6 февраля 2017 17:49
5

Николай ПАВЛОВ: "Я превзошел достижения Лобановского и Луческу"

Екс-наставник збірної України Микола Павлов ухвалив рішення зав"язати з тренерською діяльністю.

Фахівець ще півтора року тому пішов з посади наставника маріупольського "Іллічівця", мотивуваши своє рішення тим, що хоче побути у творчій відпустці. Нині ж Павлов заявляє, що вже ніколи не працюватиме на тренерському містку. Про своє рішення легендарний тренер, який встиг попрацювати у збірній України, розповів в ексклюзивному інтерв"ю "Експресу".

-- Ви завершили футбольну кар"єру у 30 років, а тренерську -- у 62. Чи не заскоро прощаєтеся з улюбленою справою?

-- Річ у тім, що я зав"язав з тренерською діяльністю у шістдесят з половиною років. Це нині мені 62, а на момент моєї відставки з посади головного тренера "Іллічівця" мені було шістесят з лишком. І вже тоді я знав, що більше не працюватиму тренером. Більшість українців іде на пенсію у 60 -- я також (Сміється).

-- Ви півтора року тому знали, що завершуєте кар"єру. Невже так довго тримали у собі цю таємницю?

-- Ні, моя сім"я, друзі та все найближче оточення чудово відали про те, що я зав"язав з футболом. Але я не робив публічних заяв про закінчення кар"єри, хоч вже давно визначився. Більш того, під час мого переходу з полтавської "Ворскли" до "Іллічівця" я знав, що маріупольський клуб буде останнім у моїй кар"єрі.

-- Чому лише тепер ви повідомили про завершення кар"єри?

-- Мені набридло відмовлятися від пропозицій очолити клуби. Тепер, сподіваюсь, уже ніхто не телефонуватиме мені і не проситиме стати тренером.

-- Чи цілком задоволені ви своїм футбольним життям?

-- Так, я задоволений.

-- Чи є щось у футболі, чого вам не вдалося досягнути і ви про це шкодуєте?

-- Ні, я досягнув усього, що хотів. Я став єдиним тренером в чемпіонаті України, який завоював золоті, срібні та бронзові медалі. І це з різними командами! Був одним із небагатьох уродженців Києва, який став чемпіоном СРСР як футболіст з командою іншого міста (із "Дніпром" у 1983-у році -- Авт.).

-- Якими своїми вихованцями найбільше пишаєтеся?

-- Якщо говорити про моїх вихованців, то я став автором унікального досягнення. Аж 19 гравців, перебуваючи під моєю орудою у своїх клубах, дебютували в національній збірній України. Це рекорд. За цим показником я перевершив навіть Валерія Лобановського, Мірчу Луческу та інших. Моїми вихованцями були Роман Безус, Сергій Закарлюка, Олександр Рикун, Євген Селін... Не буду продовжувати цього списку, бо можу про когось забути і таким чином образити достойних футболістів.

Олег Зубарук, газета "Експрес"

У Лобановского было меньше 19 воспитанников, которые стали игроками сборой? Смешно.
Кто-то делает стремные заголовки (как обычно), а кто-то ведется на это... Уважение Павлову, крутой мужик.
Скрыть
Мустафа, у меня пропало к нему уважение, когда он дорабатывал в Ворскле (уже продавшись Ахметке) после игры с Динамо расплакался по поводу гола Милевского из полукорпусного оффсайда,а в следующем туре ни слова не сказал о двухметровом оффсайде у Эдуардо когда тот забивал гол
Да и сборники его, честно говоря, не элита. Если смотреть на качество, то одни Шевченко и Ребров стоят больше, чем его 19-ть вместе взятые!
Каждый из нас в чём-то превзошёл Лобановского: кто-то выпил больше пива (это лёгко, бокала достаточно и уже превзошёл), кто-то это, кто-то то-то... Но чтобы так... Не стоило делать такие сравнения