Валерій ІВАЩЕНКО: "Восени "Оболонь" чимало страждала від суддівських помилок"

В осінній частині сезону київська «Оболонь» більше запам'яталася впевненим виступом в розіграші Кубка України, де змусила достроково зійти з дистанції гранда українського футболу – «Динамо». А ось в чемпіонаті УПЛ «пивовари» перед зимовою перервою дещо пригальмували й опинилися в зоні стикових матчів за збереження «прописки» в елітному дивізіоні.

В розмові з кореспондентом Sport.ua головний тренер «Оболоні» Валерій Іващенко розповів, що перешкодило його підопічним виступити краще:

- Думаю, що десь 2-3 очка ми загубили в календарних матчах, де не повинні були цього робити. Але, переконаний, що й більшість моїх колег з інших команд також могли б сказати, що їхні підопічні заслуговували кращої долі. Хоча не вважайте мене оригіналом, проте саме «Оболонь» була однією з тих команд, що потерпали від суддівських помилок.

- Чи були поєдинки, які «пивовари» провалили?
- Так, з ЛНЗ. На щастя, в більшості інших ми ні в чому не поступалися візаві. Інша справа, що рівень виконавчої майстерності підопічних не завжди дозволяв нам схиляти шальки терезів навіть в тих протистояннях, де, здавалося, перемога вже нікуди не дінеться. Як це було в поєдинку з «Вересом». Найбільше ж потішила вольова звитяга над «Дніпром-1».

- В поточному сезоні «Оболонь» повернулася до еліти після доволі тривалої перерви. Яке місце в турнірній таблиці після осінньої частини сезону вважали б добрим доробком?
- Я завжди намагаюся бути реалістом й коли б замкнули першу десятку, то був би задоволений.

- Ви свого часу виступали в півзахисті «Оболоні» й відзначалися креативністю. Наскільки футбол у виконанні нинішньої «Оболоні» відрізняється від того, який Вам імпонує?
- Мені запам'яталися слова уславленого італійського тренера Карло Анчелотті, що не тактичні схеми добиваються перемог, а гравці, взявши їх на озброєння, досягають потрібних результатів. Насамперед від рівня підготовки футболістів ти відштовхуєшся аналізуючи свої шанси. Коли минулого сезону «Оболонь» виступала в Першій лізі, то намагалася діяти першим номером. Зовсім інша картина в УПЛ, де конкуренти більш сильні й тому ми, дебютанти, частіше діємо від оборони, використовуючи схему 5-3-2. Якщо відверто, той футбол, який мені імпонує, «Оболонь» ще не демонструє. Сподіваюся, поки що.

- Тоді уточніть, чи є в УПЛ команди, стиль гри яких вам до вподоби?
- «Шахтар» та «Чорноморець», але тільки фрагментами.

- Статистичні дані свідчать, що «Оболонь» не з тих команд, яка вже з перших хвилин займається встановленням біля своїх володінь, образно кажучи, автобусів.
- В «Оболоні» практично немає гравців з досвідом виступів в УПЛ, тому важливо було, аби підопічні виявилися готові психологічно до тиску гучних імен з команд суперниць. Доводилося багато часу присвячувати індивідуальним бесідам, переконувати підопічних, що опоненти – це такі ж футболісти, тільки більш досвідчені та трішки вправніші. Й тому, аби вибити у візаві ініціативу, намагалися зі старту активно діяти у відборі на чужій половині поля, ускладнюючи їм початкову стадію володіння м'ячем. В такі моменти схема 5-3-2 трансформувалася в 4-4-2 чи навіть в 4-3-3. Коли ж супернику вдавалося вийти з-під пресингу, то вигравали час, аби зустрічати опонентів біля своїх володінь міцними оборонними редутами, хоча за першої нагоди були готові до контрвипадів.

- Але ж такий стиль дуже енергозатратний, багатий на єдиноборства, що призводить до дисциплінарних порушень.
- Маєте рацію, але завдяки клубному керівництву нам створені добрі умови для підготовки, є своя заміська база й за фізичні кондиції можна не хвилюватися. А от технічні огріхи, на жаль, часто призводять до необов'язкових порушень правил підопічними, яких карають попередженнями й навіть вилученнями. Mаємо те, що маємо. Залишається запастися терпінням й сподіватися, що накопичений досвід стане в пригоді й «Оболонь» додасть в другій частині сезону.

- А «пивовари» можуть похвалитися довгою лавою запасних?
- Важливо, що в «Оболоні» гарний мікроклімат й це неабияк згуртовувало хлопців. Думаю, що в моєму розпорядженні було 20 практично рівних за класом виконавців. Оскільки дехто з них був ще й універсалом, то вдавалося у випадку травм, дискваліфікацій доволі безболісно переносити кадрові втрати.

- По ходу сезону Ви відчували, що підопічні прогресують?
- В командному аспекті це було б помітніше, коли б не проблеми зі стабільністю. Проте з цим нічого не вдієш, бо це серйозна вада молодих гравців, а їх в «Оболоні» вистачає. Доводиться констатувати, що в їхній підготовці є чимало прогалин. Тим фахівцям, котрі працюють зі зміною, треба більш продуктивно виконувати свої обов'язки.

А серед тих, хто додав, виокремлю Ігоря Краснопіра. Ми його запросили з аматорської команди, де він діяв на позиції флангового півзахисника. Але, враховуючи його мобільність, націленість на ворота, нестандартність в прийнятті рішень, вирішили висунути хлопця на вістря атаки. І Краснопір поки виправдовує сподівання, до речі, забиває й в складі молодіжної збірної України. Як мені відомо, в нього вже є запрошення з більш іменитих команд.

- «Оболонь» знаходиться в небезпечній зоні й її очікує важка боротьба за виживання. Які позиції потребують підсилення?
- Я спокійний лише за воротарську позицію, де гостра конкуренція між Олександром Рибкою, Артемом Кичаком та Назарієм Федорівським сприяє їхньому високому ігровому тонусу. Докладаємо зусиль, аби вже найближчим часом зміцнити інші ланки якісними виконавцями. Ми не маємо права на помилку й заточені зберегти «прописку» в еліті.