28 декабря 2018 16:52
2

"Приглашали в "Шахтер", а мне хотелось в "Динамо". Матеус - о жизни в Китае и Коломойском, который похоронил "Днепр"

Iнтерв'ю "Футбол 24" із колишнім вінгером Дніпра, віце-чемпіоном України та фіналістом Ліги Європи – бразильцем Матеусом. Пам'ятаєте його?


Він опинився в Україні 7 років тому. За одного з лідерів португальської Браги Дніпро виклав мільйон євро – доволі скромну суму, враховуючи тодішні можливості лідерів УПЛ. Матеус швидко закріпився в основному складі дніпрян і упродовж кількох сезонів наколотив понад п'ять десятків голів. У фіналі Ліги Європи-2015 саме бразилець віддав результативний пас на Ніколу Калініча, який забив один із двох м'ячів Дніпра у ворота Севільї... Прекрасна епоха, яка блискавично обірвалася.


Останні два роки Матеус провів у маловідомому китайському клубі Шицзячжуан Евер Брайт. Тут 35-річний вінгер також забиває багато і зі смаком. Періодично повертається в Україну – на батьківщину своєї дружини Юлії. "Футбол 24" поспілкувався із Матеусом під час його чергового візиту на береги Дніпра.


"Серце Маркевича було з Металістом"


– Як і чому ви перейшли з Браги у Дніпро?

– На той момент я мав п'ять пропозицій. Найбільше сподобався варіант із Дніпром, тому що у нього були кращі умови: і фінансові, і для мене особисто, і для сім'ї. Інші пропозиції? Вони також були непоганими, але все ж Дніпро – поза конкуренцією. У чемпіонаті України виступали багато бразильців, які мені подобалися. Наприклад, Вілліан.


– Якими були ваші перші враження про Україну?

– Відразу захотів поїхати звідси (Усміхається). Було дуже холодно. Потім, щоправда, звик.


– Дніпро тоді очолював Хуанде Рамос. Що запам'яталося від роботи з ним?

– Приємно було отримати пропозицію від клубу, де працює тренер Хуанде Рамос, який очолював такі великі клуби в Іспанії. Напевно, уся Європа хоче грати під керівництвом відомого тренера. Дуже хороший коуч – це один із найважливіших показників.


– Коли Рамос пішов у відставку, він пояснив команді своє рішення?

– У клубі вже почалися заборгованості зарплати. Рамос не цього не казав, але причини його відставки читалися.


– Можете порівняти Рамоса із Маркевичем?

– Маркевич був ближчим до команди, він більше спілкується з колективом. Гравці вважають, що Богданович – хороший тренер. По суті, його серце було з Металістом. Але, попри це, тренер дуже добре проявив себе й у Дніпрі.


– Хто був вашим основним конкурентом у Дніпрі?

– У той час конкурентів вистачало. Основним із них був Коноплянка. Ми постійно змінювалися позиціями, могли грати як на одному фланзі, так і на іншому. На кожну наступну гру виходив той, хто демонстрував кращу форму під час тренувань.


– Перша думка, коли запитують про Дніпро?

– Чому так все закінчилось…


– Були часи, коли дербі Дніпра з Металістом мало навіть запекліший градус, ніж матчі між Динамо і Шахтарем.

– То були фантастичні моменти! Увесь тиждень ми готувалися до цього двобою. Навіть місяць! Нерви, адреналін. Кожен футболіст хотів грати. Дуже шкода, що це закінчилося.


"Я – один із небагатьох, хто не подавав на Дніпро до суду"


– Ось у тому сезоні, коли Дніпро вилетів із Ліги чемпіонів, чи закрадалася думка, що сезон вже не врятувати?

– Ні, не було таких думок. Ми вилетіли не через те, що грали погано. Я тоді мав проблеми зі спиною. Нам просто не пощастило. Ніхто, жодні інші гравці команди навіть думки такої не допускали, що єврокубки для нас закінчилися.


– Опишіть всі ті емоції, коли ви крок за кроком прямували до фіналу Ліги Європи.

– Як я вже казав, почалися заборгованості зарплати. Але коли стартував етап плей-офф, ми зібралися всією командою і домовилися битись за честь клубу.


