Екс-капітан Росії Ігор Денисов записав звернення до Путіна через війну в Україні, але його не опублікували: "Готовий був стати навколішки перед ним, щоб він це зупинив"

Колишній гравець збірної Росії, "Зеніту", "Динамо" Москва та "Локомотива" Ігор Денисов повідомив, що записав звернення до президента РФ Володимира Путіна через вторгнення в Україну, але російські медіа відмовилися його публікувати.

– Де ти був 24 лютого?

– Вдома. Спав. 25-го я був, м'яко скажімо, шокований. Я думав, що це все зупиниться, як нам усім казали, на вході туди... Не знаю, Донбас і фініш. Але коли за два дні я дізнався, що ми пішли далі, то для мене це був уже не шок, а страх.

Я дуже сприйнятлива людина. Я муху, якщо можна сказати, убити не можу. Але для мене ця війна (інтерв'юер Нобель Арустамян зацензурив слово «війна») – катастрофа. Повний жах. Не знаю, може, мене за ці слова посадять чи уб'ють, але я говорю як є. Сприйняття взагалі всього мене змінилося різко. Я не спав. Напевно, чотири дні точно я спав години по три. Я був просто шокований. Я не розумію, чому 2022 року... І мені ніхто не може цього пояснити. Може, тому, що я мало начитаний, може тому, що я погано знаю історію, але я не знаю. Я проти війни. Я проти, коли люди вмирають.

- У перші дні після 24 лютого в тебе була ідея, бажання...

- Так, звичайно, не ідея і бажання... Мій міні-звернення до нашого великого відправив. Розумів, звичайно, що хтось на мене дивитися там буде. Але я послав. Я дав послухати своєму юристу, ми хотіли на ютуб скинути, але всі медіа відмовилися.

- У тебе було звернення до Путіна?

– Так.

– Що в ньому було?

– Щоби це все зупинилося. Я навіть сказав так: Готовий стати на коліна перед вами. Я, гордий хлопець, готовий став на коліна перед ним, щоб він це все зупинив. Що таке життя однієї людини – якогось Денисова? Гордості вже не було, бо я вже уявляв, до чого все це йде. Але, на жаль, ніхто не виставив.

- Тобі не було боляче, що відмовились?

- Так було, звичайно. Але потім вони ухвалюють цей закон, коли садять тебе до в'язниці. Звичайно, я ж проста людина. Мені навіть зараз страшнувато. Але я не можу сказати. Я ніде не ховаюся, нікуди не збираюся їхати – мені це нафіг не треба. Що буде те й буде. Але як можна не сказати, якщо я так відчуваю? – сказав Денисов.