Екатерина МОНЗУЛЬ: "Наш чемпионат стал полностью чистым от коррупции"

(публикуется на языке оригинала)

Керівниця Комітету арбітрів УАФ Катерина Монзуль вважає, що в українському суддівстві корупції немає.

— Ви відвідали засідання робочої групи УАФ і УПЛ щодо реформи арбітражу. Якою була тема зустрічі та як усе пройшло?

— У колег були запитання щодо організації процесу арбітражу в Україні зараз, а я, своєю чергою, хотіла поділитися думками про чинну систему та майбутнє.

Перш за все, мені важливо було донести до представників УПЛ ті цінності та принципи, на яких зараз будується робота нашого корпусу. Я адресувала їм ключове запитання: чи є у них підозра або інформація щодо упередженості чи нечесності арбітрів, які працюють на їхніх матчах? Це негативне явище відсутнє, і це — головне. Також я зробила акцент на тому, що ніхто ніколи не втручався у мою роботу чи роботу будь-якого арбітра за останні два роки. За ці слова ми всі готові відповідати й гарантувати відсутність впливу та заангажованості.

Ми готові до будь-яких перевірок, якщо у когось немає довіри. Для мене це фундамент. Після обрання нового керівництва УАФ наш чемпіонат став повністю чистим щодо проявів корупції. Це велика перемога команди, і це потрібно цінувати та визнавати.

— Як вам ідеї клубів УПЛ щодо реформування системи арбітражу?

— Наскільки я розумію, клуби вивчили досвід німецької системи суддівства і хочуть імплементувати її в Україні. Мені, як колишньому арбітру, а зараз — голові комітету, чесно кажучи, не принципово, у якій системі працювати. Головне — зберігати нейтралітет та незалежність. Це базові принципи здорової роботи.

Клуби не можуть впливати і керувати арбітрами, адже кожен представник команди щотижня працює над одним: здобути три очки на вихідних. Це їхній головний фокус. Якщо кожному представнику будь-якої команди світу дати вибір: "перемога і кілька невдалих рішень арбітрів" чи "поразка й ідеальне суддівство" — вибір очевидний, і це нерозумно заперечувати. Тому повторюся: на мою думку, головне — зберегти той нейтралітет і чесність, які за останні два роки зміцнилися в нашому футболі. Решта для мене — це формальності.

— Ви знайомі з німецькою системою арбітражу, яку, як ми розуміємо, клуби УПЛ вважають доречною для України?

— У зв'язку з моєю європейською кар’єрою я знайома з дуже багатьма системами. Спілкуюся практично з усіма топарбітрами та керівниками арбітражу в різних країнах, тому міжнародний досвід знаю дуже добре. В світі існують різні підходи до організації арбітражу, наприклад є шведська модель, де взагалі відмовились від VAR. Вибір оргструктур та моделей чималий. Я не знаю, які саме схожі риси натхненники цієї ідеї знайшли в українському та німецькому футболі — напевно, якісь знайшли, адже обрали саме Німеччину за зразок. Мені дуже подобається загалом ідея запозичувати досвід топ країн. На мою думку, потрібно брати найкраще і будувати своє.

Якби мені дали можливість щось запозичити у закордонних колег, я б насамперед взяла рівень технічного забезпечення ВАР: автоматичне фіксування офсайду та перетину м'ячем лінії воріт, додаткові камери, їхню якість та якість іншого робочого обладнання. Також хотілося б, щоб наші арбітри їздили навчатися за кордон. Цей перелік можна продовжувати: медичне страхування, преміювання для мотивації, умови тренувань. Також хотілося б рухатися у сторону професійних контрактів для арбітрів, аби вони могли повністю зосередитися на професії, а не займатися іншими справами.

Як на мене, ці послідовні кроки можуть вплинути на підняття рівня суддівства та усунення помилок. Але на це потрібне фінансування. І якщо клуби готові створювати окрему структуру для арбітражу УПЛ — то, напевно, такі можливості у них є. Питання пріоритетів їхніх інвестицій.

— Ви згадали про технічне забезпечення ВАР. Чому в українському чемпіонаті так багато суперечок саме навколо цієї системи?

— Ми живемо в час технологій, які стрімко розвиваються. 7-8 років для техніки — це дуже багато. Саме стільки в Україні існує система ВАР, і саме стільки часу вона технічно суттєво не оновлювалася. У наших арбітрів, на жаль, часто виникають проблеми з системою, які вони не можуть вирішити самостійно. Часто лінії офсайдів відображаються не коректно, перерізають тіла футболістів, не правильно фіксуються крайні точки. У такому випадку ВАР заважає арбітрам працювати, а має бути навпаки. Мені здається це одна з ключових проблем, про яку потрібно говорити. Програмне забезпечення застаріле, система може давати збій. Це великі ризики, коли на кону важливе рішення у матчі. А винен у всьому звісно ж арбітр у підсумку.