– Фінал у Варшаві проти Севільї. Що пригадуєте?

– Коли ми приїхали туди, подумалося: ось він – фінал, ми зробили це, ми змогли. Відчувалося величезне бажання перемогти. Можливо, це був найкращий фінал Ліги Європи. Шкода, що не вдалося здобути позитивний результат. Навіть до сьогодні я відчуваю наслідки своєї травми носа, отриманої в тому матчі. Проте найбільше болить той факт, що ми не зуміли перемогти.


– Можливо, Дніпро зіграв би краще, якби з фінансами все було гаразд?

– Ні, команда грала на максимумі – з грошима чи без них. Навіть в останньому матчі чемпіонату ми боролися до останнього. Багато гравців отримали травми у тому поєдинку. Грали не за гроші, а за свій авторитет.


– Чи були ті, хто не зумів знайти внутрішню мотивацію?

– Таких вистачало. Я, Ротань, Зозуля, Коноплянка, Селезньов із кожним спілкувалися і доводили, що потрібно грати.


– Які розмови були після фіналу?

– Пригадую, як після останнього поєдинку у чемпіонаті директор запросив нас на розмову і розповів про те, яка ситуація в клубі. Нам запропонували продовжити контракти і розділити заборгованість на два роки – вона виплачувалася б поступово. Багато хто погодився, але до сьогодні ніхто нічого не отримав.


Більшість скривджених просто забули про це, як я, наприклад. Я – один із небагатьох, хто не подавав на клуб до суду. Можливо, є ще хтось такий. Було багато розмов, але… Все закінчилося.


– Скільки вам заборгували?

– Багато.


– Чому відбувся розвал клубу? Як думаєте?

– У країні виникла така ситуація, що багато хто прагнув піти з команди. Мені телефонували в Україну із Бразилії. Казали, щоб у будь-який момент збирав валізи, що мені допоможуть. Усі боялися. Розповідали, що Коломойський витратив дуже великі суми, аби захистити місто. Мовляв, грошей на клуб просто не залишилось. Команда почала розвалюватися.


– У 2014 році Дніпро мав чималі шанси на чемпіонство...

– Одна з основних перешкод – це, звичайно ж, арбітраж. А деякі команди отримували гроші від наших конкурентів, щоб відбирати у нас очки. Багато факторів було.


"Мені пропонували українське громадянство"


– Упродовж всього періоду в Дніпрі у вас виникали думки щодо переходу в інший клуб?

– Було багато пропозицій, але клуб не хотів мене продавати. Пам’ятаю, навіть надійшла пропозиція на вдвічі більшу суму, ніж та, за яку мене придбав Дніпро. Але керівництво клубу таки відхилило її.


– Про які клуби йде мова?

– Із Туреччини, Греції. Навіть з України були претенденти на мене.


– Шахтар і Динамо?

– З Металіста надходило запрошення. Була пропозиція від Луческу, коли він очолював Шахтар. А от Динамо не проявило свого інтересу.


– Чи намагалися вас вмовити, щоб ви залишились у Дніпрі?

– Було таке. Коли почалася війна. Мав на руках пропозиції з Китаю і Греції. У Дніпрі мене переконували в тому, що все стабілізується, що все буде нормально.


– А українське громадянство пропонували?

– Пропонували, але це ні до чого не привело.


– Чому?

– Не склалося.


– Сума вашого найбільшого бонусу у Дніпрі?

– Багато було бонусів, але їх досі ніхто не отримав (Усміхається).


– Як у Дніпрі було з дисципліною? Хтось порушував?

– Були ті, що порушували, і втрачали до 75 відсотків зарплати.


– Наприклад, через що?

– Приїжджали пізніше на тренування. Навіть бувало, що зовсім забували приїхати.


– Як часто ви розмовляли з Коломойським?

– Дотепер із ним незнайомий.


– Тобто він не приходив на матчі, у роздягальню? Навіть після фіналу Ліги Європи?

– Він поїхав до лікарні.


– Що ви можете сказати про цю людину?

– Він розуміє, чому довів до ситуації, при якій клуб розвалився.


– Кому ви більше симпатизували – Шахтарю чи Динамо?

– Якби у мене запитали, де я хочу грати, я б відповів – у Динамо.


– Чому?

