Ігор ЙОВІЧЕВИЧ: "Повинні привітати "Зорю" з трьома очками і тримати удар"

Післяматчева пресконференція головного тренера СК «Дніпро-1» Ігоря Йовічевича:

— Маємо привітати «Зорю» з трьома очками та тримати удар. Це невід’ємна частина футболу. Коли виграєш, ти не є найкращим за усіх, а коли програєш – не найгірший. Особливо у сьогоднішньому матчі. У першому таймі, хоча пропустили гол, гра була нічийною. Захопили ініціативу, змусили «Зорю» грати у нижньому блоці, що вдається мало яким командам. Зазвичай вони грають у дуже високий пресинг, моторні футболісти – це їхній стиль. Але ініціативою та планом на гру змусили грати їх у нижньому блоці, мали моменти, тиснули, грали на їхній половині поля і не дотиснули. Якщо хочеш з конкурентами вигравати, маєш забивати та не припускатися помилок, які були сьогодні у нас. Дарувати голи та таке вилучення – це полегшує матч супернику. Ми заслужили більше, ніж показує рахунок. Це негарно звучить, але краще один раз 0:4, ніж чотири матчі по 0:1. Але матч був живим, вдалим, особливо до вилучення. Після другого гола все було закінчено. Два зайвих голи для нас є ударом та уроком, щоб зробити висновки заради наступних перемог.

— Чому не квапилися із замінами? Того ж Когута можна було зняти раніше…

— Можливо. Але ми просто душили суперника. Когут мав момент, коли виходив сама на сам, вдало грав у пресингу, нагнітав, вони з Довбиком добре розуміли один одного. Я чекав, що ми зараз заб’ємо, гол мав ось-ось бути. Після першої картки вже мали робити заміну, але минуло лише півхвилини. Шкода, що так вийшло. Він сам зрозумів, що це не є крок, який може нас довести до боротьби за великі завдання. І те, що не реалізуєш свої моменти у таких матчах, коли граєш добре проти серйозної команди, давиш на її половині поля. Це хвилює, і я зараз дуже сумний. Але до команди немає претензій великих до моменту з вилученням. Після того вже був розгром, який не за грою.

— Склалося таке враженнями, що захисники у моментах з пропущеними голами були просто спостерігачами…

— Звичайно, коли 0:4, робимо висновки, що щось не так. Коли виграємо – все було гаразд та супер. Треба тримати удар. «Зоря» виснажує. Це команда, яка грає у вертикальний футбол. Стільки довгих передач не робить жодна команда УПЛ. Вони йдуть на двох форвардів та гравця під ними; йде боротьба за другий м’яч, після чого розганяється атака. У пресинг йдуть дуже вдало і виснажують тебе. Весь час перебуваєш у напрузі, що виснажує оборонців. «Зоря» грає так не перший рік. Скрипник має свій стиль. І багато команд мають з ними проблеми. Але ми анулювали той пресинг, особливо у другому таймі. Був наш контроль м’яча, з’явилися моменти. Ми заслужили на гол, але він не відбувся. Прийшло вилучення – і вони скористалися своїми моментами. Цей аналіз є, можливо, ейфоричним або занадто позитивним, адже рахунок 0:4 змушує ховати обличчя під капелюх. Як тренер я робитиму висновки. Це урок на майбутнє, а поразка є кроком до майбутніх перемог. Не всі грають так, як «Зоря».