Летом у "Карпат" будет новый владелец?

Коли минулої осені вперше заговорили про можливість вильоту «Карпат» з еліти вітчизняного футболу, це видавалося маячнею, істерією чи гіперболізацією. І не дивно, бо тоді треновані Олегом Кононовим львів’яни за відсутності результату все ж показували доволі організовану гру. Труднощі видавалися тимчасовими з кількох причин. По-перше, тренер ще не знайшов повноцінної заміни гравцям-лідерам, які пішли в міжсезоння – Денисові Кожанову й Разванові Кочішу. По-друге, незіграними з командою виглядали новачки. По-третє, тренерський штаб допустив певні промахи в функціональній підготовці команди в ліньому антракті.

Ситуація виглядала поправимо, однак Кононов таки пішов. Першу частину чемпіонату з «Карпатами» завершував помічник Олега Георгійовича Павло Кучеров. При ньому команда теж не виблискувала, але показала якісну гру в програному 0:1 заключному матчі осінньої частини сезону проти київського «Динамо». Втім, керівництво, сказавши «а», промовило «б» й звільнило колишній тренерський штаб повністю. До весни команду готував вже екс-наставник «Олександрії» Володимир Шаран.

Ілюзії від тренувальних перемог були розбиті доволі швидко, але й прогнозовано. Надто вже погано вкомплектовані сучасні «Карпати», а спроба кадрово посилитись взимку й узагалі виглядала жалюгідно. Надодачу керівництво клубу не відразу вирішило питання з Артемом Федецьким, а вартувало випасти через травми лідерам команди Кононова Ігорю Худоб’яку й Олегу Голодюку, як відразу послідували 1:5 в луганську від «Зорі», 2:3 вдома від «Таврії», 1:3 в Харкові від «Металіста» й 1:1 у львівському поєдинку з «Олександрією». Після останнього з цих матчів Шарана «пішли». Але суті справи то не міняє. Більше того, тренер має сказати своїм колишнім керманичам «дякую», що через тиждень не виправдовувався за чергову ганьбу після 0:2 в Києві від «Оболоні». Віддуватися за невдачу змушений був вже звичний «виконуючий обов’язки» наставника Юрій Дячук-Ставицький.

«Карпати» в агонії. Команда виглядає безнадійно й перебуває на дні цілком закономірно. Львів’ян від другого в історії прощання з українською елітою врятує лише диво. Цікаво, що трохи більше року тому, 13 березня 2011-го, «Карпати» закономірно переграли удома майбутнього чемпіона – «Шахтар». То як же команда могла деградувати так миттєво? На поверхні – відверте нехлюйство в кадровій політиці, котре призвело до втрати основних гравців й тренера. Львівський футбол багатий талантами, але це природнє джерело – не безмежне. Для початку варто нагадати, що нинішні лідери команди теж не вилізли з-під землі, наче гриби, а плекали свій талант поступово, починаючи з сезонів 2004/05 й 2005/06, коли команда скотилася до нижчої ліги вперше. Тоді «Карпати» оздоровилися, перенесли ту кадрову наругу, в яку їх почав вводити ще Мирон Маркевич разом з помічниками Яворським та Бабінчуком. Перенесли, пережила пік й знову з приходом на пост трансферного директора Іґора Йовічевіча взялася за старе.

Знаючі люди твердять, що причини нинішнього стрімкого провалу – набагато глибинніші. Приховуються вони у зміні власника клубу. Мовляв, Петро Димінський буде керувати «Карпатами» до літа, а далі клубні справи поведе людина, яку поставить на чолі група «Приват», якій львівський клуб віднедавна належить.