Даниил ИГНАТЕНКО: "Отца ранили на войне. Бабушка и дедушки каждый день под обстрелами"
– До команди приєднався ваш земляк Кухаревич. Як грається разом?
– Поки ми не так багато матчів провели разом, але наразі все нормально.
– Як змінився клуб і які завдання стоять на поточний сезон?
– Цілі залишаються тими ж: виграти чемпіонат Словаччини, Кубок Словаччини та пройти якомога далі в Лізі конференцій.
– Коли готувалися до матчів у Лізі чемпіонів, які внутрішні очікування ставили перед собою та командою?
– Завданням було потрапити до групового етапу Ліги чемпіонів. Ми розуміли, що це можливо, але удача була трохи не на нашому боці (Слован програв казахстанському Кайрату по пенальті, а потім, двічі програвши в один гол, вибув і з Ліги Європи, поступившись швейцарському Янг Бойз, – прим. «УФ»). Так буває у футболі.
– Ваша команда вже чимало пограла в єврокубках цього сезону. Проти кого було найскладніше грати і чому?
– Якщо говорити про кваліфікацію, то, мабуть, проти Янг Бойз. Це дуже хороша команда: силова, з якісною грою з м’ячем і без нього, з кваліфікованими футболістами (чи нам не знати? Ось Шахтар при Фонсеці від них теж вилітав, – прим. «УФ»). Думаю, що саме з ними було найважче. Але ми їм не поступалися: моментами навіть перегравали. Я впевнений, що ми більше заслуговували своєю грою потрапити до групового етапу Ліги Європи, ніж Янг Бойз.
– Ще не так давно ви грали в Лізі чемпіонів. Чи може Ліга конференцій стати шансом для Слована перегрупуватися і вибудувати щось більш стабільне?
– Думаю, що так. Щороку клуб підсилюється новими гравцями. Зараз ще рано щось прогнозувати, але подивимося, що буде далі.
– Який матч проти топ-команди дав вам найбільше уроків?
– Важко виділити один. Усі ігри в Лізі чемпіонів були важливими для мого досвіду.
– Ви граєте за кордоном – повномасштабне вторгнення застало вас у Бордо. Як війна в Україні впливає на ваші футбольні рішення та мотивацію?
– Вона дуже на мене вплинула. Мій тато воював і отримав важке поранення. Бабуся та два дідусі залишилися в Україні й щодня перебувають під обстрілами. Це боляче й вибиває з рівноваги. Багато моїх друзів та колишніх тренерів зараз у небезпеці. Я думаю про них щодня.
Так само — про наших солдатів, серед яких багато хлопців мого віку, які сидять в окопах і боронять країну. Це дає мені ще більшу мотивацію грати заради них і показувати, що Україна сильна й незламна.
– Слован не є топ-клубом за ресурсами, але показує гідний рівень у Європі. Де межа його росту?
– Думаю, з можливостями Слована клуб має щороку грати в Лізі чемпіонів.
– Навіть так! А якщо подивитися на матчі проти Ман Сіті, Селтіка, Динамо (Загреб) і Мілана, хто був найбільшим викликом для вас?
– Звісно, Манчестер Сіті. Хоча Ліга чемпіонів – це такий турнір, де кожен матч – важливий і повчальний.
– Як оцінюєте власний прогрес цього сезону?
– Я не люблю оцінювати себе. Завжди є над чим працювати.
– Ви другий сезон у Словані, вже пограли в Лізі чемпіонів і здобули золоту медаль. Якщо б ви могли обрати ідеальний європейський клуб для наступного кроку, який би це був?
– Не хочу виділяти конкретний клуб, але це точно англійська Прем’єр-ліга. Це найкраща ліга світу. Думаю, кожен футболіст мріє спробувати себе там.
– Вдома ви пограли за рідний Металург, Шахтар, ФК Маріуполь, СК Дніпро-1. Чи надходили пропозиції з УПЛ?
– Було багато пропозицій.
– Судячи з того, що ви не в Україні, здогадуюся, що ви відповідали. Але все ж – чому не зрослося?
– Зараз я хочу грати лише в європейських чемпіонатах.
– Коли востаннє спілкувалися з тренерським штабом збірної України?
– Останній раз із Сергієм Ребровим спілкувався два роки тому, коли був у збірній. Зараз безпосереднього контакту немає, але я з великою повагою ставлюся до штабу і працюю, щоб своєю грою доводити, що готовий допомагати збірній.
– Що скажете про останні матчі збірної України?
– Завжди дивлюсь і вболіваю. Є моменти, які можна покращувати, але вірю в потенціал команди. Всі ми хочемо бачити перемоги, і я роблю все можливе, щоб своєю працею допомагати українському футболу.
– Кого можете виділити серед гравців збірної?
– Не хочу виділяти когось одного. Думаю, що всі гравці віддаються на 100%.
– Чи маєте хобі, які допомагають відновлювати енергію?
– Іноді люблю пограти з друзями на ноутбуці в Counter-Strike. Це допомагає відволіктися й розслабитися.
– Якби не футбол, у якій сфері могли б себе уявити?
– Чесно кажучи, не думав про це. Дуже радий, що я футболіст і отримую задоволення від своєї роботи. Кар’єра гравця недовга, тому згодом доведеться вирішувати, чим займатимуся після неї.
– Що для вас означає «дім» під час життя за кордоном?
– Для мене дім — це Україна. Це моя сім’я, друзі, близькі люди. Де б я не був, завжди думаю про Україну й відчуваю, що саме там мій справжній дім.
Фото - СК "Дніпро-1"
