9 января 2020 17:46

Защитник "Карпат": "Нужно вылезать из этой ямы"

Центральний захисник львівських «Карпат» Сергій Вакуленко розповів про відпустку та готовність до весняної частини чемпіонату.


– Відпустка у команди підходить до завершення, як ти її провів?
– Вдома у Харкові зі своєю сім’єю. Нікуди не їздив, адже у нас з дружиною маленька дитина, 10 місяців, тож зустрічав нове десятиліття вдома із рідними та близькими. Щасливий, що зі всіма побачився – і з друзями, і з родичами. Позитивні емоції додались під час відпустки – відпочив і морально, і фізично.


– Ти лише влітку поповнив склад львівських «Карпат». Як оціниш цей час?
– Якщо команда перебуває на останньому місці, значить справи йдуть не надто добре. Однак задоволений, що зіграв у 16 матчах першої частини чемпіонату. Шкода, що мені не вдалось відзначитись голами, адже попри амплуа захисника мав чимало нагод для цього. У минулому сезоні забив 9 голів, однак у цьому чемпіонаті наразі не вдається відзначитись влучним пострілом. Сподіваюсь, що навесні виправлю цю ситуацію.


– З ким найбільше потоваришував у команді?
– Найтісніше спілкуюсь з Владиславом Дубінчаком та Артемом Козаком, адже знаю їх ще за виступами в «Арсеналі». Хороші дружні стосунки підтримуємо з Єгором Назариною, Александру Бойчуком. Загалом же, намагаюсь товаришувати з усіма хлопцями.


– Чи вже повністю звик до Львова?
– Наразі мешкаю у Брюховичах, щоб бути ближче до тренувальної бази. Крім того, з маленькою дитиною треба частіше гуляти, а там і ліси, і свіже повітря, тому вважаю, що це був правильний вибір. Перші півроку вирішив так, але зараз планую оселитися вже безпосередньо у Львові, щоб більше проводити час у місті. Загалом, після рідного Харкова для мене Львів – це друге місто в Україні за комфортом.


– Які найкращі спогади у 2019-му році?
– Найприємніша подія – це народження сина. Десять місяців тому дружина зробила мені подарунок, дитину назвали Матвій. Вважаю, що кроком вперед був і перехід до «Карпат», тому що це клуб з великою історією та самобутніми традиціями.


– Як почуваєшся у статусі одного з найстарших гравців у команді?
– Справді, дещо незвично, адже мені всього лиш 26 років. У попередніх клубах за віком я ніколи не був серед найстарших, а у «Карпатах», виходить, разом з Сашком Кучером є ветераном (посміхається).


– Готовий до важкої роботи, відпочинку було вдосталь?
– Так, одного місяця цілком вистачало. Зайвої ваги не набрав, перебуваю у хорошій фізичній формі. Тим паче, що після Нового року займався за індивідуальною програмою. Самостійно бігав та деколи збирались з друзями пограти у футбол, на вулиці та у спортзалі. Тепер потрібно якісно провести збори та успішно починати другу половину чемпіонату. Необхідно піднятися із останнього місця, тому що не має права така команда, як «Карпати», вилетіти із УПЛ. Потрібно вилазити із цієї ями, щоб нам не було соромно перед вболівальниками.