Вже багато часу ми просимо клуби, які і є офіційним транслятором чемпіонату України, додати камери на лінії воріт. Це суттєво вплине на якість і повноту картинки при інцидентах у штрафних майданчиках. А це ключові моменти. Два роки тому на фіналі Кубка України саме наявність такої камери допомогла зафіксувати вирішальний гол. Тому технічна складова — це якраз той компонент, який можна покращити за рахунок розумних інвестицій, і це прямо вплине на якість рішень.

— Багато розмов точиться щодо відкритості системи суддівства. На які наступні кроки готові арбітри?

— Наші арбітри проходять поліграфи, щотижня ми публікуємо розбори резонансних рішень, деколи оприлюднюємо перемовини ВАР. До речі, на зустрічі я донесла свою думку клубам: як на мене, після публікації перемовин арбітри почали більш скуто та обережно спілкуватися між собою під час гри. Навряд чи це позитивно впливає на якість, адже це робочий процес, внутрішня робота, його винесення на публіку не завжди є добрим. Тренери ж не пускають камери у роздягальню в перерві, і те, про що говорять гравці на полі — теж секрет. Але це лише моя думка. Я готова до інновацій, аби захищати імідж арбітрів, проте для мене на першому місці завжди буде правильність їхнього кінцевого рішення. А щодо відкритості скажу, що ті дії, які вчинили за останні два роки у цьому питання в Україні, роблять нашу систему арбітражу однією з найбільш публічних у Європі. Розбори моментів щотуру для нас норма – а для більшості країн ноу-хау, на яке не наважуються.

— Клуби, зокрема, хочуть розуміти систему призначень на матчі, формування списків арбітрів та інші деталі. Це реально?

— На зустрічі я зрозуміла, що представники клубів не до кінця усвідомлюють, наскільки велика робота ведеться комітетом та відділом забезпечення арбітражу вже зараз. Я вдячна, що в процесі діалогу, коли я їм це розповіла, вони відзначили наші щоденні зусилля. Це «чорнова» робота, яку рідко видно.

Насправді практично всі побажання клубів щодо нової структури у тому чи іншому форматі працюють уже зараз. У нас є комісія з призначень, є положення і порядок цих призначень, є рейтингування та категорія арбітрів. Однак це внутрішні документи. За зразком міжнародних змагань клубам не дають доступу до них, адже це суто технічна та професійна історія. Якщо наші клуби хочуть поглибити свої знання у системі функціонування арбітражу — це буде частково унікальний кейс, але чогось загрозливого у цьому я не бачу. Головне, аби зберігся той нейтралітет, який є зараз.

— Чим завершилося ваше спілкування?

— Я почула тезу клубів, що такого відвертого спілкування їм не вистачало раніше. Я це розумію. Мені також було цікаво почути думки представників команд. Останні два роки Комітет арбітрів буі максимально сконцентрований на внутрішній роботі, комунікації з арбітрами та побудові системи розвитку молодих кадрів.

Я не знаю, яке рішення ухвалять клуби та УАФ, але в нашій дискусії пролунала думка від одного з представників клубів, з якою я не можу не погодитись: від зміни організаційної структури суддівського корпусу УПЛ якість суддівства загалом не зміниться. Це не будуть нові бездоганні арбітри. Однак клубам ця реформа обійдеться у серйозні гроші. Нові статути і правила не вплинуть на зменшення помилок, інвестувати потрібно в якість і системний розвиток, це моя думка.

Для розуміння: зараз комітет арбітрів (8 людей) та відділ забезпечення (8 людей) повністю фінансуються УАФ за рахунок програм УЄФА та інших надходжень. Тобто клуби на це не витрачають кошти. Вони сплачують гонорари арбітрів — це теж солідні витрати, але далеко не всі необхідні для системи, яку зараз проектують. Комітет арбітрів УАФ існуватиме у будь-якому разі, адже це вимога УЄФА та ФІФА. Якщо ж з'явиться нова структура — витрати ляжуть на плечі клубів.

Але що вони отримають за це? Суддів все одно готуватиме Комітет арбітрів, який курує школу молодого арбітра та академію. Ці навчальні центри нарешті запрацювали після дев'яти років простою. Тож професійна вертикаль залишиться. Просто на елітному рівні арбітри матимуть договори з новою організацією.

У будь-якому разі робоча група продовжує роботу. Я готова долучатись, давати своє бачення та ділитись досвідом. Головне — не втратити той прогрес у чесності та професійності, який ми маємо сьогодні, - заявила Монзуль.