як себе зараз почуваєте?
– Зараз все добре. Це найголовніше. Відновлювальний процес тривав півтора місяці. Сумно, що пропустив так багато, бо на передсезонці набрав хорошу форму.
– Ви з квітня 2023 року знаходитеся в «Сандерленді». Адаптувалися за цей час?
– Так. Спочатку було важко. Навіть із мовою. Не тому, що я її не знав, а через акцент. Потрібно було звикати до всього нового. Англійський футбол кардинально відрізняється від нашого. Якийсь час потрібен був на адаптацію. Зараз уже жодних проблем немає.
– Який у вас зараз статус у клубі?
– Гравець U-21. Мене підключають до тренувань з першою командою. Прагну досягти цього рівня.
– «Сандерленд» не так давно змінив тренера. Це якось відбилося на вас?
– Поки не знаю. Ще не довелося працювати з Майклом Білом. Після зимових канікул побачимо, що зміниться.
– До Англії ви переїхали із «Колоса». Не було у вас сумнівів, бо це дуже великі зміни?
– Переживання були, але дитяча мрія грати в Англії переважила будь-які сумніви. Мову знав добре. Хвилювався більше про новий колектив. Англійці та українці мають різний менталітет та культуру. Але на практиці вийшло не все так страшно.
***
– Як вас прийняли в команді?
– Дуже добре. Хлопці всі дружелюбні. Вони мені дуже допомогли з адаптацією.
– Як вам місто Сандерленд?
– Сандерленд – маленьке, прибережне, комфортне містечко. Я домосід. Особливо гуляти не ходжу. Тому про якісь особливості сказати не можу.
– З кимось із колишніх одноклубників із «Колоса» спілкуєтеся?
– З багатьма залишаюся на зв'язку. З тренерським штабом юнацької команди «Колоса» продовжую спілкуватися.
– В Україні знають Академії «Динамо», «Шахтаря», «Металіста», «Дніпра», зараз вже «Руха». Що собою являє Академія «Колоса»?
– В «Колосі», як в кожній команді, є талановита молодь. Тренерський штаб мені був дуже симпатичний. Олександр Сергійович Поздеєв дуже хороший спеціаліст. В плані тактичної сторони футболу він мені дуже багато відкрив. Також хотів би відзначити Василя Васильовича Коропецького. Я йому дуже вдячний, бо він мені як наставник. Завжди допомагав порадами та ділився досвідом. Як показало життя, можна із «Колоса» переходити вище.
Загалом, клуб створив належні умови, щоб молоді футболісти могли прогресувати та зростати у власній майстерності.
– Що скажете про молодіжний чемпіонат Англії?
– Тут результат також важливий, як в Україні. Ми граємо у футбол для перемоги. Але розвиток молоді у пріоритеті. Недарма із першою командою вже повноцінно працюють молоді гравці – Кріс Ріг та Томмі Вотсон.
– В чому відмінність між підготовкою гравців в Україні та Англії?
– Це більше залежить не від того, де ти знаходишся, а хто твій тренер. У кожного наставника свій підхід до тренувального процесу, є свої особливості.
Загалом, відрізняється. Розвиток індивідуальних скілів більший, ніж в Україні. Вдома більше тактичні тренування. Тут більше на розвиток індивідуальних якостей.
– На початку 2023 року ви були певний час у «Динамо» Загреб. Клуб зі столиці Хорватії славиться своїм вмінням розкривати молодих гравців. В чому особливість тренувального процесу?
– Там всі вправи направлені на імітацію ігрових ситуацій. Але враховуючи, що це було відразу після виходу із зимової відпустки, то були вправи на фізику, грали в футбол.
– У «Сандерленді» є ще один українець, Назарій Русин. Як склалися ваші стосунки?
– В Україні ми були знайомі тільки заочно. Зараз у нас дуже хороші стосунки з Назіком. Я до нього ставлюся, як до старшого брата. Він підкаже, поділиться досвідом, з ним приємно.
– Це була одна із дитячих мрій – представляти свою країну. Я був дуже радий, що від тренера була довіра та взаєморозуміння із хлопцями. Я дуже задоволений виступом на Мальті. Ми вийшли з першого місця. Мені вдалося показати свій рівень, забив гол. Тому враження тільки хороші.
– Яке враження справив наставник команди Олег Кузнецов?
– Дуже хороше. Жодних проблем із тренером не було. Він довірив мені грати у всіх трьох поєдинках. Дякую йому за довіру. Також Юрію Леонтійовичу Морозу, який допомагав у тренувальному процесі.
