21 марта 2019 13:11
15

"Он хочет играть за Украину". "Милан" воспитывает украинца, которого называют "вторым Шевченко" - мы рискуем его потерять

Інтерв’ю "Футбол 24" із Віталієм Нагрудним, батьком 13-річного Владислава, вихованця Мілана, за якого невдовзі може розгорітися запекла боротьба між клубами і навіть збірними.


Про цього хлопчака ми дізналися нещодавно. На початку лютого команда Мілан U-14 здобула перемогу над ровесниками з київського Динамо у фіналі престижного міжнародного турніру у Мінську. Єдиний гол у ворота "динамівців" забив… Владислав Нагрудний – українець за походженням, італієць за мовою.


Наприкінці 90-х батьки Влада виїхали з рідних Чернівців до Італії. Хлопець народився вже на чужині: там увібрав місцеві традиції, там пішов до школи і зробив перші кроки у футболі. Зараз дитячі тренери Мілана не можуть натішитися своєю знахідкою – Владислав виявився надзвичайно обдарованим і просто-таки феєрить в атаці "россонері", виділяючись серед однолітків.


"Футбол 24" із допомогою скаута Кальярі Алекса Великих вийшов на зв’язок із Віталієм Нагрудним, батьком міланської зірочки, щоб розпитати, як усе починалось і чи дійсно Україна ризикує остаточно втратити потенційного гравця національної збірної.


нагрудний


"Продавали білети біля Сан-Сіро, а потім дивилися гру Шеви"


– Віталію, як і чому ви опинилися в Італії наприкінці 90-х?

– Складний був час. Як і всі, ми залишилися без роботи. За фахом я – музикант. Працював у музичній школі, грав на весіллях. Настав такий період, коли замовлень не було. Довелося виїхати з України. Не на постійне місце проживання, звичайно. Хотіли підзаробити і повернутися додому. Проте народився Влад, і ми залишилися в Італії. Тут у нього школа, друзі. Українською він практично не розмовляє, російською – також. Італію обрали заради сина.


– До речі, на якому музичному інструменті ви грали?

– На акордеоні. Закінчив Чернівецьке культурно-просвітницьке училище.


– Як вас прийняла Італія? Ви продовжили займатися музикою?

– Ой, ні! Я вже й забув, коли грав востаннє (Усміхається). Тут – зовсім інша робота. Спочатку не мав документів, тож де трапилася нагода – там і працював. Зараз із документами все в порядку. Живемо нормально.


– Ви вже отримали італійське громадянство?

– Ні, не отримав. Немає.


– У Мілані осіли відразу, чи життя вас трохи покидало?

– Спочатку жили в Корсіко (місто у провінції Мілан, – Футбол 24), потім переїхали сюди, купили дім.


– Якраз у той час за Мілан виступав Андрій Шевченко. Ви ходили на Сан-Сіро? Бачили гру бомбардира вживу?

– Звичайно. Спочатку продавали білети для паркування автомобілів біля Сан-Сіро, а потім заходили на гру. Можливості поспілкуватися із Шевченком не було, хоча дуже хотілося. Ті роки, коли ми облаштовувалися в Італії, – момент найбільшого розквіту Андрія в Мілані. Він тут мав просто величезну повагу.


нагрудний


"Ми беремо вашого сина в Мілан"


– У 2005-му ваша сім’я поповнилася Владиславом. Коли ви відчули, що він – особливий хлопчик, що в нього – велике майбутнє?

– Якось ми грали із ним у парку. Влад товаришував із хлопчиком, батько якого був директором футбольної школи. Директор так подивився за їхнім футболом і каже до мене: "Дивися, твій бігає навіть швидше, ніж мій". У підсумку, запросив Влада у свою школу. Ми записали туди сина через кілька місяців.


Одразу було помітно, що Влад грає краще, ніж всі інші. Провів у цій школі два роки. А згодом потрапив у філіал школи футбольного клубу Мілан. Його переглянули і сказали: "Ми беремо вашого сина". Спершу тренування відбувалися раз на тиждень. Наступного року – двічі на тиждень. Інтенсивність занять зростала з віком.


