Мощный аргумент от Матвея Пономаренко для Реброва

Хто бачив Матвія ще в юнацькому футболі, той розумів незаурядний талант хлопця. Такий начебто здоровань насправді був досить рухливим і навіть пластичним на свої габарити та забивав пачками голи в різних ситуаціях. Зазвичай, він як танк зносив опір суперників та прошивав воротарів, але голів було так багато, що там знаходилось місце для різних ігрових ситуацій. Однак мало хто вірив, що Пономаренко зможе продовжити такі серії на більш дорослому рівні. Ніхто окрім тих, хто трохи спілкувався з хлопцем та його оточенням: Матвій володіє унікальним, важливим для форварда, егоцентризмом та спортивною нахабністю.

Що завжди відрізняло топ-нападників від звичайних? Саме впертість, самовпевненість та навіть якась така пиха. Гляньте на Златана - його самозакоханості та впевненості позаздрить навіть містер Трамп. І такий «альфа» дійсно може стати вожаком. Не скажемо, що юний Пономаренко може бути хоч якось порівняний з такими аксакалами, однак неймовірні задатки для цього у нього присутні у великій мірі.

«Динамо» довгий часі перебуває в пошуках якісного нападника, адже на цій позиції у клуба історично були яскраві Особистості. Були та загули, адже останні роки лише Ванат відповідав потребам клубу. Спроби замінити Влада - взагалі комедія, і якщо Герреро в цілому непоганий форвард, який просто лінивий і не дотягує до задач столичного гранду, то поява Бленуце в команді - якась таємниця із розряду побудови пірамід Хеопса. І головне, що трігерить в цьому - навіщо був румун, коли в структурі клубу росте такий діамант.

Взагалі після перегляду останніх матчів виникло головне питання до Шовковського - а чому Олександр не ставив Матвія у склад ще за свою каденцію? Навіть перша його поява позаминулої осені приємно дивувала: один дуже відомий тренер, який працює за кордоном, написав мені, побачивши ту гру з «Шахтарем» - у цього нападника шалений потенціал, це видно навіть по рухах, який він здійснює на полі. Та Шовковський вирішив інакше і потім довгий час страждав від нереалізації своїх нападників.

Звісно, у Матвія ще буде купа промахів, як вчора проти житомирян з 5 метрів. Будуть невдачі, буде спад форми та не забивні матчі. Будуть конфлікти, адже видно, що хлопець гарячий та вміє за себе постояти, не має авторитетів у колективі, це ми ще по його диспутам з Ванатом памʼятаємо. І взагалі молодих краще критикувати, аніж хвалити, аби був стимул до росту. Та не відзначити таку фігуру в складі киян ми просто не можемо - бо, видається, на наших очах може формуватися суперзірка.

Ну і важливе насамкінець: вчорашньою грою Пономаренко повинен закривати питання щодо довиклику нападника у збірну. При всій повазі до Краснопіра та Гайдучика, але це трохи різні категорії футболістів. І не треба знову кивати на вік, якщо гравець демонструє рівень в 20 років - хай грає, Ямалю же ніхто не дивиться в паспорт. Якщо Сергій Ребров не викличе після весняного спурту Пономаренка в збірну - це буде вкрай дивний та навіть нездоровий сигнал, бо тоді що ще треба зробити, аби потрапити у націоналку?! Забити 3 у трьох матчах? А, стоп, так є ж 5.

Одним словом, варто констатувати, що при певному скепсисі, у Пономаренка і у Ігоря Костюка в загальному, все виходить досить непогано. Навіть дуже добре. Скільки продовжиться такий медовий місяць сказати важко, однак щодо Моті є велика впевненість, що тут нас може чекати зародження зірки і майбутнього топ-трансферу у зарубіжний клуб.