Олександр СОПКО: "До роботи Вернидуба придивляються європейці"

— Тренерська професія і складна, й проста водночас, — каже Олександр Сопко, 63 роки, колишній захисник донецького "Шахтаря". — Тут зразу треба давати результат. Вернидубу це вдалося. Він і раніше був наставником неординарним. Не жив набутим багажем, читав футбольну літературу, стежив за роботою найкращих футбольних тренерів Європи. Тобто людина творча, постійно й наполегливо само­вдосконалювався.

Однак цих рис може виявитися замало. Треба ще потрапити в амбіційний футбольний клуб, знайти спільну мову з його президентом, відчути підтримку й почати творчо працювати. Ще одна недооцінена риса Вернидуба — у нього майже одразу починають прогресувати спортсмени. Згадайте Малиновського, Леднєва, Бонавентуре в "Зорі". Для вдумливого президента клубу він — просто знахідка. Очевидно, в Тирасполі Юрій Миколайович знайшов свою команду й свого президента. І це дало свої плоди.

— Юрій Миколайович має одну рису, яка йому інколи допомагала, але часом заважала — емоційність. Всі ми пам'ятаємо його "Зорю" за справжній чоловічий характер, за здатність витягувати, здавалося, безнадійні матчі. Це ж не просто так відбувалося. Тренер заряджав підопічних енергією, передавав їм власну віру в здатність досягти результату.

Однак часом емоційність шкодила Вернидубу. Згадайте його неодноразові заяви про відставку в "Зорі". Очевидно, їх пам'ятають і власники великих українських клубів. А в таких тренеру доводиться працювати під шаленим тиском преси, вболівальників і самих власників. Вони не чекатимуть довго, доки тренер створить команду, здатну поборотися за титул. Плюс там крутяться великі гроші, які самі по собі є додатковим засобом тиску. Поки що я не бачу, аби котрийсь із суперклубів міг би запросити Юрія Миколайовича. Однак це не погано для нього. Вернидуб уже наробив галасу в Європі.

Припускаю, середні європейські клуби придивляються до його роботи. Не виключаю, що вже найближчим часом він може отримати пропозицію про роботу з більш футбольної країни, ніж Молдова.