Олег Федорчук - про відсутніть ентузіазму у Луческу, мінуси Мудрика та чим СК "Дніпро-1" цікавіший за "Металіст" часів Маркевича

Відомий тренер та футбольний експерт Олег Федорчук у розмові з кореспондентом Footboom поділився думкою про поточну ситуацію в стані українських представників у єврокубкових турнірах. Нагадаємо, "Динамо" після двох турів групового раунду Ліги Європи з цифрою 0 у графі набраних очок посідає останнє місце у квартеті В, поступившись по черзі "Фенербахче" (1:2) та кирському АЕКу (0:1), а в чемпіонаті України лише у четвертому турі набрало перші очки, мінімально обігравши "Львів" (1:0), щоправда, є ще гра в запасі.

"Шахтар" у груповому етапі Ліги чемпіонів на аналогічному відрізку набрав 4 очки, обігравши спочатку "РБ Лейпциг" (4:1), а потім зігравши внічию з "Селтіком" (1:1). В УПЛ у команди Ігора Йовічевича 10 очок після 4-х турів та друге місце у турнірній таблиці. "Дніпро-1" в Лізі конференцій після двох матчів посідає 2-е місце з 6-ма очками, підопічні Олександра Кучера спочатку обіграли "Аполлон" (3:1), після чого мінімально поступилися АЗ (0:1), в чемпіонаті УПЛ у дніпрян 9 очок після 4-х турів (плюс гра в запасі) та третє місце.

"Динамо"

Якщо говорити про відсутність ідей у Луческу, то ці ідеї можуть бути лише тоді, коли у тренера під рукою хороші виконавці, і він може вибирати для себе схеми вирішення конкретних завдань. Луческу насамперед дуже грубо помилився з деякими гравцями, насамперед – з Бесєдиним, Гармашем. Плюс низка травм, але тут, швидше за все, щось не так було з підготовкою – або футболісти не підготували себе, або тренерський штаб її неправильно побудував.

Ну і третій момент - те, що доходять чутки та розмови з приводу того, що фінансова частина контракту тренера з клубом була тісно пов'язана з потраплянням до Ліги чемпіонів, а непотрапляння спричинило різке зниження доходів тренерського штабу. Тож не виключено, що Луческу подумує вже про інший етап своєї кар'єри, адже видно, що в нього дуже мало ентузіазму, і це відзначають не лише фахівці, а й уболівальники. Так само, як і гравці, які до тренера ближчі за всіх.

Тому що в таких стресових ситуаціях потрібні неординарні рішення, емоційність, прагнення зупинити падіння. Але щось не виходить, і при цьому не видно, за рахунок чого це може вийти. Схоже, все йде до того, що після Нового року на тренерському містку відбудуться зміни, далі не можна тягнути. Але тут виникають два моменти – якщо клуб проявить ініціативу, то власники втратять гроші, якщо її проявить тренер, відповідно втратить він. Отже, тут, швидше за все, буде змагання, у кого більше виявиться терпіння. Хочеться сподіватися, що відбудеться якесь перезавантаження під час нинішньої міжнародної паузи. У будь-якому випадку, які б не були прийняті рішення, емоційне потрясіння однозначно буде і на якийсь період це дасть результат, але необхідності реорганізації складу і ліній не позбавить, адже не можна одночасно омолоджувати і при цьому грати з Гармашем, треба якось вже дотримуватися певної лінії, а не шарахатися з боку на бік.

"Шахтар"

Ігор Йовічевич, йдучи до "Шахтаря", фактично ризикував своєю кар'єрою, він пішов найскладнішим шляхом, яким не захотіли йти ні Фонсека, ні Каштру. У разі невдачі його становище було б вкрай незавидним. Але хорват ризикнув, а клуб його підтримав, зокрема, Даріо Срна, а головне – футболісти. Адже спочатку вони розгубилися, вони до кінця йому не повірили, у контрольних іграх було видно, що багато хто мандражує. Але, як не дивно, що більше підвищувався рівень відповідальності, то більш розкутими гравці ставали. І це заслуга тренера, котрий ризикнув.

