Сборная Украины U-20: за это мы и любим футбол

Володимир Чорно-Іванов (©ФФУ)

Таку кількість китайських журналістів, яку побачив готель „Мітланд” в Утрехті напередодні та в день гри Китай – Україна напевно можна було б побачити на торжествах державного рівня в Пекіні чи Шанхаю, чи під час першого пілотованого польоту у космос здійсненного Китайською Народної Республікою в минулому році. Інтерес у журналістів був справжній, не черговим чи за вказівками редактора. В їх очах можна було побачити вогники пошуку нової інформації, нових вражень та таке інше. Особливо докучливими були фото та телевізійні представники ЗМІ. За допомогою відео шукача вони „їли” будь кого та будь що. Тільки-но з’являвся представник нашої команди, не обовязково гравець чи тренер, вони відразу брали його на приціл. Знімали, робили спроби запитати, на досить пристойній англійській мові, яка ваша думка про найближчий матч, як ви оцінюєте шансі опонентів, як вам наш захист та атака і таке інше.

Для України, у зв’язку з тим що наша країна дійсно дещо перенасичена великим й не дуже футболом, таке сприйняття матчу юнацького чемпіонату світу ФІФА, мабуть не дуже звичне. Це цілком зрозуміло. Тільки що був визначений чемпіон, збірна перемогла в над важливому відбірному матчі у самого чемпіона Європи. До речі нашу команду в Нідерландах практично всі вже поздоровляють з виходом до фінальної частини так би мовити дорослого чемпіонату світу в Німеччині, що відбудеться в таки ж самі строки, що й нинішній юнацький, тільки у наступному році.

А тим часом футболісті нашої команди запитають один одного, спостерігаючи за активністю китайських чи турецьких ЗМІ, чому нема жодного представника української спортивної преси? Лише Андрій Воронов, що представляє „Команду” відвідав першу гру з Панамою, та всюдисуще російське НТВ вже в друге за чемпіонат надсилає своїх представників бельгійського кореспондентського пункту в гості до українських футболістів.

Але це, на мій погляд, ні як не відбивається на змісту футболу який демонструє наша команда. За словами наставника збірної Китаю Екхарда Краутцуна, українська збірна демонструє дуже розумний футбол, чудово використовує ігровий простір, та дуже небезпечно діє при переході від оборони до атаки.

Повертаючись безпосередньо до вівторка, тренерський штаб збірної команди України під час матчу з командую Китаю, на мій погляд, дуже раціонально побудував тактичний малюнок гри, зробивши наголос на дії так званим „другом номером”. Й перші 30 хвилин механізм нашої команди працював, як швейцарський годинник. А далі... Далі почали діяти правила футболу на рівні чемпіонату світу, в якому будь яка помилка може призвести до взяття воріт. В тому числі й миттєва втрата концентрації.

Хочеться підкреслити, що Китай демонстрував дуже ефективну гру, особливо при переході від оброни до атаки. Наші суперники це робили на максимальних швидкостях, й особливо небезпечними вони були на флангах, що й підтвердив перший гол у наші ворота.

Окрім цього прикрого для нас епізоду, захист України „закрив” фланги й значно ускладнив гру Китаю в нападі. Невеличка кількість ударів по нашим воротам краще тому підтвердження. Таким чином, слід зробити висновок, що командна гра в захисті у нашої збірної була побудована досить ефективно. Й важливо відмітити, захист грав так, щоб перехід від оборони до наступальних дій був зроблений на оптимальних швидкостях та найбільш ефективно.

В деякій мірі драматична розв’язку матчу слід пов’язувати з тим фактом, що українська команда маючи та створюючи можливості для взяття воріт суперника, попросту не доводила їх до логічного завершення – голу. На такому рівні це безслідно не минається. У футболу перемагає не той, хто частіше контролює м’яч, чи створює захоплюючи комбінації, а той хто забиває м’яча у ворота суперника. Китай забив тричі, Україна – лише двічі...

Безумовно, якщо б ми скористалися своїми шансами, мабуть у нашого опоненту не було б можливості вже сьогодні розмірковувати про перший раунд плей-офф. Але цей наш другий матч на чемпіонаті світу вже встиг стати історією, одразу після фінального сигналу арбітра гри. Тому сьогодні, на мою думку, краще поміркувати над майбутнім, та спробувати проаналізувати зроблені помилки. При цьому, на мій погляд, не треба робити наголос на рішення рефері. Вони, як й футболісти, завжди мають право на помилки...

На мою думку розглядаючи причини наших похибок в матчі з командою Китаю, в першу чергу, слід брати до уваги психологічні аспекти гри у футбол на такому рівні як чемпіонат світу. Під час цього змагання на футболістів накладається додаткове навантаження й помилок уникнути просто неможливо. Нажаль, їх ймовірність на такому рівні тільки підвищується.

Крім того, саме в таких матчах, саме з такими суперниками проявляються слабкі місця в технічній, тактичній, функціональній чи психологічній підготовці окремих футболістів. Особливо це стесується таких над важливих моментів, як завершення комбінаційних дій, в яких, як правило, приймає участь велика кількість футболістів команди, а відповідальність щодо їх логічного закінчення, накладається на одного з них, хто в останню мить атаки знаходиться у м’яча й наносить вирішальний удар. Мабуть, якщо в цій фазі гри є помилки, треба більше відпрацьовувати на тренуваннях відповідні дії в нападі...

Безумовно, болільники вправі висловлювати своє невдоволення з приводу дій нашої команди наприкінці гри, коли суперник був у меншості. Але не слід забувати – захищатися завжди простіше, чим створювати. При цьому позаду вже залишилося 70 хвилин гри при температурі повітря близько 30 градусів за Цельсієм.

Ймовірно, вболівальники вправі залишитися невдоволеними ефективністю нашої гри при виконанні стандартних положень, особливо штрафних ударів, котрими був насиченим ендшпіль цього поєдинку. Але говорючі про це не слід забувати про грамотні дії суперника в захисті.

На мій погляд результат матчу – поразка, ні в якому разі не перекреслює можливості чи, особливо, потенціал нашої команди. Саме в такій грі, в великій мірі ключової на стадії матчів в групі, українські футболісти продемонстрували вміння ретельно виконувати тренерські настанови які, як показав хід поєдинку цілком відповідали діям суперника, та мали шанс перетворитися на велику перемогу. Але ми любимо футбол саме за те, що він такий – непередбачений. Саме тому не бачу привиду для песимізму. Команда має відповідні здібності, й повинна їх реалізувати в наступному матчі з командою Туреччини.