– В атаці грав завжди?

– Спочатку діяв більше у захисті. Потім перемістився у півзахист. А от у Мілані його одразу поставили в атаку. Влад швидко бігає, комфортно почувається на обох флангах, а також у центрі нападу. При потребі може відтягнутися вглиб. Але якщо ви його запитаєте, де йому подобається найбільше, він відповість, що на лівому фланзі (Усміхається).


– Хто із сучасних зірок футболу йому імпонує?

– Раніше йому дуже подобався Шевченко. Зараз – Дибала, Роналду. З Мілана – Сусо і Пйонтек.


– Які особливості підготовки юнаків у Мілані? На чому тренери акцентують увагу?

– Тренування відбуваються у дуже спокійній, конструктивній атмосфері. Тренери не кричать на своїх вихованців. Головна вимога – вміти швидко приймати рішення, не перетримувати м’яч. Пас, пас, пас!


Тренування – чотири рази на тиждень. Кожне заняття передбачає інші вправи. Владу дуже подобається. Я ще жодного разу не чув від нього, мовляв, не хочу йти на тренування (Усміхається). Хороші тренери там.


нагрудний


– Які головні козирі у футболіста Нагрудного? Пас? Дриблінг? Дальній удар?

– У нього є все. Завдяки тренерам, знову ж таки, які чудово ставляться до вихованців. У Мілані підростають дуже талановиті хлопці.


– Ви, напевно, неодноразово спілкувалися із міланськими спеціалістами. Яке майбутнє вони пророкують для вашого сина?

– Щодо цього ніхто нічого не може сказати. Ні, вони, звичайно, стверджують: хлопець – хороший, розвивається, прогресує. Мовляв, так тримати! Забігати наперед не варто. Маємо те, що є на цей момент.


– А чи цікавилися Владиславом інші клуби? Адже скаути не дрімають…

– Поки що – нічого конкретного. Тільки після недавнього турніру, який відбувся у Мінську, почалися певні дзвінки і намагання дізнатися, що й до чого.


– Паралельно розпочинаються розмови про те, за яку ж збірну виступатиме ваш син у майбутньому. Називаються Італія, Румунія, Молдова. Чи є серед цього списку Україна? Чи контактували з вами представники української сторони?

– Ніхто до нас наразі не підходив, не намагався порозмовляти.


– А батькове серце який вибір зробило б?

– Ой, не знаю… Все залежить від нього (Владислава, – Футбол 24). Не можу брати на себе таку відповідальність.


– А Владислав що каже?

– Він хоче грати ще й за Україну. Звичайно. Владу дуже сподобалися ті хлопці із київського Динамо, проти яких він грав у фіналі мінського турніру.


нагрудний


"Готовий стати агентом для свого сина"


– Чи розповідаєте своєму сину про Україну, про Чернівці? Чи знайомите його з українською культурою?

– Звичайно, що роблю це іноді. Розумієте, у нас дуже мало часу. Зранку – до школи. Після уроків – на тренування. Додому повертається пізно – сідає за домашнє завдання. Проте щороку, влітку, ми разом їздимо у Чернівці. Плануємо приїхати і цього року. Є тільки один нюанс – команда Владислава запланувала на літо

(орієнтовно – на початок серпня) тренувальні збори у горах. Треба спершу дізнатися конкретну дату.


– Чи успішний учень з Владислава? Яке у нього хобі?

– Так, він навчається гарно. А хобі… Грає на PlayStation (Cміється). Годину-півтори. Може вийти у парк – погуляти з друзями. Але часу для цього практично немає – він порівняно вільний лише у середу.


– А ваша пристрасть до музики йому передалася?

– Ні, до музики – ні (Сміється). Коли ще я навчався у школі – ми співали. А тут у них усі грають на флейті. Займався з ним, але синові бракує запасу повітря, щоб постійно дмухати в дудку.