– На Мальті ви грали на позиції вінгера, хоча у «Колосі» були форвардом. Яка ваша рідна позиція?
– Впродовж кар'єри вона змінювалася – форвард, зліва, під нападником. Мені симпатичні всі позиції, просто хочеться грати. Відчуваю себе комфортно на кожній із них.
– В «Сандерленді» вас бачать на якій позиції?
– Форвард. Але інколи награють і на фланзі.
– Які були враження, коли забили гол у першому матчі за збірну проти Мальти?
– Було відчуття полегшення. Збулося те, про що мріяв тривалий час. Найголовніше, що ми перемогли. Футбол – командний вид спорту. Тому індивідуальні здобутки не так важливі порівняно із загальним результатом.
– У другому турі Україна поступилася Косову – 0:4. Що сталося у матчі проти косоварів?
– З Косовим вийшов невдалий матч. Перші хвилин 15, до першого голу, ми домінували над суперником, у нас був м'яч. Потім суперник забив. Гра змінилася. Після перерви ми почали знову домінувати, створювати моменти, просто не виходило забити. Потім чергова контратака та вже після того «посипалися». За рахунком матч провальний, але не за грою. Були хороші моменти. Нам просто не пощастило. Ми мали моменти, але не забили. Суперник реалізував усі свої шанси.
– Як вас прийняли у збірній?
– Нормально. Залишилося хороше враження. З кимось був знайомий, з кимось познайомився. Хороші пацани.
– На поле не потрібно дуже нарікати. Воно не було високого рівня, але грати можна. Ми досягли результату, якого планували. А все інше не так важливо.
– В останньому турі Україна не залишила шансів Словаччині. Особливо налаштовувалися?
– Головна мотивація, що ми представляємо свою країну і нам потрібно виходити з групи. Ці дві складові нас мотивували найбільше. Виступи за збірну дають трохи інші враження, коли ти виходиш на поле, слухаєш гімн. Тому байдужості апріорі жодної бути не може.
– Жеребкування еліт-раунду – Швейцарія, Латвія, Північна Македонія. Україні до снаги поїхати на Євро?
– Так. Потрібно налаштовуватися на кожен поєдинок та грати на максимумі власних можливостей. Все в наших руках. Але це футбол, може все бути. Якщо взяти матч з Косовим, ніхто не чекав, але так сталося. Дай Бог, всі приїдуть в хорошій формі у березні.
– Матвій Пономаренко – найкращий бомбардир юнацького чемпіонату України. У 16 матчах 16 голів. Не боїтеся конкуренції з нападником юнацької команди «Динамо»?
– Ні. Буде грати найсильніший. За потреби я можу грати на фланзі. Я тільки радий, що в збірній України є такий сильний нападник. Його прогрес тільки допомагає збірній.
– Чи запитують вас у клубі про війну в Україні?
– Звичайно, що інтерес присутній. Всі переживають. Сподіваюся, що це щонайшвидше завершиться. Англійці співчувають Україні.
– Ви за національністю кримський татарин?
– Так.
– Наскільки взагалі футбол популярний серед кримських татар?
– Він зараз популярний серед всіх народів. Можливо, професійних футболістів не так багато серед кримських татар, але вони грають, дивляться матчі.
– Ваш брат також займається футболом?
– Так. Він виступає за академію «Колоса». Акім діє на позиції центрального півзахисника. Може зіграти як атакувального півзахисника, так і опорника. Із сильних якостей – він добре бачить поле та технічний для свого віку.
– На кого у дитинстві рівнялися?
– Не було одного футболіста, якому б симпатизував. Власний розвиток у футболі змінював фаворита. Спочатку це були Ліонель Мессі та Хосеп Гвардіола в часи «Барселони». З батьком дивилися всі матчі каталонців. Коли Пеп перейшов у «Баварію», то почав вболівати за мюнхенців, бо мені дуже імпонував Пеп. Потім симпатія разом з Гвардіолою перейшла в бік «Манчестер Сіті». Іспанський тренер продовжує для мене залишатися улюбленим.
Як не дивно, після Мессі захоплювався Кріштіану Роналду. Я розумію, така зміна симпатій що може виглядати суперечливо. Потім були симпатії на боці Кевіна Де Брюйне.
Зараз найбільш улюбленим гравцем є бразильський Роналдо. Хоч я можу бачити його матчі тільки в запису. Ми граємо на одній позиції. Подобається швидкість, техніка, гольове чуття бразильця. Недарма його називали Феноменом.
Сергій ТИЩЕНКО
Фото - УАФ