"З 16-ти років почав тренуватися з основою "Марибора": розмова з українським воротарем, якого тренує Ханданович

«В 12 років батьки намагалися мене влаштувати в академію Аякса»

– Владе, привіт! На початку розмови розкажи трохи більше про себе, хто тебе ще не знає.

– Я народився у Запоріжжі, де мій батько свого часу грав у Металурзі. У віці чотирьох років ми з батьками переїхали до Києва. Перші кроки у футболі зробив у ДЮСШ 22. З 8 років я перейшов у ЦСКА, де отримав досвід гри зі старшими хлопцями (2002-2003 рр,).

В 12 років пройшов перегляд у Динамо. Міг грати у Дмитруліна, але через надвисоку конкуренцію вирішив, що мені краще знайти себе в іншій команді, де отримуватиму більше практики. Потім мене запросили в Арсенал, де я затримався на два роки, а звідти я перейшов в Локомотив.

– Чому обрав Локомотив?

– Вони тоді грали у вищій лізі. З нами в одній пульці були Шахтар, Дніпро, Динамо. Всі топові українські команди були там. Кожного матчу я отримував свій час, що сприяло моєму прогресу.

– Тебе хтось з тренерів помітив?

– Так. Олег Ігорович Будзько мене запросив. Він зателефонував моїм батькам і вони погодились віддати мене в Локомотив. Досвід, який я отримав в Локомотиві, багато в чому допоміг мені опинитися в Європі.

– Цього сезону Локомотив (Київ) дебютує серед дорослих професіоналів. Стежиш за виступами команди у Другій лізі?

– Так. Я підписаний на їх Instagram, тому в курсі всіх останніх новин.

– Твоя історія в Мариборі розпочалася з 2021 року. Як ти опинився у найвідомішому клубі Словенії?

– З ранніх років я зрозумів, що буду рухатися європейським вектором, адже там більше шансів потрапити у топ-чемпіонат, ніж це було до повномасштабної війни в Україні.

В 12 років батьки намагалися мене влаштувати в академію Аякса, але у 2017 році досить складно було отримати візу, щоб переїхати всією родиною в Нідерланди.

Мої батьки хотіли, щоб я був поближче до сестри, яка мешкала в Австрії. Вибір на Словенію пав через простіші умови для отримання візи плюс зовсім поруч до міста Грац, де мешкає моя сестра.

Перебравшись до Словенії ми зустрілися зі спортивним директором Марибора. Вони подивилися відео зі мною та сказали, що готові взяти. Це не так просто, як видається з моїх слів. Марибор витратив деякий час, щоб я отримав паспорт футболіста європейського зразка.

«Марибор звільнив тренера, бо не зміг порозумітися з Іличичем»

– На початку жовтня Марибор оголосив про призначення Анте Шимуджи, який свого часу грав за цю команду та працював в структурі клубу. Які в нього вимоги до футболістів?

– Він має чималий досвід роботи в системі клубу та свого часу перемагав Тоттенгем у Лізі конференцій, коли працював з Мурою. Навантаження були дуже важкими, але це піде команді на користь.

Зараз в команді велике бажання довести своє право на місце в обоймі. Це додає натхнення працювати на максимумі. Всі вмотивовані. Він хоче, щоб гравці виходили із зони комфорту.

– Його попередник Дамір Крзнар залишив команду посеред сезону. Що стало причиною звільнення хорвата?

– Він дуже хороший тренер, але не зміг порозумітися з Іличичем. Це заважало Марибору прогресувати та рухатися далі. Атмосфера в команді ставала більш токсичною.

– Іличич – беззаперечний авторитет для Марибора?

– Авторитет Йосипа в команді дуже високий як серед гравців, так і в керівництві клубу. Він допомагає новому тренерському штабу з тактикою. Всі його слухаються. Марибору пощастило мати гравця з таким бекграундом.

– Екс-одноклубник Малиновського Іличич рік не грав після Італії. Чому один з улюблених гравців Гасперіні в Аталанті забив на футбол?

– Вам краще в нього поцікавитись. З боку виглядає все так, що він не відпустив до кінця ситуацію в родині (в розпал пандемії COVID-19 Іличич заскочив дружину на подружній зраді, після чого почалася серйозна депресія, – прим. О.К.). Але він намагається з цим впоратися.

– Іличич у своєму теперішньому стані може допомогти Марибору повернутися на провідні позиції у Словенії?

– Зараз він не в оптимальній формі, але на тренуваннях показує неймовірні речі. Я бачу, що Іличич швидко приймає рішення на полі та може вигадати щось нестандартне. Кожен пас точний, продуманий, а фірмовий удар нікуди не подівся.

Коли в нас на тренуваннях серія ударів, то беручи його удар завжди маю більше мотивації

– Окрім Іличича, в Мариборі серед зіркових прізвищ можна побачити австрійця Якуповича. Чув, що після хорошого початку сезону в нього травма.

– Він дуже хороший нападник. Коли ми грали в ЛК він забив важливі для нас голи, які давали шанс поборотися за вихід з групи. На жаль в нього проблеми з коліном, через які він вибув на довгий термін.

«З 16 років почав тренуватися з першою командою Марибора»

– За два роки в структурі Марибора ти пройшов шлях від команди U-19 до роботи з першою командою. В чому відмінність юнацького футболу в Словенії та Україні?

– Я можу сказати, що в команді U-17 зібрані дуже висококласні гравці, які вже викликалися до збірної свого віку. В Словенії більше акцент роблять на індивідуальний розвиток футболіста, швидкість прийняття рішень. На початку мені важко було адаптуватися, а потім почав стрімко прогресувати та у свої 16 почав тренуватися з першою командою.

