11 мая 2022 19:19

Блогер о молодом защитнике "Динамо": "Один из немногих центрбеков, кто достаточно прилично играет ногами среди сверстников"

(Публикуется на языке оригинала)


Блогер Михайло Смоловий у своєму телеграм-каналі розбирає гру захисника "Динамо" Назара Балаби.


Досі не заходять ніякі розваги. Єдине, що дозволив собі за 76 днів - вечірні сесії Чемпіонату Світу зі снукеру. Тому був час додивитись (подяка YouTube, що зберігає місце зупинки перегляду) чи переглянути матчі Еліт Ліги U17, які не дивився восени. Ще більше цікавості з’явилося після виступів збірної U17, складеної з динамівців. Знайшов для себе декілька відкриттів. Про одне з них далі.

Назар Балаба
Центральний захисник (ЛЦЗ), 17 років

Не надто велика таємниця, що на значну групу гравців нинішньої U19 дід не розраховує, а відповідно і Динамо вони не потрібні. Хто зараз з першою командою - ті в обоймі, з рештою попрощаються з високою ймовірністю. Тож якщо у якомусь форматі стартуватиме чемпіонат U19 сезону 2022/2023, то сенсу награвати в ньому непотрібних клубу гравців немає (можливо хтось лише для кількості залишиться). Шанс отримають хлопці 2005 року народження, і Назар один з них. Взимку був на зборах U19 в Туреччині, тож Костюк переглядав та знайомився.

Напевне, вже усі знають, що маю слабкість до ЦЗ здатних грати в пас бодай на найпростішому рівні. Люди, які лише відбирають, а потім не розуміють що робити з м’ячем не викликають жодних емоцій. Назар один з небагатьох ЦЗ, хто досить пристойно грає ногами серед однолітків. Сьогодні в Еліт Лізі U17 має солідні для молоді 83.82 метри просування м’яча на 1 втрату. Для порівняння у ще одного молодого таланта Динамо Боля - 82.34 у молодіжній першості U19. А Боль - це вже значна постать на молодіжному рівні!


Цю історію слід починати з 2020, коли Назар ще був частиною команди U16. В базі лише 9 поєдинків першого та фінального етапів Еліт Ліги, зокрема аж 4 гри з Шахтарем. Тому підсумкова командна статистика не надто втішна попри медалі:


⁃ лише 46.58% володіння
⁃ 73.3% точності передач
⁃ 64.2% точності передач вперед
⁃ 58.7% точність передач до фінальної третини
⁃ лише 2.43 передачі за середнє володіння при посередньому темпі 14.21 на хвилину
⁃ доля довгих передач сягала 14.33%


За таких умов юному ЦЗ було важко проявляти себе у пасовій грі та вразити:
⁃ 67.6% точності передач вперед
⁃ 59.6% до останньої третини

В цьому сезоні команда Ястребінського стала дорослішою, і суттєво якісніше почала грати:


⁃ вже 60.34% володіння (10 ігор першого етапу, в т.ч. дві з ШД)
⁃ 79.4% точності передач (+6.1%)
⁃ 69.2% точності передач вперед (+5%)
⁃ 68.2% точності передач до останньої третини (+9.5%)
⁃ середнє володіння зросло до більш пристойних 3.71 передач (+1.28) при темпі на один пас вищому за минулий рік - 15.21
⁃ доля довгих пасів впала до 9.7%


Не знаю, що стало причиною такої раптової зміни концепції, але нові наративи більш пристосовані до реальності, ніж попередні. Більше дають дітям. Ястребінському респект! Більш того: діти стали не тільки якісніше грати в пас, вони набагато інтенсивніше почали відбирати м’яч! У минулому сезоні тоді ще команда U16 на хвилину володіння суперника мала сумарно 6.9 дуелей в захисті, підкатів та перехоплень. У новому сезоні - 8! Ніколи не схвалював і не схвалюватиму «гладіаторських ігор», але якщо вони не заважають дітям грати в пас, то ок: інтенсивність понад усе!

Тож і не дивно, що на фоні достатньо позитивних командних зворушень, це одразу відбилося на Балабі (радар):


⁃ кількість підкатів (РАТ) скоротилася вдвічі, тепер вони безпомилкові (Т)
⁃ попри скорочення кількості часу, що команда захищається, зросла інтенсивність перехоплень (РАІ) з 5.66/30 до 7.75/30
⁃ радикально впала кількість фолів (F/90) з 2.44 до 0.98
⁃ трохи зросла якість у повітрі (і хоча у клубних поєдинках в сезоні головою не забивав, то у 5 матчах за збірну відзначився двічі)
⁃ одна з причин суттєвого зростання якості пасової гри (Р%), це зменшення кількості бездумних довгих передач (LP/90) при вже звичній для нього точності (~51.5%)

Тож сталися речі, яких я і вимагав останні років п’ять. Цей приклад команди Ястребінського доволі вдалий, як історія Назара, зокрема. Команда концептуально перебудувалася від бий-біжи до більш пристосованих до життя норм - це автоматично дало поштовх для розвитку. Що заважало раніше? Це загадка.


Але так переходити до дорослого футболу набагато легше.


До честі малого: з переходом з U16 до U17 суттєво зменшився брак (32.7% -> 18.7%). Кількість втрат зменшилась з 9.15/90 до 7.49/90 (з падінням частки втрат на власній половині).


Це не дуже типово для багатьох. Його головний партнер по зв’язці за рік зменшив брак лише на 4.5%, а втрат почав робити майже вдвічі більше: 5.57/90 -> 10.02/90. Нова інтерпретація гри стала менш прив’язаною до ризиків, проте діти все одно частіше втрачають. Назар - ні.


Якщо переглядати усіх ЦЗ-однолітків з чемпіонату U17, то Назар чи не найбільш збалансований: хтось може мати ще кращі цифри в дистрибуції, хтось може мати ще кращі цифри у контактній боротьбі, але суміщати на достатньо високому (для U17) рівні перше з другим ніхто більше, мабуть, й не може. У хлопців з ШД розвинена пасова гра, але у боротьбі ідентичних успіхів немає. У хлопців-бійців з колгоспів відсутні пасові здібності.
Тож вболіваємо, щоб історія Назара закінчилась щасливим кінцем. Хеппі-енди зараз дуже потрібні усім. Але спершу потрібна перемога на фронті: слава ЗСУ!



Фото: ФК "Динамо"