28 июля 2021 15:08
Теле-Клуб. С Каниджей, но пока без Рамиреса

Ігор СУХОВИЙ, «Футбольний клуб»


На тижні дочекалися старту свого чемпіонату. Пересторог було дві. Чи не буде він пісним після пережитих емоцій ЄВРО-2020? І як воно – стартувати без участі чинного чемпіона, київського «Динамо». Про увагу до провідної команди країни читайте у третьому блоці.


Через звичний бардак в УПЛ розпочнуть динамівці вже з другого туру з новачком ліги «Вересом», який розжився вдома очком із «Колосом». Реакція на підсумок гри у Луцьку наставника гостей Костишина одразу визначила магістральну тему моїх роздумів. Але спочатку про матч головного суперника і конкурента «Динамо».


ТОЙ ЧИ НЕ ТОЙ «ШАХТАР»?

Усі рупори у телеящику донесли задоволення нового наставника гірників. Де Дзербі його перша гра біля керма нової команди сподобалася: «Інгулець», на його думку, дивом уникнув розгрому. Хоча ендшпіль матчу на НСК «Олімпійський» був нервовим, але синьйор Роберто не вважає його пов’язаним із втратою концентрації чи нестачею сил, які чомусь випарилися.


Одразу після перемоги срібного призера над командою з Петрово чекав на включення післяматчевої студії на «Футбол 1». Настрій знецінився, бо у бій, за відомим сюжетом, було кинуто старих – Сабо з Морозовим. Поки експертів представляли, обидва вони сяяли, як начищені самовари. Але далі пішла майже боротьба думок.


Сабо одразу влупив, наче у давні часи на полі розрядив власну гармату: «Враження неоднозначні! Господарі гостро комбінували, відбирали, але під завісу втомилися, а гості навіть могли зрівняти…» Поки тривав цей спіч у Морозова ходили на вилицях помітні жовна невдоволення. Нарешті ведучий дозволив йому виправити Йожефовича, і почав рятувальник блаженно: «Я накладаю на той «Шахтар», що був раніше. І часом це виходить дуже симпатично…»


Перериваю оратора з поважної причини. У диджитальному «ПроФутболі» теж висловлять думку – чи не стомилася команда Де Дзербі під завісу, коли раптом включився «Інгулець»? Не зайвим буде й особисте враження. Перша ж масована атака петровців призвела до гола у ворота Трубіна, серйозної дезорганізації захисту і широкої усмішки в кадрі батьки Поворознюка.


Слід зазначити, що цей тиск на ворота «Шахтаря» вийшов поодиноким. Невідомо, що буде, коли він стане постійним або виникаючим перманентно. На останок додам, що Сабо вимагав у модератора показати ще одну фінальну загрозу від гостей, та його не послухали.


«ЗОРЯ» ЗНОВУ НЕ ЗІЙШЛА

У Запоріжжі господарювала команда, якій у новому сезоні радили скласти конкуренцію «Шахтарю» у протистоянні за другу путівку в Лігу чемпіонів. «Зоря» приймала «Олександрію», де завершилася епоха наставника Шарана і низки виконавців. До матчу багато хто б здивувався, що Скрипнику знову доведеться використовувати торішню риторику для пояснення звичної поразки на старті.


Рейд Калюжного, якому чомусь ніхто не перешкоджав, завершився фактично голом у роздягальню господарів. Якимись неоковирними бачаться виправдання наставника луганців, буцімто їм не вистачило власного гола, щоб скинути надмірні нерви і жагу. Візаві витонченого Скрипника нагадував на бровці поважного голову колгоспу брежнєвських часів. Проте команда Юрія Гури мені сподобалася. Й не лише цілеспрямованістю.


Гості вправно оборонялися і вистояли завдяки напрочуд холоднокровному воротареві Білику. Після перерви, поки суперник надсадно тягав піаніно своїх атак, компактна «Олександрія» могла тричі його поховати. У тилах «Зорі» гуляв вітер легковажності. Достатньо згадати «забіг щастя», який Третякову організував Жуніньо. Або вихід на побачення з воротарем Шевченком новачка Спінеллі, якому вже клеять дотепне прізвисько Каніджа. Поки – за зачіску.