– Перехід від юнацького футболу до дорослого важко дається?

– Потрібно було звикнути, що все робиться швидше. Тренувальний процес дуже інтенсивний.

– Окрім тебе в Мариборі ще три воротарі. Можеш докладніше розповісти про своїх конкурентів?

– Основним в Мариборі є Ажбе Юг. Він отримав хорошу школу в Спортингу та Бордо. Багато в нього розпитупав про Руя Патрісіу. Він мені дав декілька порад, як працювати над собою.

Другим в ієрархії є Менно Бергсен з Нідерландів – він просто неймовірний. Йому 24, але перспективи в нього досить високі. Він все робить на дуже високому рівні. Класно володіє довгою передачею на 70-80 метрів. Це просто вау!

Марко Залколар – найстарший серед нас. Його брали для ротації під єврокубки, але нам не вдалося вийти в групу ЛК, тому він просто третій воротар.

– З якими труднощами ти зіштовхнувся на старті?

– Не скажу, що я замкнутий в собі хлопець, але мовний бар'єр давався в знаки. Тут всі добре володіють англійською. Взагалі словенці після школи з кількома мовами випускаються.

– Як в тебе справи зі словенською?

– Було непросто, скажу відверто, але її можна швидко опанувати, маючи за плечима українську. У школі відвідував додаткові заняття. За два роки я повністю її вивчив.

– Освітня програма у Словенії сильно від нашої різниться?

– У Словенії дуже серйозно ставляться до освіти. Якщо ти погано вчишся – ти не проходиш далі. За 12-бальною системою в тебе не може бути оцінок нижче 7-8 балів.

– Принаймні, у старших класах ти вже можеш сам обирати собі ті дисципліни, які хочеш?

– Тут справі ти можеш обрати, що тобі цікаво. Не завалюють всім підряд. До 15 років тут рахується як молодша-середня школа, а потім 4 роки ти отримуєш профтехосвіту за обраним фахом. Далі вже університет.

«В Мариборі U-19 тренуюся під керівництвом Хандановича»

– Наскільки тренувальний процес у Мариборі відрізняється від нашого?

– Найтяжче було те, що будь-яка дрібниця є важливою. Сканування поля, на яку ногу ти даєш партнеру, відкривання. Ти повинен постійно зберігати концентрацію весь час.

Я прийшов в Марибор з тим, що добре ловив м'ячі, вмів відбивати, стрибати. Тут мене навчили робити ті речі, які дозволять в майбутньому вирости в хорошого воротаря.

– Країна, яка виховала Хандановичів та Облака, поганому не навчить.

– 100%. До слова, в Мариборі U-19 я працюю з Ясміном Хандановичем (молодший брат Саміра Хандановича, – прим. О.К.). Працюючи з ним я щодня дізнаюсь для себе щось нове. Він – легенда Марибора, не один сезон пограв у ЛЧ, їздив на ЧС-2010. Дуже хороший тренер.

– Нічого собі! Можна сказати, що ти в хороших руках.

– Хочу ще відзначити, що у Словенії більше взяли від італійської школи воротарів. Дуже важливо добре грати ногами, щоб розпочинати атаки, адже захисники стараються грати дуже високо. Як ти відкриваєшся під м'яч та оцінюєш ситуацію на полі.

– Цього сезону ти зіграв 6 матчів за юнацьку команду Марибора. Дивлячись на статистику можна помітити, що у вас з Лукашом Томажичем паритет.

– Ми граємо по черзі, тому що Томажич – основний воротар у збірній U-19, на якого в клубі покладають великі сподівання. Я задоволений, тому що в інших країнах воротарям-легіонерам не дуже довіряють.

– В Мариборі вся система підготовки заточена на першу команду?

– Так, щоб гравцям, які прийшли з академії було комфортно адаптуватися. Тут дуже висока довіра до молоді.

– Хто з воротарів є для тебе рольовою моделлю?

– Тер Штеген, Вербрюгген в Брайтоні дуже класно себе показує. Його дублер Стіл. Багато пересічних вболівальників можуть не помічати, наскільки важливою є роль воротаря.

– Зараз у Словенії нова зірка покоління – Шешко з Лейпцига. В системі Марибора є хтось, хто може вийти на топ-рівень?

– Шешко – дуже талановитий, який ще 3-4 роки тому грав за Крку, а потім транзитом через Домжале потрапив в систему РБ. Кілька місяців тому вихованець Марибора Жан Віпотнік перейшов до Бордо.

– Збірна Словенії непогано себе показує у відборі на Євро-2024. Ця команда здатна пошуміти в Німеччині наступного року?

– В них є все, щоб досягти хорошого результату на Євро. Якщо вони вийдуть, можуть стати темною конячкою.

– Як ти бачиш подальший розвиток кар'єри?

– Я зараз повністю сконцентрований на Мариборі, але мною цікавилися команди з Австрії. Щось там не склалося. Клуби не змогли домовитися.

«Зробимо все, шоб пройти Майнц в Юнацькій лізі УЄФА»

– Марибор U-19 сьогодні зіграє матч-відповідь проти Майнца (0:2 після першої гри). Які враження залишилися після першої гри?

– Майнц – дуже сильна команда. Вони роблять ставку на контроль м'яча. Хороша культура пасу. Зараз вони найкращі у своїй віковій групі. Ми грали з ними на одному рівні, але в них багато сильних індивідуально гравців, які регулярно викликаються в різні збірні.

– Після 0:2 ще не все втрачено?

– Ми зробимо все, щоб спробувати відігратися. В таких матчах ти набуваєш досвід, який допоможе тобі в подальшому зростанні.