Денис БОСЯНОК: "Чего ожидаю от 2015-го? "Динамо" выиграет чемпионат"
Провідний майстер коментаторського ремесла на прохання Футбол 24 підводить підсумок року для українського футболу: прогрес "Динамо" і Ярмоленка, застій Коноплянки та втрата кримських клубів.
Це був рік втрат для всієї України. Ми втратили дві команди у Прем’єр-лізі – з усіма причинами і наслідками. Серед позитивних моментів назву, насамперед, воскресіння улюбленої команди. Падіння зупинилося, і розпочався підйом «Динамо». Не маючи досвіду, Ребров зробив те, що виявилося не під силу досвідченому Блохіну. Команда була переконливою і вдома, в рідній хаті, і за її межами – на європейській сцені. Тож «Динамо» - це найбільш світла подія у 2014 році.
Звичайно, що не один Ребров працює над реабілітацією, воскресінням, реанімацією «Динамо». Це роблять багато людей, але все одно курс залежить від того, хто біля керма. Ребров дав можливість грати талановитим хлопцям, і ці хлопці з Чапаївки зрозуміли, що в них є шанс пробитися в головну команду «Динамо». Цього, на жаль, не було при попередніх тренерах - російських і Блохіні.
Реброву ще дуже рано "хапати зірочку". Про це навіть недоречно говорити, бо він зіграв тільки половину чемпіонату України. Пам'ятаючи футболіста Реброва, зараз важко уявити, що він може перетворитися на пихатого тренера. Поки що він залишається простим хлопцем-роботягою, яким був на полі.
Тільки від Ярмоленка залежить, полишить він "Динамо", чи зробить це вже після здобуття "золота". Поза всяким сумнівом Ярмоленко - найкращий гравець року. Він переконливо виграє отакий індивідуальний приз, приймні мені так видається. Андрій зростав на наших з вами очах, і цей сезон дозволяє абсолютно точно стверджувати, що він визрів, як майстер. Адже це відчувалося в найбільш відповідальних випадках, та й у клубі він - прапороносець.
"Генгам" - серйозний суперник. Якщо подивитися на те, хто гратиме в 1/16 Ліги Європи, то там немає слабких команд, і це не просто штамповий вислів. Я далекий від думки, яка говорить, що "Динамо" - відвертий фаворит у цьому протистоянні. Якщо на швиденький погляд, то зрозуміло: "Генгам" - 13-й у чемпіонаті Франції, але я не підтримую тієї точки зору, яка грунтується на показниках турнірної таблиці. "Генгам" виграв у "Парі Сен-Жермена", наприклад, у своїй останній грі. "Генгам" виграв у Кубку в усіх суперників. З командою працює харАктерний тренер Гурвеннек, якого багато хто пам'ятає футболістом. Але він вже навіть титул має, тобто народився як тренер, хоча лише на два роки старший за Реброва. У Гурвеннека дуже "збита" команда, і вона вкрай непоступлива. Я даю рівні шанси "Генгаму" і "Динамо".
Розчарування було у першій зустрічі збірної України, адже це дуже важливий матч, в якому ми програли безпосередньому конкуренту за друге місце. Наприкінці року це стало зрозуміло, якщо озиратися і аналізувати виступи. Не думаю, що ми або навіть словаки зможуть поборотися за першу сходинку. На жаль, ми програли вдома. Усі матчі будуть відповідальними, але найбільш важливим окрім ігор з іспанцями буде протистояння там, у Словаччині. Збірна України далеко не відстала, проте ще не зіграла своїх головних матчів.
Звісно, я не задоволений тим, як команда грала! Рівень гри був нестабільним, він "стрибав". Найбільш вразливе місце збірної України - немає дисципліни з першої до останньої хвилини, навідміну від осінньої збірної Словаччини, яка дуже дисципліновано відіграла, і завдяки цьому, зокрема, зуміла виграти у нас в Києві. Ви ж пам'ятаєте, як помилялася наша збірна в осінніх матчах? При цьому, щоправда, пропустила лише один гол у чотирьох поєдинках.
Олійник, напевно, і сам не задоволений тим, як він відіграв за збірну. Денис перехвилювався. Проти Люксембурга грав із надзвичайно гарячим темпераментом, і це йому завадило забити, хоч мав декілька моментів. Головне у цьому - віра і довіра Фоменка. Адже після купи нереалізованих моментів із Люксембургом він його поставив на Литву. А це що означає? Тільки те, що тренер в Олійника вірить і розуміє, наскільки це важливо - знову відчути себе гравцем національної команди. Бракує Денису стабільності, а кому її у нас не бракує? Дуже мало зараз стабільних майстрів - один або два. Крім Ярмоленка так одразу й не пригадаєш нікого, хто зіграв на дуже високому рівні в усіх матчах - і за збірну, і за клуб. Але Олійник залишається гравцем національної команди. Я це можу впевнено стверджувати, бо спостерігаю за ним у кожному турі чемпіонату Голландії.