нагрудний


– Екс-форвард Василь Швед колись сказав мені таку фразу: "Найкращий агент для сина – його батько". Ви готові взяти на себе всі організаційні клопоти у кар’єрі Владислава?

– Я завжди готовий. Супроводжував його увесь цей час – від ігор у парку до тренувань у Мілані. Був голкіпером, а він мені пробивав по воротах (Усміхається). Думаю, ми й надалі крокуватимемо разом.


– Про яке майбутнє для сина ви мрієте?

– Найголовніше – щоб він був здоровим. А всього іншого можна досягнути. Фантазувати мені б не хотілося. Але скажу одне. Коли Влад прийшов у Мілан, доводилося чути: "Дивись, це – Шевченко". Син навіть біжить так, як Шева.

14 лет? Серьезно обсуждать его вероятность появления в сборной - глупо и некорректно. Ежегодно из систем клубов выпускаются от 20 до 45 человек, в зависимости от количества групп, какое количество из них способно шагнуть во взрослый футбол и дорасти до уровня сборной предыдущего поколения? Хорваты усредняют к 5%, немцы, в лучшие годы, едва-едва дотягивали к 10%.

Поэтому предсказать какое будущее ждёт того или иного футболиста в 14 лет - мягко говоря сложно, можно давать лишь осторожные прогнозы, так как не известно как повлияет на мальчика гормональный шторм.

Может он вырастет за лето на 15 сантиметров, и что с ним потом делать?
Скрыть
Естественно я говорю про европейский футбол ЮА и Азия существенно отличаются.
Болек, а почему удивляет ? Если ФФУ будет следить за развитием детей выходцев из Украины, то возможно пару-тройку человек мы сможем привлечь в сборную, вместо того, чтобы натурализовать всяких шмораесов !
Скрыть
ФФУ должно заниматься своим футболом и развивать свою систему подготовки футболиста к взрослому футболу. Если мальчик пропал из видимости системы, условно переехал жить в другую страну, то на том юрисдикция ФФУ заканчивается, так как повлиять на его развитие оно уже не может. Он становится воспитанником другой системы, вырастет/ выстрелет - хорошо, дотянет до уровня сборной страны проживания - замечательно, захочет играть за историческую родину - вообще молодец.
Скрыть
Harris, должно, но не занимается ! (
И еще раз повторюсь : ФФУ должно мониторить страны Европы, где есть выходцы из Украины, чтобы привлекать своих ребят, а не натурализовать всякий стареющий непотреб .
Скрыть
fedor, Как много "выходцев из Украины" играют в топ-лигах хотя бы на уровне аутсайдера?
fedor, а чем дети эмигрантов лучше наших детей?)
Скрыть
Они ничем не лучше, но правильнее, на мой взгляд, привлечь в сборную 2-3 пацанов выходцев Украины, в молодом возрасте с длительной перспективой, чем перебирать секен-хэнд.
Скрыть
И встречный вопрос : чем два м, лучше наших Яремчука, Кравца, Шведа ?
Пацану 14 лет всего. Удивляют комментарии по поводу "а знают ли". Тут в 20 лет бывает человек не способен сделать шаг в взрослый футбол. Но, стоит заметить, вряд ли б он и сам выбрал украинскую сборную
А сколько еще таких талантливых пацанов по заграницам бегает, а наше фуфу ни мычит, ни телится !
Интересно рукОЙводитель всех сборных об этом мальчике что-то знает ? Или он только павелку отбрехивает ?
Вы думаете, что он откажется от итальянского паспорта в пользу украинского)
А чт от Украина ему дала ? Зачем мы ему? Разве что в скуадру не пройдет
Что-то в словах отца не слышно энтузиазма по поводу выступления за Украину. Да и сына воспитал так, что тот на родном языке не говорит. Парень ощущает себя итальянцем, так что его выбор предсказуем. Разве что по документам он не сможет играть за Италию - тогда у нас ещё будет шанс.
Та ні, ми кращє підстаркувату "путану" візьмемо!