"Когда Украина победит, я выпью пива в Киеве, Одессе или Львове": президент "Жальгириса" – о войне и футболе

Для Жальгіріса підтримка України – не ситуативний жест, а частина клубної ДНК. 23 серпня, напередодні Дня Незалежності, команда проведе спеціальний матч у чемпіонаті Литви проти Джюгаса: усі кошти від продажу квитків та залучені донати партнерів підуть на автомобілі швидкої допомоги для українців.

Президент клубу Андрюс Тапінас долучився до допомоги Україні з перших днів повномасштабної війни. Ще у березні 2022 року він особисто доставляв гуманітарку та допомагав евакуювати людей із Дніпра. Відтоді допомога не зупинялася: від зборів на «Байрактар» і морські дрони до постійної підтримки ЗСУ. Позиція Жальгіріса монолітна: на стадіоні висить незмінний банер на честь України, фанати регулярно скандують «Слава Україні!», а один із ультрас, Тадас Тумас, у лютому 2024 року віддав життя на фронті як доброволець.

В ексклюзивному інтерв’ю для сайту «Український футбол» Андрюс Тапінас пояснює, чому Литва не має права на втому від війни. Ми поговорили про спільну історію двох народів, гру українських легіонерів Станіслава Біленького та Івана Литвиненка, потенційні трансфери з УПЛ та великі амбіції Жальгіріса – переїзд на новий Національний стадіон і бажання стати найсильнішим клубом Балтії.

«Допомога Україні – у ДНК нашого клубу»

– Жальгіріс оголосив про акцію зі збору коштів на автомобілі швидкої допомоги для України 23 серпня. Як виникла ця ідея і який результат ви очікуєте?

– Щойно календар матчів було затверджено, ми почали планувати спеціальний матч, найближчий до Дня Незалежності України. Оскільки раніше я працював із United24, для ФК Жальгіріс було цілком природно долучитися до їхньої ініціативи зі збору коштів на автомобілі швидкої допомоги.

Ми передамо всі кошти, отримані від продажу квитків на матч, а наш відділ роботи з продажами також звертається до спонсорів із проханням долучитися. Тож я сподіваюся, що підсумкова сума за один ігровий день буде суттєвою.

– Чому для вас було важливо провести цю акцію саме напередодні Дня Незалежності України? Що особисто для вас сьогодні означає незалежна Україна?

– Я намагаюся допомагати Україні від самого початку війни й був учасником однієї з перших колон, які у березні 2022 року доправляли допомогу в Україну та допомагали біженцям виїхати з Дніпра. Потім були великі кампанії зі збору коштів, зокрема на «Байрактар», підводний дрон та багато іншого.

Ми й досі збираємо мільйони в межах національної кампанії Radarom. Тому День Незалежності – важлива для мене дата. Це дата надії та мужності попри, здавалося б, неможливі обставини. Але я знаю, що підтримка України з боку Литви має тривати протягом усього року.

– Жальгіріс підтримує Україну вже кілька років. Чи можете ви сказати, що допомога Україні стала частиною ідентичності клубу, а не просто низкою окремих благодійних ініціатив?

– Безумовно. Ми встановили на стадіоні величезний постійний банер «Vilniaus Žalgiris supports Ukraine» із коротким номером телефону, за яким можна зателефонувати та зробити пожертву. Наші ультрас уже багато років дружать з ультрас київського Динамо. Наші вболівальники часто скандують «Слава Україні» під час матчів і проводять власні збори коштів.

У нашого генерального менеджера є власний благодійний фонд, і під час кожного міжсезоння він особисто доправляє на передову автомобілі, генератори та іншу допомогу. У лютому 2024 року один із наших уболівальників, Тадас Тумас, загинув, воюючи в Україні як доброволець. Тож допомога Україні – у ДНК нашого клубу.

«Я бачу Жальгіріс найбільшим футбольним клубом Балтійського регіону»

– Ви очолили Жальгіріс лише цього року і одразу заявили про великі амбіції – зокрема, про виведення клубу та його бюджету на новий рівень. Яким ви хотіли б бачити Жальгіріс через три-п’ять років і яке місце в цьому баченні займає міжнародна репутація клубу?

– Я бачу Жальгіріс із Вільнюса найбільшим футбольним клубом Балтійського регіону, яким керують сучасно й прозоро, без домішки грошей російських олігархів. Наш бюджет має подвоїтися за цей період. Перехід на новий Національний стадіон на 19 000 глядачів дуже нам у цьому допоможе. Якщо ці гроші використовуватимуться розумно, Жальгіріс має стати постійним учасником основних стадій єврокубків, що підвищить його міжнародний статус.

«Через кілька років Жальгіріс міг би претендувати на місце в топ-5 УПЛ – позаду Динамо та Шахтаря»

– Переходимо до футболу. Зараз у Жальгірісі є два українські гравці – Станіслав Біленький та Іван Литвиненко. Що вам подобається в них як у футболістах і як у людях? Наскільки ви задоволені тим, як вони адаптувалися в команді?

