"Привет из пустыни Гоби". Как в Ровно строят местную "Барселону"

Роман Бебех побував у Рівному та переконався, що заради гарної ідеї можна порушувати регламент.

На одній з прес-конференцій експресивний наставник луцької «Волині» Віталій Кварцяний сказав: «Якщо є футбольна команда — значить місто живе. Може не бути моста, перукарні, туалету, переходу, універмагу. Є футбольна команда — є життя. Їдеш Житомиром — там білі ведмеді, або Рівним чи Івано-Франківськом — це пустеля Гобі. Все вимерло. Все у фарбі, але життя там немає. Мені так шкода тих людей, вони не живуть, а існують». Ці слова луцький Фергюсон сказав у грудні 2011-го, коли у Рівному не було футбольного клубу. Актуальність жарт про Рівне як пустелю Гобі почав втрачати відтоді, як туди повернувся футбол. І в місті спочатку заговорили про ідею створення народної команди, а потім перейшли до її реалізації.

В тому, що Рівне і футбол — синоніми, вдалось переконатися, відвідавши домашню гру «Вереса» з лідером другої ліги — «Колосом» із Ковалівки. Прийшовши на стадіон «Авангард» за дві години до старту гри, пересвідчився, наскільки ретельно тут готуються до матчу. У Рівному футбол — це подія. Фанатський сектор домальовував банери, а на весь стадіон «шарашили» барабани. До кожної домашньої гри учасники нового проекту готують яскравий перфоманс, який розпочинається за 20 хвилин до матчу. Тут палять дими ще до старту гри.
Фото: matchday.ua

Історія з відновленням колись затопленого клубу «Верес» розпочалась минулої зими, коли рівненські обласна та міська федерації футболу ініціювали заснування народної команди «Верес». Головним патроном клубу є Олексій Хахльов, який одразу вклав у цей проект порядку 300 тисяч гривень. Головна ідея народної команди «Верес» полягає у тому, що прості вболівальники, зробивши внесок (у сто гривень на рік), стають членами клубу і мають безпосередній вплив на прийняття ключових рішень розвитку клубу. Наприклад, вибори президента, менеджменту, головного тренера. Однак одна справа — заявити про створення проекту, а інша — знайти спільну мову з жителями Рівного та регіону.

«Головною проблемою цього проекту була недовіра до куратора — Олексія Хахльова, — розповідає один з активних учасників розвитку „Вереса“, який попросив залишитись анонімним. — Багато хто у Рівному сприймає Хахльова дуже неоднозначно. Бізнесмен, колишній зять Віктора Ющенка. Тому коли він почав займатись створенням „Вереса“, то багато людей сприймали це як боротьбу за землю у центрі міста. Мовляв, спочатку він візьме землю у центрі міста під стадіон, далі буде цю землю використовувати у своїх цілях. Друга теза була про підготовку до виборів. Нам та самому Хахльову вдалося залучити до проекту відомих та авторитетних у Рівному людей — колишніх гравців „Вереса“, депутатів. Так виникла наглядова рада клубу, яка змогла опонувати Хахльову. І під цих людей вдалось залучити спонсорів. Всі засідання наглядової ради відкриті для ЗМІ, ми вважаємо це дуже важливо».

На перший збір майбутніх членів клубу зібралось 300 людей. «Я дуже переживав, — розповідає президент „Вереса“ Олексій Хахльов. — Мені найбільше запам’яталося, як встав старенький дідусь, взяв слово і сказав: „Ви розумієте, що вся історія незалежної України — це історія обману простих людей? Ми вам віримо, але якщо і ви нас обманете, то це буде останньою краплею!“ Ці слова я ніколи не забуду».

Хахльову почали вірити, коли клуб почав створюватись з нуля, а йому вдалось переконати ФФУ, всупереч регламенту, допустити клуб одразу до другої ліги. Нагадаємо, для того, щоб брати участь у професійному футболі, потрібно до того грати «на аматорів» чи «на область». А «Верес» виник фактично з повітря. Сам очільник «Вереса» вдячний президенту ФФУ Андрію Павелку, який переконав виконком ФФУ допустити його клуб до участі у другій лізі: «Регламент — це папір, який генерує і розробляє виконком федерації. В його повноваженнях — внести зміни або ексклюзивні речі. Це його повноваження, і ніхто не переступив якісь букви закону. Члени виконкому придумали регламент. І вони одноголосно дали пропозицію для народного клубу „Верес“. Вони дали нагоду нам відродитись одразу у професійному футболі».

«Верес» має дуже непросту структуру керівництва з кількома гілками. Головний орган керівництва клубу — загальні збори. Саме члени клубу приймають ключові рішення та делегують 5 своїх кандидатів до координаційної ради. Яка, в свою чергу, складається з 31 людини. До цієї ради входить президент, а ще по 5 представників туди «надсилають» наглядова рада клубу, загальні збори, міська федерація та президент. Також великий обсяг роботи проводять дирекція та правління клубу.

Сьогодні клуб, побудований за аналогом «Барселони», налічує приблизно 2 300 членів. Стати акціонером «Вереса» можуть лише жителі Рівного та області. Нинішній бюджет клубу оцінюється приблизно у 5 мільйонів гривень. Основні кошти надходять від спонсорів. Один з головних спонсорів (морозиво «Лімо») дав на проект 2 мільйони гривень.