Не вважаю, що слід спиратися лише на минулорічні уроки старту «Зорі». Але геть збентежило, коли її досвідчений наставник не визнав перемогу «Олександрії» заслуженою. Втім, таке резюме не прикрашає лише самого Скрипника.


Відгомін думок іще одного наставника знайшов місце у студії. Оцінюючи підсумок гри у Луцьку «Вереса» з «Колосом», експерти дійшли згоди, що Костишин на стадіоні «Авангард» говорив про все що завгодно, окрім футболу.


Мені не подобаються натяки без розвитку теми. Тим більше, що пан Руслан не хотів ображати працівників стадіону, які навмисно не покосили траву і не дали показати видатну майстерність його команді. Усі ці пояснення компенсуються справді логічним висновком охололого наставника ковалівців: «Важко проти них грати. Сидять на нозі, агресивна команда, дуже вертикальна…»


Ну ось, можемо, коли схочемо. Добре, що київському «Динамо» 1 серпня зустрічатися з «Вересом» на килимі столичного «Олімпійського». Усі інші набутки чи агресію гостей штаб чемпіонів України, думаю, врахує.


«ПРОФУТБОЛ» ВРАЖАЄ

Одночасно з програмою першого туру команда Луческу завершила тренувальні збори. Я не раз писав про даремні зойки вболівальників з приводу результатів контрольних матчів. Мало кому відомо, яке саме завдання штаб ставить перед тим чи іншим варіантом складу. Наприклад, з берлінським «Уніоном» йшлося про контроль м’яча через короткий і середній пас.


Але це не означає, що де Пена має марнувати всі можливості, які напрацьовує команда. Час для необхідної концентрації вже настав. У завершальній грі з турецьким середняком «Газіантепом» динамівці досягли перемоги. Завершальну крапку поставив у порожніх воротах (завдяки вишуканій допомозі того ж де Пени і Буяльского) Кулач. Але якої ваги цей гол у його подальшій долі?


Давайте уявимо. Особливо на тлі матеріалу, що підготував недільний «ПроФутбол». Героєм його став венесуельський нападник, який різко вирізняється атлетизмом і навичками. Модератор Звєров намагався повідомити про новоприбульця київського гранда Еріка Раміреса те, чого не знали вболівальники і обидва експерти – Самойлов і Цихмейструк.


У першій частині викладу всі дізналися, що нападник збірної Венесуели здатен зачепитися за м’яч, а якщо набирає хід, то зупинити його дуже важко. У цьому запевняє колега Роберто Моралес, якого слід вважати експертом з латиноамериканського футболу. Бо він бачив Раміреса у справі в кількох матчах у майці La Vinotinto.


Такій вдачі намагався опонувати в студії Цихмейструк. Він доводив – щоб венесуельський потяг розігнався, йому потрібні партнери, які підтримають те прагнення точними пасами. Модератор і тут не здався.


У «ПФ» включили відео зі словацьким оглядачем, який спостерігав за Раміресом два роки. Він упевнений, що нападник, безсумнівно, був одним із найкращих гравців місцевої ліги. А серед його якостей виділяє не лише пристойну гру головою, а й уміння прикривати м’яч чималим корпусом і чекати на слушний момент для того, щоб обігратися з одноклубниками. Єдине, що стримувало колегу надто не перехвалити Раміреса – це рівень клубного футболу Словаччини.


Звєров з експертами залишилися задоволеними. Модератор додав: набридли форварди, що лише створюють. Хочеться таких, які ще й забиватимуть. Вразила мене рішучість, із якою усі троє подякували Луческу, який настояв на придбанні Раміреса.


Чого не вистачило в аргументації думок? Раміреса ніхто не бачив у матчах УПЛ, не кажучи вже про Лігу чемпіонів. Але якщо наставник «Динамо» відчув потенціал, то, напевно, здатен його розвивати. Доведено на прикладі того ж Жерсона Родрігеса, який прийшов не з бундесліги