Блогер - про матч "Дніпро-1" - "Динамо": "Історія доволі моторошна, бо вже -4 до "Зорі". Поразка в наступному турі перетворює їх на -7"

Блогер Михайло Смоловий у своєму Telegram-каналі поділився своєю думкою, щодо майбутнього матчу "Динамо" проти СК "Дніпро-1".

Дніпро-1 v Динамо

Прев’ю

Історія доволі моторошна, бо вже -4 (станом на вечір суботи) до Зорі. Поразка в наступному турі перетворює їх на -7, і завершення сезону пройде у змаганнях з інтерпретацією ротаньстайлу без Судакова і Бондаренка...

Іноді багатьом здається, що 4% це ніщо. Насправді, 4% вирішальний фактор в боротьбі дніпрян з конкурентами. Ці їх середні 57.8% і не тотальна домінація, але ж і не гра від захисту.

Самі можете побачити, що середнє тримання м’яча в команд майже ідентичне за тривалістю - десь приблизно по 6.5 передач. Але Дніпро-1 за них долає 34.5 метри, доки кияни виходять ледь на 27 метрів. Станьте у вітальні і відміряйте оком 7 метрів - не так вже й мало. Тому дніпряни мають розкіш - можливість до вертикальної гри (індекс вищий за динамівський на 4 пункти, що відчувається за більшістю параметрів).

Динамо змушене часто перезавантажувати атаки, звідси така різниця у просуваннях у фінальній третині (+17.4) лише за 4% різниці в ігровому часі.

Якщо порівнювати, як грають діти дніпрян та киян, то різниця тут в інший бік:

⁃ кияни дещо інтенсивніше тиснуть на суперників

⁃ зокрема, частіше повертають м’яч на чужій половині (+3.3), менше на 4% ігрового часу захищаючись

У Дніпра-1 є своя відпрацьована метода: вони максимально ефективно використовують переваги більшої вертикальності. 2.14 хG проти 1.52 xG в Динамо - більш, ніж суттєво.

В Динамо ж позначається відсутність «школи» роботи з м’ячем в 80% ростеру: більше дотиків до м’яча у штрафному, а ударів менше.

Дніпро-1 ідеалізувати не варто, бо опиняючись в схожих кейсах до «інгулецької стіни» (схема 7-3-0 в захисті) мучається Дніпро-1 так само. Парадокс лише стабільність з якою вони уникають цієї участі.

Можливо киянам дійсно є сенс грати, як лайно, за схемою 7-3-0 і самим. Тоді в Довбика не буде простору, тоді в Дніпра-1 не буде закидань та ривків з просуванням. Не буде і результату. Але чи зможе Динамо вибудувати контр гру за таких умов? Тут ризики не менші, ніж грати, як лайно в позиційному нападі...

Якщо простежити на дніпрянами від серпня, то кидається в очі проблема задньої лінії в роботі з м’ячем. На біду киян, Сарапій пропускає через картки: а він найбільший «pussy» з м’ячем. Мінімальний тиск на Сватка та Бабенка теж призводить до деякої паніки. Не без гріха і Валеф. Це змушує активніше впрягатися в білдап Піхальонка.

Коли Піхальонок починає атаки, то працює лише один інструмент - закидання на Довбика. Він або біжить сам, або скидає умовному Гуцуляку головою, і тоді біжить Гуцуляк.

Якщо давати Дніпру-1 легко переходити центр поля та з’являтися поблизу півкола, то виникатиме «хімія» між Довбиком та Піхальонком (або пряма, або через третього). А це небезпечна історія, бо перший непогано грає корпусом (Дячук відлетить, як від Сітала), а другий відкривається та здатен завдати удару.

Якщо дивитися на дніпрян, то в них немає чогось феноменального. Буквально декілька простих алгоритмів. АЕК продемонстрував, що навіть 80 хвилин дисциплінованої гри проти часом недостатньо, бо в ті 10 створять декілька типових для себе моментів (стінка з Довбиком або атака глибини лонгболом). Зараз Динамо не схоже на дисципліновану та уважну команду. Але не схоже на таку і СК.

Якщо грубо, то надії обох тренерів спрямовано на те, що гравці лінії атаки «створюватимуть різницю». Про реально дієві системні алгоритми мова майже не йде, лише про голий клас виконавців. І завтра ми побачимо в кого він вищий.