Керівники клубу вже заявили, що не мають ніякого стосунку до політичних партій. Хоча «Верес» — це ще й ідеологічне спрямування. Червоно-чорні кольори клубу — це кольори Української повстанської армії, для якої Рівенщина була одним з базових регіонів. Фанати кожного матчу роблять прапор з новим історичним персонажем (на грі з «Колосом» таким був Тарас Бульба — Боровець), а головний тренер Олег Лутков дає інтерв’ю українською. Хоча до цього журналісти не чули, щоб Лутков спілкувався державною мовою.

«Вболівальники „Вереса“ — це та прогресивна частина, яка робила революцію гідності, яка слідкує за новинами і переживає за долю країни. Ми розуміємо, що фінансову модель „100 гривень з кожного члену клубу“ можна легко оскаржити, — каже президент „Вереса“ Олексій Хахльов. — Але у цих 100 гривень інша цінність. На сьогоднішній день це більш ніж 2 тисяч людей, які об’єднані ідеєю побудови клубу. Для нас дуже важливі наші спонсори, які перерозподілили свої бюджети та повернулись до нас обличчям. Ми перший клуб, який надає фінансові звіти та має відкриту фінансову систему. Ми показуємо реальну зарплату гравців, а не так, як деякі клуби, що прописують мінімальну суму».

Одним з головних критиків проекту побудови народного клубу з самого початку був Микола Несенюк. Відомий журналіст та власник декількох газет був противником ідеї. Але на сьогоднішній день він обома руками підтримує проект та коментує домашні матчі на місцевому телебаченні.

«Не вірив у модель розвитку нашого футболу. І український футбол заперечував подібний варіант. Була ідея зібрати 20 тисяч членів клубу, і за рахунок цього жити. Але майже всіх вболівальників футболу у Рівному я знаю особисто, і знаю скільки у нас скептиків. Тож розумів, що необхідні кошти не будуть зібрані, — розповідає Микола Несенюк. — Проте резонанс від ідеї пішов такий, що знайшлися серйозні люди, які дали свої гроші і до клубу повернулись обличчям і спонсори, і міська і обласна ради. Я бував на зборах членів клубу і бачив ентузіазм людей. Видно, що це потрібно нашому місту. Люди ходять на футбол. Насправді мало хто вірив у те, що нас заявлять. Проте Хахльов не спав ночами, але вирішив це питання. І зараз у нас футбольне свято».

На гру з «Колосом» на старенький стадіон «Авангард», де у секторах за воротами реально можна побачити руїни, прийшли більше чотирьох з половиною тисяч уболівальників. Якби стадіон міг вмістити, то було б більше: кажуть, у місті навіть почали з’являтися спекулянти. Микола Несенюк переконує, що саме за такими клубами майбутнє українського футболу: «У нас є купа претензій до тренера і до команди. Але у нас немає порожнього стадіону. Дивишся матчі Прем’єр-ліги і розумієш — олігархічна модель футболу себе вичерпала. Люди не ходять на футбол. Багаті люди кидають гроші на футбол, але що далі? Поки альтернативи цьому не було. У нас 25 років так думали. Шукали Романа Абрамовича. Але у Лондоні, якщо Абрамович покине „Челсі“, клуб не зникне, бо він спроможний жити на кошти вболівальників. Рівне демонструє приклад відкритості. Головне не результат, а робити свято, тоді й діти матимуть мотивацію займатись футболом. „Верес“ має стати прикладом для того ж таки запорізького „Металурга“. Футболісти мають зрозуміти, що ніхто вже по 10 тисяч доларів заробляти не буде. В моєму дитинстві гравці отримували як інженери. А зараз на порожніх стадіонах вони мають по 20-30 тисяч. Це катастрофа! Я не проти гарних зарплат, але вони цього не коштують. От у нас, у Рівному, гравці зібрали стадіон, а це приблизно 20 тисяч гривень. Тепер можуть запитати про премію, якби виграли».

«Верес» програв «Колосу» — 0:3. Однак публіка все рівно підтримувала свою команду навіть після матчу. «Люди розуміють, що цей проект роблять вони самі і для себе, саме в цьому унікальність: коли мер міста хоче сидіти не в ложі, а серед людей, — сказав віце-президент «Вереса» Олексій Боровиков, який свого часу був у керівництві львівських «Карпат», київського «Арсенала» та швейцарського «Віля».

У планах народного клубу стати не лише футбольною, а й повноцінною спортивною організацією з різними видами спорту. Вже ведуться переговори з тенісним клубом, представниками регбі та міні-футболу. «У нас в країні ми часто намагаємось вирішувати наслідки, але не працюємо з причинами. Ми лікуємо наркоманів, але не стимулюємо дітей звернути увагу на спорт. Тому ми йдемо іншим шляхом, намагаємось нести велику соціальну функцію», — каже президент клубу Олексій Хахльов.

Доки скептики продовжують критикувати саму ідею народної команди, Рівне вже не можна назвати футбольною пустелею Гобі. «Верес» — серед претендентів на підвищення у класі, взимку команда планує підсилитись, а за домашню гру з «Колосом» до учасників проекту долучилося ще 150 людей. У планах клубу — реконструкція «Авангарду», побудова штучного стадіону на гроші УЄФА. Також велися розмови про будівництво нового стадіону. Тому рівненські вболівальники зробили банер для маестро Кварцяного: «Привіт з пустелі Гобі».

Тепер вже вони можуть жартувати, і їм є чим пишатись.