Коноплянка слабко зіграв восени. Я думаю, про це вже можна говорити. Напевно, він начитався газет, журналів, які називали його головним футболістом в Україні. Головним українським ЕКСПОРТОМ. Коноплянка зупинився, грав нестабільно, а останні його класні матчі були ще з Англією. Можливо, я щось пропустив, бо не всі поєдинки "Дніпра" дивлюся, скажу чесно. Але по тих матчах чемпіонату України, які бачив, а також по збірній можу сказати, що Коноплянка не розвивається. Можливо, він просто вирішив, що вже нема поступу в українському футболі, немає мети. Хоча це дивно, тому що варто було б виграти чемпіонат України. Це дуже велика мета для багатьох футболістів "Дніпра".
У нас практично немає легіонерів, грубо кажучи. Хто там - Олійник, Мілевський? Думаю, вагомі шанси були б у Яковенка, якщо б він грав. А йому просто не дають грати після того класного періоду, який у нього був у Брюсселі. Гублять поки що хлопця в Італії - у Монтелли немає жодного бажання давати Яковенку хоча б мінімальний шанс. Зрозуміло, що вже в січні Олександр поміняє команду. Хочеться, щоб у новому клубі він отримав довіру тренера і грав регулярно, тому що це талановитий хлопець. Яковенко грає у крилатий футбол і належить до тієї ж породи, що й Олійник.
Наша "молодіжка" ледь не вийшла у фінал Євро. Вона програла у двох матчах, але там був надзвичайно серйозний суперник. Ясна річ, талантів у нас дуже мало. Я сам колись пройшов ДЮСШ, пам'ятаю, яким був рівень навіть в обласному масштабі. А зараз все дуже кепсько. Як мені відомо, усе трималося на ентузіазмі дитячих тренерів, але так не може тривати вічно. Ці фахівці, зрештою, "ламаються". Знаю, бо у мене друг дитячим тренером в Одеській області працює. У будь-якій футбольній європейській країні ставка робиться на дитячого тренера. У нього в контракті прописано, що за кожного свого вихованця, він отримує фінансову винагороду. А у нас - лише ентузіазм. Це велика біда. Усе ж починається там, у ДЮСШ.
Мене абсолютно не дивує ситуація з ФФУ. Влада в країні змінилася формально, система ж залишилася тією самою. У футболі теж намагаються зберегти "схеми", як це роблять у політиці. Достатньо подивитися на енергетичну галузь уряду і країни. Там людина, яка завжди ставила власні інтереси понад усе. Така ж людина була і до Конькова. Для них особисті інтереси завжди будуть важливішими за державні, командні. Тому я нічим не здивований: Коньков буде триматися за владу до останнього, використовуючи свої "схеми". Це гидотно, звичайно. Бо люди продовжують вірити в цю країну, і на цій вірі все тримається.
Я не буду лукавити і казати, що дивлюся чемпіонат України. За винятком матчів "Динамо", таких ігор небагато. Тому що, на жаль, цікавих футболістів нема. Немає гравців-емблем, заради яких ти вмикаєш чемпіонат Італії чи будь-який інший, або ж ходиш на стадіон. Тож не потрібно лукавити, мовляв, наш чемпіонат - цікавий, розвивається. Можливо, весною за "золото" будуть боротися тільки дві команди. Мені страшенно хочеться вірити, що "Дніпро" не зламався. Але якщо подивитися нижче трішки - то все доволі нудно. Я розумію, що ми не можемо мати цікавий чемпіонат за старих правил і схем. Наскільки мені відомо, у нас засуджують дитячі команди. Тобто навіть там купують суддів!
Не хочу розводити теревені і кричати, що ми обов'язково дуже швидко повернемо Крим. Я не розумію, як, крім війни, ми його повернемо. А війни не хочеться, тому що люди будуть гинути. Це не футбольне питання, хоча ми втратили самобутні кримські клуби. Зрозуміло, що серце болить. Мені досі важко збагнути, що я не поїду відпочивати в улюблену Алупку, як робив практично кожного літа. Не зовсім можу зрозуміти, що це вже не наші футбольні команди. На жаль, так воно є. І це питання - політичне.
Чого очікую від 2015-го? "Динамо" виграє чемпіонат - це зрозуміло, і поверне собі трон найсильнішої команди України. Народ повернеться на стадіон. Він, правда, й так любив цю команду, але тепер піде на футбол і в інших містах, куди приїжджатиме улюблена команда. Реброва можна буде привітати з першим чемпіонським титулом у тренерській кар'єрі. Це моє головне побажання на рік наступний. Також чекаю, що збірна України покаже себе у всій красі проти Іспанії і обіграє на виїзді Словаччину. Ну а редакції сайту "Футбол 24", а також усім читачам хочу побажати словами Ліни Василівни Костенко: "Хай у Новому буде все нове, - старі лиш вина, істини і друзі".