Артем ФЕДЕЦКИЙ: "Калюжный – это не Степаненко. А вот у Бражко есть прекрасные данные, однако ему нужно добавить в одном компоненте"

Колишній захисник збірної України Артем Федецький розповів про те, яким має бути опорний півзахисник національної команди.

– Складається враження, що в Україні до Степаненка не було опорного хавбека такого рівня, і зараз відчувається брак такого гравця, як Тарас. Пробували Івана Калюжного, але...

– При всій повазі до Івана Калюжного – він справжній роботяга та боєць, але це не Степаненко. Різниця колосальна. Можна що завгодно вигадувати в атаці, але коли команда втрачає м'яч на чужій половині поля, треба грамотно організувати захист.

Саме тут не вистачає цього «генеральського» голосу і вчинку, щоб своїми діями підказати й емоційно зарядити партнерів. У нас є хороші креативні футболісти, але коли ми змушені грати другим номером, нам критично бракує такого руйнівника, як Тарас.

– А чи бачите ви серед сучасної молоді гравців, які мають потенціал стати таким самим важливим опорником для збірної України?

– У Шахтарі мені подобається робота Єгора Назарини та Артема Бондаренка. Вони гравці високого рівня, хоча їм, можливо, трохи бракує саме тієї футбольної злості. Бражко? Так, звісно. Добре, що ви мені нагадали. Ось Бражко дійсно має прекрасні дані. Недарма Динамо свого часу повернуло його з оренди в Зорі після шаленого прогресу.

Володимир чудово працює з м'ячем, але йому треба трохи позбутися зайвої скромності на полі. Йому варто стати таким «футбольним негідником» у хорошому розумінні цього слова – бути кусючим, противним для суперників, постійно висіти на їхніх ногах. Усі задатки для цього в нього є. Дуже добре, що його підтягнули до збірної з резервного списку замість травмованого Ярмолюка (також талановитого хлопця), для нього це величезний шанс.

– Тобто потрібен час?

– Збірна не може чекати. Раніше в центрі поля у нас грали Сергій Рибалка, Руслан Ротань, Тарас Степаненко, Едмар – це були люди зі спільним менталітетом на полі, хоч і з різних клубів. Усіх їх поєднувало те, що вони були справжніми бійцями на полі. Взяти того ж Рибалку: він не був надзвичайно високого зросту, не виділявся шаленою антропометрією, але виконував такий обсяг чорнової роботи, що в голові не вкладається. При цьому довга передача та якісний дальній удар також були при ньому.

Хто б не грав зараз в опорній зоні руйнівника в збірній України, він повинен насамперед мати цю самовіддачу та характер, які б доповнювали його технічні та фізичні дані.