Микола ГАЙДУЧИК: "На таких полях, як у Петровому, не можна приймати матчі УПЛ"

Нападник Вереса Микола Гайдучик розповів, наскільки важким є перехід з аматорського футболу в професійний, шлях до УПЛ транзитом через Ужгород та привідкрив таємниці особистого життя.

– Як оціните результат Вереса за підсумками першого кола?

– Вважаю, що старт чемпіонату дуже добре провели. На жаль, кінцівку чемпіонату зіграли не дуже позитивно за результатами.

– Можете пригадати найбільш яскравий спогад в цій частині сезону?

– Найяскравіший спогад ‒ це є гра проти Львова, де я забив свій дебютний гол в УПЛ. Ми виграли цей виїзний матч – 3:1.

– Верес непогано почав, ішов у зоні єврокубків, але відкотився в другу половину таблиці. В чому вбачаєте причину такого перепаду?

– Команда кожну гру хотіла перемогти, тому я вважаю, що ми могли бути вище у турнірній таблиці, але десь не вистачало концентрації у матчах.

– Після останнього матчу з Інгульцем було багато критики щодо стану газону. Чи потрібно в час війни знижувати вимоги до атестації стадіонів, які можуть не відповідати рівню УПЛ?

– Моя думка, що на таких полях, як у Петровому, не можна приймати матчі Прем’єр-ліги.

– Кадрові зміни в команді зробили вас основною ударною силою в нападі Вереса. Два голи в 14 матчах — не той показник, на який розраховували перед початок чемпіонату?

– Я дякую тренерському штабу, що довіряли майже всі матчі грати з перших хвилин, я робив все можливе що залежить від мене, це мій дебютний сезон в УПЛ тому звичайно хвилювався, тому що ніколи не грав на такому рівні.

Були моменти, де міг би набагато краще зіграти, тому буду далі працювати, бо тільки через працю прийдуть голи.

"Прикро, що Сергійчук залишив Верес"

– Ваша історія появи у Вересі була схожа на казку. З обласної команди ОДЕК ‒ у боротьбу за вихід в УПЛ, гол Чорноморцю, але ви опинилися в Ужгороді. Що допомогло не звалитися в психологічну яму від такого перепаду?

– Я тільки прийшов у професійний футбол, пів року я пограв у Вересі. Мало грав, на жаль, бо була велика конкуренція, після чого запропонували пограти в Ужгороді. Я не відмовився, тому що молодому футболісту хочеться тільки грати.

– 17 матчів, 5 голів – таким був ваш доробок в Ужгороді. Чи було для вас корисним відрядження на Закарпаття?

– Це була дуже корисна практика для мене: я набирався футбольного досвіду, для молодого футболіста це дуже важливо.

– Вас називають одним із найкращих гравців УПЛ за грою "на другому поверсі". Покладаєтесь лише на власний зріст, чи допрацьовуєте над цим аспектом гри?

– Мій зріст дозволяє вигравати верхові м'ячі. Ця якість із самого дитинства вже проявлялась саме у грі головою, тому, думаю, це з дитинства закладено, а з кожним тренуванням ще більше вдосконалюєшся в цьому аспекті.

– Гра якого з нападників вам найбільше імпонує?

– Із нинішніх – норвежець Голанд із Манчестер Сіті, із тих, хто вже завершив грати ‒ бразилець Роналдо.

– Ви декілька разів були головним героєм серіалу "Футболіст". Після останньої серії з вашою сюжетною лінією можна було побачити величезну кількість реакцій зі словами підтримки. Як реагували в клубі?

– Я відчуваю підтримку від тренерського штабу і керівництва Вереса. Дякую одноклубникам.

– Верес напередодні попрощався з Михайлом Сергійчуком. Якщо не буде підписано нового нападника, це може додати вам впевненості на другу частину сезону? Чи краще прогресувати в конкурентному середовищі?

– Стосовно Міші Сергійчука ‒ дуже шкода. Досвідчений хороший футболіст, який завжди підкаже в ігрових ситуаціях. Прикро, що він пішов. Йому хочу побажати всього найкращого і без травм на футбольному полі, але це футбольне життя.

Хтось іде, хтось приходить, у футболі має бути конкуренція, тому що тільки так ти зростаєш. Десь можеш не грати, але маєш робить все можливе і неможливе на тренуванні, щоб завжди бути готовим допомогти команді ‒ чи це буде вся гра, чи 5 хвилин на полі.

"Обговорюємо з дружиною кожну мою гру"

– Ви людина віруюча. Релігія вчить бути терплячим та смиренним, але нападнику також важливо бути агресивним. Вже знайшли для себе відповідь, як відшукати баланс, щоб залишатися в гармонії з собою?

– Так.

– Якщо брати приклад латиноамериканців, вони покладаються на бога, ставляться до нього з вдячністю, але їм це не заважає проявляти агресію на полі. Цікаво почути вашу точку зору на цей рахунок.

– Мені подобається те, що їм агресія дозволяє бути на полі морально стійкими, це дуже вражає.

– Як змінилося ваше життя з моменту одруження та народження сина?

– Це найкраще, що ставалось у моєму житті. Сім’я ‒ це найголовніше, що є зараз в моєму житті.

Дякую всім серцем моїй дружині Ніні, за те що обрала мене і подарувала мені гарненького синочка Самуїла – це неймовірні емоції у житті, за що я дякую богу кожного дня за мою сім’ю.

– Ваша дружина цікавиться футболом? Ви зачіпаєте футбольні теми вдома, чи все залишаєте поза ним?

– До одруження Ніна поверхнево цікавилась футболом. Коли тільки-но побралися, то інтерес з’явився, обговорюємо кожну мою гру дома, переглядали разом цей ЧС- 2022. Вона ділиться своєю думкою і це дуже цікаво.

Навіть в нас було сімейне парі, вона перед ЧС сказала, що вболіватиме за Мессі, я казав, що Мбаппе виграє бомбардирську гонку ‒ і вона виграла.

– Ваші одноклубники по юнацьким командам Вереса воюють і навіть дехто загинув на фронті. Наскільки війна змінила ваше світосприйняття?

– Перевернуло життя на 180 градусів. Хочу подякувати Богу і нашим всім воїнам за те, що ми можемо спокійно грати у футбол у таких непростий час для нашої країни. Велика подяка!

Наприкінці бесіди хочу подякувати нашим прихильникам, хто завжди підтримує команду. Також хочу привітати наших вболівальників з наступаючими святами, щоб всі були здорові та щасливими та стійкими в час війни, Миру і божих рясних благословень.

Фото: НК "Верес"