22 ноября 2013 14:53
5

Богдан БУТКО: "Остановил ли бы я Рибери? Старался бы изо всех сил - это точно"

Богдан Бутко вважався одним із тих, за ким майбутнє національної команди. Але останнім часом його перестали викликати. Не кращий період був у Богдана Бутка й у клубній кар’єрі. Керманич маріупольців Микола Павлов якось сказав, що у футболіста мав місце спад у грі через те, що він хотів одружитися, але потім розлучився: «Часто їздив у Донецьк залагоджувати свої стосунки із цією дівчиною. Звідти приїжджав занадто знервованим. Коли в мене терпець увірвався, сказав: «Богдане, обирай — робота або особисте життя». Він усе зрозумів, повернувся до свого нормального фізичного стану, відтак знову почав працювати з повною відповідальністю». Напевне, через ці обставини Бутко довго не давав інтерв’ю, але для «УФ» зробив виняток.

Богдане, ви певний час були тісно пов’язані з національною збірною, за яку провели 15 матчів. Як сприйняли крупну поразку від французів? Думаєте, позначилася різниця в класі?

— Згоден, що клас французів вищий. До того ж, на виїзді завжди складніше грати. Господарі в рідних стінах мали шалену підтримку трибун, що додавало їм сил. Підопічні Дідьє Дешама з перших хвилин почали створювати напругу біля наших воріт і показали просто нереальне налаштування.

Як гадаєте, чи змогли би зупинити Франка Рібері?

— Старався би з усіх сил — це точно. А як би вийшло — трудно сказати. Звісно, Рібері дуже сильний футболіст, але не він один забезпечив успіх збірної Франції.

Олег Блохін постійно вас запрошував до збірної, довіряв місце на полі. За часів Михайла Фоменка ситуація змінилася.

— Михайло Іванович мене також викликав, проте я не зіграв жодної хвилини. Мабуть, це одна з причин, що останнім часом мене не кличуть у збірну. Сподіваюся, на мене ще звернуть увагу. Не опускаю руки, прагну потрапити в національну команду. Думаю, все можливе.

Не вважаєте, що з «Іллічівця» складніше пробитися в збірну, ніж, наприклад, із «Шахтаря»?

— Це непросте питання. Звичайно, коли виступаєш за провідні клуби, легше потрапити «на олівець» тренерам збірної. Проте, коли мене вперше викликали, якраз перебирався з Луцька в Маріуполь. Це зайвий раз показує, що в збірну можна потрапити й з команди середнього рівня.

Чи можете сказати, що «Іллічівець» став для вас рідною командою?

— Я вже третій сезон виступаю за маріупольську команду, яка справді стала для мене рідною. Тут мене все влаштовує — маю багато друзів, дім поруч.

Чи на своєму місці команда в турнірній таблиці?

— Завжди хочеться більшого. Але від нас відвертається щастя. А взагалі, є багато чинників, які спричиняють ті чи інші результати. Цього сезону в нас дещо змінився склад, залишила команду група основних футболістів, прийшли молоді хлопці. Потрібен був час, аби порозумітися на полі.

Який матч нинішнього сезону вам найбільше до вподоби?

— Мабуть, домашній із донецьким «Металургом». Це доволі міцний колектив, який ми змогли крупно здолати — 3:0.

Перемога минулого туру над запорізьким «Металургом» далася без потуги?

— Навіть якось незвично, що перемогли запоріжців аж занадто легко. Не знаю, чому так сталося, адже раніше матчі із запорізьким «Металургом» завжди проходили в напруженій боротьбі. Мабуть, зміна тренера, серія невдалих результатів, деякі інші негаразди позначилися на цій команді. До того ж, велике значення мав швидкий гол, після якого супернику вже було тяжко оговтатися. У прем’єр-лізі більшість команд середнього рівня, коли пропускають, можуть уже й не зрівняти рахунок. До речі, «Ілліччівець» не виняток.

У вашого наступного суперника — «Дніпра» — набагато більше збірників, аніж у вас. Це може зіграти якусь роль?

— Так, у них достатньо збірників, які повернуться в розташування команди з різним настроєм. Але недооцінки з їхнього боку точно не буде. Та ми налаштовуємося лише на позитивний результат. Нам відступати нікуди. Та ще й момент такий — два матчі зіграли невдало, відтак опустилися вниз таблиці, а у випадку успішних виступів можна не тільки збільшити очковий багаж, а й піти на перерву з високо піднятою головою.

Вам, скоріше за все, доведеться зіграти проти Євгена Коноплянки. Що думаєте з приводу протистояння з одним із лідерів дніпропетровців?

— Коноплянка — небезпечний футболіст. Будемо намагатися не дати йому розвернутися. Звісно, допомагатиму в обороні, але зараз граю в півзахисті, тож більше, ніж раніше, думаю про атаку.

Ви згадували про Луцьк. Недавно весь Інтернет облетів аудіозапис, на якому Віталій Кварцяний емоційно спілкувався з підопічними після зустрічі з «Динамо». Ви, коли виступали за «Волинь», із подібним стикалися?

— Чесно кажучи, ні. У нас був звичайний робочий процес. Треба тренера питати, чому він так себе повів. Напевне, вважав за потрібне саме в такій формі висловити свої думки з приводу крупної поразки своєї команди.

Микола Павлов казав, що у вас були проблеми особистого характеру.

— Не заперечуватиму, проблеми мали місце. Але ніяких рубців на душі вони не залишили. Це все в минулому.

Сергій ТАЛИМОНЧИК 

Ну, судя по тому, что мы видели от него, не знаю, съел бы он Рибери или нет, но по сравнению с Мандзюком, не имеющим опыт выступлений за сборную - может быть. А вообще, конечно, Гусева надо было. Там хоть и не идеальный правый защ, но опыт огромный и Ярмолу поддержал бы, и перед Квазимодо не засцал бы.
Хай би сама їздила, якщо хотіла його мати за чоловіка
Скрыть
ну если баба не промах и крутит самцом)
он сам виноват,звезду впоймал,девак менял какждый месяц,хотел всех перепробовать.не до футбола пока,отстаньте там же ещё замурыжила голову песта с донецка,к ней после каждой тренировки
Дай бог, чтобы пацан не сгнил в Арендовце. Если не нужен Шахте - пусть уходит в ЧО. Не сомневаюсь, что на ближайшие товарняки СБУ нужно вызывать Бутко/Симинина/Ксенза/Люльку, но никак не Мандзюка...