"Расистські кричалки були нормою. Діти доторкалися, щоб зрозуміти, чи не вугілля у мене на шкірі". Гвінеєць Шериф Сулейман про гру в НДР

17-річний Сулейман приїхав з Гвінеї до Східної Німеччини в 1962 році, щоб вивчати архітектуру. Враховуючи залізну завісу, Шериф приїхав за програмою обміну в НДР, комуністичну країну, що мала тісні зв'язки з СРСР.

"Я приїхав вивчати архітектуру на державну стипендію, а не для того, щоб знайти клуб. Але тренер місцевого клубу " Нойбранденбург "[побачив мене в матчі студентських команд і] запитав мене, чи хочу я перейти до них. Я погодився.

У той час я був єдиним чорним гравцем у всій Східній Німеччині, і я пишався цим-відчував себе винятковим. Я провів два сезони в "Нойбранденбурзі" і забив багато голів.

Перший сезон ми закінчили на 12 місці, я став найкращим бомбардиром, а в наступному сезоні допоміг команді виграти чемпіонат. Потім я перейшов в» Нойштреліц", де провів сезон, а команда посіла друге місце в Лізі.

Я був дуже хороший і зібраний, хоча вболівальники суперників зустрічали мене расистськими вигуками. Це було нормою. Проблема полягала в тому, що я жив у місті, де майже не бачили чорношкірих.

Деякі запитували мене, де я вчився грати у футбол, тому що не вірили, що темношкірий забиває голи. Діти доторкалися до мого тіла, щоб зрозуміти, чи не вугілля у мене на шкірі.

Але мені сподобалося грати там, тому що мене добре знали в місті і любили багато людей, адже я був хорошим футболістом. Мер Нойбранденбурга одного разу запросив мене на вечерю", - сказав Сулейман.

Варто відзначити, що в 1972 році Шериф був визнаний кращим футболістом Африки, будучи на даний момент єдиним володарем цієї нагороди з Гвінеї.