– Вони обидва – чудові придбання. Станіслав одразу вплинув на гру, особливо під час неймовірного камбеку в Лізі конференцій, коли ми програли «Динамо» Тбілісі з рахунком 0:3, але зуміли перемогти у Вільнюсі – 7:2, а Стас оформив хет-трик.

Іван ще не розкрив свого повного потенціалу, а він у нього величезний. Поза полем мені подобаються їхній професіоналізм і здатність працювати з іншими гравцями та тренерами. Ми постійно підтримуємо з ними контакт, вони знають, що можуть звернутися до мене з будь-якими проблемами. І я відчуваю, що їм подобається грати у Вільнюсі та бачити незмінну підтримку України з боку нашого міста й клубу.

– Станіслав Біленький приєднався до Жальгіріса цього літа і вже демонструє результативність у єврокубках. Чи бачите ви в ньому футболіста, який може стати одним із лідерів команди? І чи очікуєте, що він залишиться в клубі більше ніж на один сезон?

– Він уже є одним із лідерів. Команда знає, що він одразу стає загрозою щоразу, коли отримує м’яч поблизу воріт. Він також не егоїстичний із м’ячем, а його самовіддача заслуговує на похвалу. Клуб сподівається, що він гратиме за Жальгіріс і ще довго разом із нами здобуватиме титули та святкуватиме чемпіонства.

– Після успішного досвіду з українськими футболістами чи планує Жальгіріс активніше звертати увагу на український ринок? Чи є вже конкретні позиції або футболісти з України, яких розглядає клуб?

– Це питання до нашого спортивного директора. Я намагаюся не впливати на його рішення, але обидва наші українські новачки чудово себе проявляють, тож чому б не спробувати залучити ще когось під час наступного трансферного вікна.

– Наскільки важливим загалом є український футбольний ринок для Жальгіріса? Ви шукаєте в Україні лише готових легіонерів чи також молодих футболістів, яких можна розвивати, а потім продавати до сильніших європейських ліг?

– Думаю, культурна схожість між нашими двома країнами дуже допомагає, і українці можуть набагато швидше освоїтися в Литві, тож це велика й важлива відмінність. Жальгіріс із Вільнюса готується до дуже амбітних трьох років, наші фінансові можливості зростатимуть. Тому, думаю, як готові футболісти, так і майбутні молоді зірки з України будуть для нас варіантом, а Жальгіріс може стати чудовим трампліном для їхнього подальшого розвитку.

– Уявімо, що Жальгіріс виступає в українській Прем’єр-лізі. За яке місце, на вашу думку, ваш клуб боровся б у чемпіонаті України?

– Я б сказав, що зараз ми були б у нижній половині вашої Прем’єр-ліги, але через кілька років, коли Національний стадіон стане нашою домашньою ареною, Жальгіріс міг би претендувати на місце в топ-5, очевидно, позаду Динамо та Шахтаря.

«Коли Україна переможе, я вип’ю пива в Києві, Одесі чи Львові»

– Ви публічно й дуже послідовно підтримуєте Україну. Який момент став для вас тим, коли ця підтримка перестала бути просто особистою позицією і стала частиною вашої діяльності?

– Що ж, це сталося вранці 24 лютого 2022 року, коли я прокинувся і побачив новини. Команда мого телеканалу (Тапінас засновник незалежного телебачення Laisves TV, – прим. У.Ф.) почала обговорювати способи допомоги вже через 15 хвилин і, по суті, ніколи не зупинялася – від протестів перед посольством Росії до різноманітних кампаній зі збору коштів.

– Європа поступово звикає до війни в Україні. Чи бачите ви небезпеку того, що люди можуть втомитися від цієї теми? І що б ви сказали тим, хто сьогодні вважає, що «цю війну просто потрібно закінчити»?

– Ми маємо визнати, що це реальність. Очевидно, люди в інших країнах відчувають втому, хоча я б запитав: втому від чого саме? У Литві також є таке відчуття, однак цифри не брешуть – цього року наша спільна національна кампанія зібрала 5,1 мільйона євро на роботизовані підрозділи, які використовуватимуться на передовій.

Тож для п’ятого року війни – непогано.

– Литва сама є невеликою країною, яка дуже добре розуміє, що означає боротьба за свободу. Чи бачите ви паралелі між історією Литви та боротьбою України сьогодні?

– Паралелі між двома братніми народами не можуть бути очевиднішими. У нас спільний ворог, який протистоїть нам уже багато століть. Ціна свободи – вічна пильність і підтримка одне одного.

– І насамкінець – що б ви особисто хотіли сказати українцям напередодні Дня Незалежності? Що для вас означають слова «Україна переможе» і що означатиме для вас перемога України у війні?

– Думаю, вже було сказано так багато слів, що вони можуть звучати порожньо. Я віддаю перевагу меншій кількості розмов і більшій кількості дій – привозити в Україну більше грошей, більше автомобілів швидкої допомоги, більше генераторів, більше всього необхідного.

А коли війна закінчиться і Україна переможе, я вип’ю пива в Києві, Одесі чи Львові й буду щасливий від усвідомлення того, що ми зробили свою крихітну-крихітну частину цієї справи. З Днем Незалежності!