– Через синій колір (Усміхається).


"У Китаї – дуже швидкий футбол"


– Як виник варіант із Китаєм?

– Я перебував у Бразилії, коли з'явилася пропозиція від ПАОКа. Поїхав до Греції, пройшов перегляд. У момент підписання контракту із ПАОКом мені надійшло запрошення з Китаю. Тож ми домовилися із президентом грецького клубу, що я поїду у Піднебесну, а якщо там щось не зростеться, можу повернутися.


– Так просто відпустили?

– Президент ПАОКа розмовляє російською, він усе зрозумів – зрозумів ситуацію. Він усвідомлював, що ми тут упродовж року не отримували гроші, і що це таке – необхідність фінансових тилів.


– З якими труднощами зіткнулися у Китаї? Інший менталітет, інша країна, у порівнянні з Україною – небо і земля.

– В Україні простіше. Було важко їхати звідси, тому що мені подобається ваша країна. Тут – мої друзі. А там – їжа зовсім інша, люди зовсім інші. Зараз, щоправда, вже призвичаївся. Мені подобається Китай, мені подобається їхня кухня, мені подобаються люди. Дві країни, які мене прийняли прекрасно. Єдине – у Китаї небагато друзів. Вони здебільшого в Україні.


– Чи сильні китайці у футболі?

– Коли я тільки приїхав у Китай, то не вважав так. Але зігравши перший матч, я зрозумів, що тут – дуже швидкий футбол, багато зіткнень. Щороку китайська ліга – все краща.


– Головна відмінність між українським і китайським футболом?

– Український футбол – більш технічний. Китайський – швидший.


– З якими цікавими або незрозумілими законами ви зіткнулися в Китаї?

– Там є певний поділ на іноземців і неіноземців. Легіонерам більше підказують: що можна робити, чого не можна. Вони дуже дисципліновані.


– Чи правда, що в китайському торговому центрі є камери схову для чоловіків?

– Не знаю.


– З чим ще ви зіткнулися?

– Та багато там цікавого. Це потрібно бачити.


– Чи велика різниця у зарплатах між Україною та Китаєм?

– Приблизно однаково.


– І у футболі також?

– У Китаї більша зарплата, звичайно.


"Розвиваю власний бізнес"


– Де звикли проводити вільний час?

– У вільний час я їжджу до Бразилії та України. Це країни, які мені найбільше подобаються.


– Чи стежите зараз за українським футболом?

– Так. Часто переглядаю трансляції матчів.


– Коли закінчується ваш контракт із китайським клубом?

– Ще один рік залишився.


– Плануєте продовжувати?

– А хто цього не хоче? Хіба що завтра отримаю запрошення у Динамо або Шахтар (Сміється).


– До скількох років плануєте грати?

– Хотілося б до 40.


– Чим ще займаєтеся крім футболу?

– Розвиваю власний бізнес. Зубна паста, гребінці, свій бренд. Дружина відкриває магазин одягу. Намагаємося розширитись якомога більше.


– В Україні такий стан справ, що існує великий ризик для бізнесу…

– Не тільки в Україні, а й в усьому світі.


– Як часто буваєте в Україні?

– 3-4 рази на рік.


– Коли їхали в Україну цього разу, знали, що введено воєнний стан?

– Навіть мій брат із Бразилії мені про це казав, усі мої друзі. Тільки й розмов, що про воєнний стан.


Костянтин Кваша, спеціально для Футбол 24

Дуже симпатичний гравець, старанний, працьовитий, він мені дуже подобався.
"Розповідали, що Коломойський витратив дуже великі суми, аби захистити місто. Мовляв, грошей на клуб просто не залишилось. Команда почала розвалюватися."

Цей семіт за копійку вдавить.
Підрядник за будівництво "Дніпро - арени" стягнув борг з ФК Дніпро через суд, наклавши арешт на призові у ЛЄ.

У його авіакомпанії МАУ, при перельоті безкоштовно дають тільки - воду. Все інше за гроші, банка "Львівського" пива коштує на борту літака - 4€.

Як приклад, " Ейр Франс", на внутрішніх рейсах для пасажирів пропонують на протязі польоту все безкоштовно.

Коломойський не те що дасть, а ще й забере, не сумнівайтесь.