Николай МОРОЗЮК: "Михавко нереально устал во время игры за сборную, но было ли кем его заменить?"

Колишній капітан "Динамо" Микола Морозюк поділився власними думками про гру збірної України в Лізі націй.

– Як вам склади, які випускав Мальдера? Багато новачків, акцент на гравцях з українського чемпіонату був у багатьох матчах.

– Дивіться, всі говорять про дуже низький рівень нашого внутрішнього чемпіонату — і правильно говорять. І щодо останньої гри з Угорщиною. Якби мене розбудили і назвали би склад… Нікого не хочу образити, але цим гравцям ще плюс-мінус сезон назад збірна України могла тільки наснитися. Я навіть чесно зараз не згадаю одного гравця, який вийшов на заміну. Якийсь хлопчик. Я його чесно вперше чув, вперше бачив і навіть не запам'ятав прізвище.

– Варфоломєєв?

– Так! Я навіть не знаю де він грає. Хоча я завжди в контексті збірної, слідкую. Так ось, навіть цим складом команда грала у футбол. Так, за величезної кількості помилок, це нормально, — але команда старалась грати в змістовний футбол. Європейський, сучасний, досить важкий для постановки стиль. І з цим підбором гравців виступили, не дивлячись на результат, як на мене, достойно.

Одразу кидається в очі, що в завершальній стадії, де треба брати відповідальність на себе, де вже демонструється якийсь клас, рівень і досвід — цього нема. В стартовому складі було три гравці, яких можна назвати старожилами збірної – Трубін, Забарний і Циганков. Цього замало. Тому дивлячись на всю динаміку, що відбувається з нашими гравцями, яка величезна кількість травмованих і дискваліфікованих — це була хороша гра у нашому виконанні, але підвів результат.

У мене більше питань і нерозуміння саме щодо матчу з Північною Ірландією. Там використовувалось може 50% ширини поля. Те, що я побачив і не мі г зрозуміти, для чого це робиться. Трошки, як на мене, дивно. Можливо, поставивши питання головному тренеру, я би міг отримати відповідь.

Але все ж таки команда в нас гнучка стала, є якісь ідеї. Коли я бачу ідеї з точки зору футболу – це мене надихає на щось хороше у майбутньому. Коли я цього не бачу, коли я бачу, що футболом і не пахне і це просто праця — як на мене, це безперспективно. Це особисто моя думка. Не дивлячись на величезну критику і дві поразки, я побачив багато хороших речей.

– Можна сказати, що десь вимушено через травми, десь за власним бажанням Мальдера починає перебудову і зміну поколінь в збірній?

– Дивіться, візьмемо Андрія Ярмоленка. Це легендарний гравець, але напевно, всі розуміють і він розуміє, що його яскравий час вже десь закінчується і зараз він відіграє трохи іншу роль в збірній. Зі старожилів є Матвієнко, Яремчук. Ми ж готуємося, ми ж хочемо брати участь у важливих, преміальних подіях, як Євро і як чемпіонат світу. Нам цей шлях треба проходити.

Той самий Крупський – я його тільки нещодавно десь побачив, але як для дебютанта це був досить непоганий рівень у його виконанні. Його я би теж сміливо заніс в актив.

Або Михавко. Я побачив під час гри що він нереально втомився і, можливо, треба було його поміняти. Він дуже активно відпрацював на фланзі. І це ж для нього незвична позиція, він зазвичай центральний захисник. Але досить класно закрив позицію лівого захисника. Просто був момент, коли він просто фізично поплив, наївся. Але знову ж таки, не знаю, хто був на заміні і ким можна було би його замінити.

Той самий Хлань, я його вперше побачив. Є такі речі, які кидаються в очі: хлопець доволі такий мобільний, класно працює з м'ячем. Візуально ніби міг за U-16 грати.

Краснопір, який ще 2-3 роки тому грав за “Оболонь”. Оцінюючи сьогоднішній час і те, в якому стані наш футбол, то ми тримаємо певний рівень. Мальдера розуміє, що ми маємо зростати через такі ігри і перевіряти наше нове покоління. Готувати їх до чогось масштабного.

– Якщо провести паралель, то в Андрія Шевченка перший турнір на чолі збірної не склався за результатами. Йому знадобився відбір до ЧС-2018 на розкачку. Може добре, що зараз у Мальдери для цього була Ліга націй, щоб познайомитися з командою, перевірити нових гравців?

– Я можу собі тільки уявити, який тиск на самого Мальдеру, на гравців. Вони розуміють, чого очікує від них наша країна, наші люди. В нас навіть нічия — це вже плюс-мінус як поразка. І це все лягає на цих не зовсім ще готових до цього рівня гравців. Але це шлях, який обрав Мальдера і тренерський штаб.

В інтерв'ю після матчу я побачив, що хлопці хотіли, старалися грати в змістовний сучасний футбол. Це не просто вийшли 11 псів, які відбивалися біля штрафної і лупили цей м'яч вперед, чекаючи на якесь футбольне щастя. Ні, це був реально футбол. Комусь, можливо, він і не подобається, а мені сподобався.

Якщо взяти конкретно тему Шевченка, то я якраз застав цей період, викликався в склад збірної. І я не буду зараз в подробицях розповідати, що відбувалося тоді, але це було досить непросто. Досить непросто для гравців. Я пам'ятаю, як ми програли… Вже не пам'ятаю цю збірну, якась з маленьких. Якщо не помиляюсь, це була Мальта. І ми там 0:1 програли, програли Мальті. Взагалі гра не клеїлась. Ми не розуміли, куди бігти. І тоді були гравці, можна сказати, феноменальні для нашої збірної.

Але з часом воно якось все стало на свої місця. І гравці, і команда стали сильнішими і почали демонструвати реально класний футбол. Я пам'ятаю наші ігри за Шевченка, коли ми грали плюс-мінус на рівних з топовими збірними, демонстрували якісну гру плюс був результат.

Тому цей шлях маємо пройти. Мальдера, можна сказати, тільки позавчора очолив збірну. Чого ми хочемо? Тут ми критикуємо гравців, що в нас їх немає. Тут ми хочемо все і одразу обігрувати будь-яку збірну, типу ми найсильніші. Воно якось має адекватніше оцінюватися — реальність, в якій ми знаходимося. І позитивні речі – насправді їх дуже багато. Звичайно, так само величезна кількість того, над чим працювати, - розуміє Морозюк.