Валерій БОНДАР: "Український народ та українська армія стали героями в очах усього світу"

Захисник «Шахтаря» й національної збірної України Валерій Бондар розповів про своє ставлення до війни, волонтерство та віру в перемогу.

– Валерію, триває боротьба України з російською агресією. Як ти сприймаєш усе, що відбувається?

– Насамперед хотів би висловити величезну подяку ЗСУ та учасникам територіальної оборони за їхню мужність і волю до перемоги. Адже саме завдяки їм армія країни-агресора не змогла здійснити своїх планів і була зупиненою на всіх напрямках. Молимося за наших хлопців! Те, що відбувається, сприймаємо дуже важко. Ніхто не міг припустити, що у XXI столітті таке станеться. Я і моя родина дуже переживаємо та сподіваємось, що цей жах чимшвидше скінчиться. Ми засуджуємо агресію з боку Росії. На нашому боці правда, ми перебуваємо на своїй землі, весь розсудливий світ з нами. Люди в усій Європі виходять на вулиці та підтримують українців. Це головні чинники, що наближають нас до мети. А мета наша – мирне небо над головою в нашій улюбленій незалежній Україні.

– Як для тебе почалася війна? Якою була перша реакція?

– 24 лютого о 5 ранку ми з дружиною прокинулись від вибухів у Києві, й буквально цієї ж хвилини нам почали телефонувати батьки з Харкова та Дніпра. Усі ми в один голос сказали: війна почалася. Були дуже налякані, проте намагалися не панікувати. Більше переживали за батьків. Напередодні здогадувались, що може щось початися, однак до останнього не вірили в усе це. Та й зараз складно усвідомлювати, що таке відбувається в цивілізованому світі.

– Наскільки уважно стежиш за ситуацією в країні? Про що говорите з партнерами по команді?

– Звісно, регулярно дивлюся й читаю новини, з багатьма хлопцями ми завжди на зв'язку. Підтримуємо один одного, цікавимось, чи всі в безпеці. Обговорюємо лише цю ситуацію – зараз складно думати й говорити про щось інше. Але найголовніше, щоб усі були в безпеці, були живими та здоровими. Дуже віримо в це і на це сподіваємось.

– Як зараз живе ваша сім'я? Знаємо, що ви надаєте гуманітарну допомогу.

– Наша сім'я зараз розкидана по різних місцях: ми з дружиною – в одному місті, батьки, брати, сестри – в інших. Намагаємось максимально допомагати солдатам: купуємо все необхідне. Загалом займаємося волонтерством і всіляко намагаємось допомагати біженцям, дітям, пенсіонерам, тваринам. Купуємо продукти харчування, засоби гігієни, одяг та інші необхідні речі, відправляємо це все в гарячі точки України. Кожен зараз може допомогти: хтось фізично, хтось інформаційно, хтось психологічно, хтось матеріально. Уважаю, кожен має допомагати, як може, і, так би мовити, воювати на своєму фронті. І вже точно не можна стояти осторонь, склавши руки. Українці вже показали, що разом ми – сила! І перемога буде за нами!

– Які слова ти хотів би сказати всім українцям у цей непростий час?

– Досі складно в це повірити, проте війна триває вже 19 днів. Увесь світ дивиться на те, як героїчно обороняє свої землі український народ та українська армія. Ми стали героями в очах усього світу. І хочеться подякувати кожному: волонтери, працівники комунальних служб, пожежники, медики – усі громадяни нашої країни як одне ціле протистоять тотальному злу. Я впевнений, що єдність нації забезпечить нам перемогу і кожен українець знайде щастя. Слава Україні!