Эмоциональное выгорание, оплата труда, стресс. Почему врачи покидают футбол?

Спортивний лікар Дмитро Бабелюк про медичну професію у футболі.

Чому лікарі покидають футбол?

В чомусь буде досить особистий пост, час якого настав, але з іншого боку, пора підсвітити тренд, який останніми роками стає все більш вираженим у Європі та світі – спортивні лікарі покидають футбольні клуби.

Чому ж так?

Емоційне вигорання та втома

Працюючи у футбольному клубі ти підписуєшся на екстремальний та ненормований робочий графік. Основна робота у вихідні, максимум 1-2 вихідних на тиждень, протягом дня (а часто і ночі) ти включений у роботу з гравцями, які потребують різної допомоги.

В такому режимі цікаво працювати рік-два, але на третій рік ментальна та емоційна втома тебе наздоганяють і стає складно бути таким ж ефективним коли ти працюєш у такому режимі.

Опитування англійських академій показало, що представники медичного штабу часто працюють більше, ніж 70 годин на тиждень, отримуючи за це неспівставну зарплатню.

У такому режимі життя проходить повз. Ти пропускаєш дні народження, весілля, похорони, та і загалом дорогоцінний час з сімʼєю. А чи вартує воно того?

Оплата праці

Незважаючи на те, що футбол вважається багатою бізнес-індустрією і ми бачимо які зарплати отримують гравці, тренери чи функціонери, це не завжди стосується медичного персоналу.

Враховуючи відпрацьовані години, рівень стресу та відповідальність, покладену на медичний штаб, його представники, як правило, отримують неспіврозмірно невеликі зарплати. І в Україні, і в Європі.

З одного боку медики можуть отримувати бонуси разом з командою, але з іншого боку (особливо в українському футболі) можуть переживати затримки зарплат, неофіційні виплати і пусті обіцянки підняття зарплати з наступного сезону.

В комбінації з робочим графіком, низька і нерегулярна зарплата змушує задуматися чи треба воно тобі.

Стрес і психічне здоровʼя

Останнє дослідження з турецького футболу показало, що біля 40% медичного персоналу клубів страждають депресією, більше 80% переживають неймовірний стрес.

І це тільки вершина айсбергу, адже у футболі існує криза цінності медичних працівників. Люди, які рятують життя, провчилися багато років, щоб опанувати свою професію, у футболі сприймаються обслуговуючим персоналом зіркових гравців, які часто змушені терпіти доволі принизливе ставлення.

Часто, тренери, гравці чи функціонери нехтують порадами лікарів, не беруть до уваги їх рекомендації чи відверто кепкують з компетенції свого медичного штабу. Правда, коли доводиться відмазувати перед власником невдалий трансфер, тоді лікарі виходять на перший план, отримуючи «по повній програмі» за невдалий трансфер.

Також у футбольних клубах (особливо не топ-5 чемпіонатів) лікарів часто змушують виконувати декілька робіт одночасно. Лікар буває і нутриціологом, і реабілітологом, і психологом, і менеджером, і курʼєром та закупщиком, якщо необхідно. За що, до речі, потім отримає по шапці, якщо хоч десь допущена найменша помилка.

Професійна деградація

Некомфортна правда, яку не дуже хочуть визнавати діючі клубні лікарі - працюючи у футболі, ти деградуєш.

У тебе немає часу на конференції, на дослідження, на вивчення мов, на стажування і комунікацію з колегами. За рік роботи у клубі ти бачиш, якщо пощастить, 1-2 розірваних хрести, тоді як будь-який місцевий хірург консультує 7-8 таких пацієнтів щодня.

Звідки братися досвіду, компетенції, навичкам? Як тримати руку на пульсі, коли у тебе мільйон своїх завдань, які не зовсім свої?

В підсумку, клубний лікар завмирає в колі однотипних мʼязових травм, відсталих методик, гравців, які вірять у міфічні методи відновлення та позбавляє себе шансу прогресувати, що значно впливає на його компетенцію.

Як результат, на міжнародних медичних конференціях хедлайнерами ніколи не є представники медичного персоналу клубів. Як правило це лікарі, науковці чи дослідники, які консультують клуби у разі потреби, але не рутинні представники штабу клубу.

Непостійність та ризик

Тут все просто – сьогодні клуб є, а завтра немає. Сьогодні нове керівництво і «нова мітла мете по-новому». Скільки було таких історій?

Тільки у АПЛ більше половина клубів змінює свій медичний штаб кожних 2-3 роки.

В підсумку ти отримуєш виснажливу, стресову, понаднормову роботу, яка невідповідно оплачується, на якій ти маєш шанс здеградувати як професіонал, пропустити багато реального життя повз та ще й раптово цю роботу втратити.

Заманливо, правда?

Само тому після 1-2 років у футболі, багато представників медичного персоналу, отримавши завітний клуб до свого CV покидають цю сферу і повертаються у місця, де їх цінують і де вони можуть більше контролювати своє життя.