Як піде далі – час покаже. Поки це перший крок, надалі, гадаю, треба буде ставити гру, адже нинішню Йовичевіч спростив до краю, "Шахтар" зараз грає так, як це було до Луческу – другим номером, з вибіганнями тощо. На даному етапі ця тактика принесла успіх, сумарно вона більших результатів навряд чи принесе. Але зараз це правильно, адже якщо не буде позитивних результатів, не варто очікувати на індивідуальне зростання у футболістів. Все взаємопов'язане – не можна виростити зірку, якщо команда постійно програє. Зараз рівень майстерності у більшості футболістів невисокий, але деякі виглядають дуже непогано. І це не лише Мудрик, вимальовуються гравці, які, можливо, десь і цікавішими за Мудрика будуть, а значить можуть згодом вистрілити.

Що ж до найнижчого феномена Мудрика, то він має дві якості, які виділяють його серед наших футболістів – висока швидкість і агресивність у діях, він не боїться йти проти двох-трьох гравців. Але, водночас, є один мінус – він не завжди вписується у командні дії, іноді зловживає своїми плюсами, які перетворюються на мінуси. Мудрику потрібно трохи урізноманітнити свою гру, більше брати участь у командних діях, адже буває так, що позиція незручна, але він продовжує тягнути на себе ковдру. Це добре з позиції розкручування гравця, але при цьому ціна футболіста може впертись, адже грандам не потрібен гравець, який сам по собі.

Це вже проходили – того ж Бейла вже наїлися, всі від нього на щось чекають, гравцю 33 роки, а він все продовжує подавати надії.

Щодо нинішнього трансферного шуму навколо Мудрика, то це навряд чи якось вплине на нього, всі завжди відзначали високий рівень професіоналізму в Михайла, у тому плані, що не лише показувати себе, а й працювати на тренуваннях. А приклад у нього є – Євген Коноплянка, який на початку був нічим не гіршим за Мудрика, а може й кращим, але результат відомий.

А ще одна причина цього галасу – фінансова, середня ціна футболіста в Європі становить 50 мільйонів євро, а для нас 25-30 мільйонів – це вже надхмарна сума. Ну і не можна не відзначити, що футбол – це, перш за все, видовище, а Мудрик притягує вболівальників своєю неймовірною швидкістю, плюс імідж, адже він досить гарненький у хорошому розумінні молодий чоловік і цілком може стати східноєвропейським Бекхемом. Що добре для "Шахтаря", адже полюючи Мудрика, агенти можуть знайти й інших гравців, причому в інших клубах. Адже ми пам'ятаємо, що бум на українських футболістів почався після того, як "Мілан" купив Андрія Шевченка.

"Дніпро-1"

Результатами Олександра Кучера не просто здивований – дуже здивований. Я спостерігав за "Металістом", мені здавалося, що Кучер багато часу і сил витратив там, і я зовсім не думав, що тренер так швидко перейде на іншу команду. І там не лише Кучер – там дует разом із Красніковим, навіть не знаю, кого поставити першим. Вони дружать, допомагають одне одному.

Без Краснікова не відбувся б Кучер, а без Кучера не відбувся сьогоднішній Красніков.

Те, що "Дніпро-1" порівнюють зараз із "Металістом" часів Мирона Маркевича, то я вважаю, що "Дніпро-1" зараз навіть цікавіший. Адже тут команда молодша. У "Металісті", ми пам'ятаємо, було багато вікових гравців – Слюсар, Едмар, Краснопьоров, Березовчук. Плюс у дніпрян практично немає іноземців. Можливо, команда Олександра Кучера зараз не така яскрава, як згаданий "Металіст" того часу, але вона є перспективнішою. І набагато дешевшою.

І "Дніпро-1" має реальний шанс посісти перше місце в нинішньому сезоні. Так, на початку Кучер намагався грати за принципом "Металіста" - з глибоким контролем, надійністю, але не вийшло. Після чого перейшов на гру, під яку були набрані гравці – зі швидкими кинджальними атаками, несподіваними різкими включеннями з використанням Довбика, передач Пихальонка, швидких гравців праворуч та ліворуч. Тож зараз він вибрав правильну тактику – менше володіти м'ячем, але більше атакувати, гостріше атакувати. Тому "Дніпро-1" за якістю гри більше нагадує торішню команду, причому більшою стала конкуренція. Турбує лише невиразна гра центральних захисників плюс воротарська позиція. А так, загалом, в атаці дніпряни просто дивують зараз своєю різноманітною грою.

Фото - ФК "Таврiя"