19 января 2006 11:06
Виталий ФЕДОРИВ: "Работаю на совесть"

Вихованець львiвського футболу Вiталiй Федорiв може вже найближчим часом бути гравцем основного складу київського "Динамо". Принаймнi кияни дали шанс молодому футболiстовi проявити свої якостi i запросили його на тренувальний збiр до Об'єднаних Арабських Емiратiв. Звiдти по телефону гравець "Динамо" дав iнтерв'ю нашому кореспондентовi.

- Вiталiю, погодься, поїздка з "основою" "Динамо" в Емiрати - це великий стрибок у твоїй кар'єрi.
- Стрибком назвати це ще не можна. Я вже давно був гравцем київського "Динамо". Щоправда, виступав за резервний склад команди. Тепер менi дали шанс проявити себе, i я повинен використати цю нагоду сповна. Працюю на совiсть. Наразi не можу обiцяти, що гратиму в основному складi клубу. Час покаже. Будуть ще однi тренувальнi збори, пiсля яких стане вiдомо, в якiй лiзi гратиму навеснi. Думаю, все буде нормально.

- Чи важко витримувати навантаження першої команди "Динамо"?
- Важко, але я їх витримую. В основного складу навантаження бiльшi, анiж в резервного. Це i не дивно. Перша команда грає у вищiй лiзi, а друга - в першiй. Найважче менi даються iгровi серiї. Ми їх вiдпрацьовуємо щодня. Я постiйно виконую вправи у парi з Владиславом Ващуком. Ми в тандемi обороняємося. Одразу вiдчуваю, що в нього набагато бiльше досвiду. Приємно, що Влад менi завжди щось пiдказує та допомагає. Досвiд прийде з часом. Головне, що сили мене не покидають. Витримую усi навантаження.
- Як виглядає твiй робочий день в Об'єднаних Арабських Емiратах?
- Прокидаємося о восьмiй годинi. Йдемо вимiрювати тиск, важитися. Вiдтак снiдаємо. О 10.15 вирушаємо на тренування, звiдти повертаємося о пiв на першу. Годинку лежимо на пляжi. Тут тепло, плюс 23 градуси. Пiсля обiду трохи вiдпочиваємо. Друге тренування вiдбувається о 16-й годинi. Пiсля нього обов'язково йдемо у сауну, в басейн чи джакузi. Потiм вечеряємо та вiдпочиваємо. Об одинадцятiй годинi вечора повинен бути вiдбiй. I так кожного дня.

- Розкажи, як хлопець з Жидачiвщини добрався аж до київського "Динамо".
- Я починав грати у футбол у рiдному селi Межирiччя. Завжди мрiяв про кар'єру футболiста. Перша спроба потрапити у футбол була невдалою. Я пробував вступити у львiвський спортiнтернат, але нiчого з цього не вийшло. Я не зупинився. Поїхав до Iвано-Франкiвська i вступив у тамтешнє училище фiзичної культури.

Там навчався три роки. Якось грали товариську гру з київськими ровесниками. Пiд час цiєї зустрiчi мене помiтили селекцiонери "Динамо" i запропонували тренуватися в академiї динамiвського клубу. Потiм були тренування в групi Вiктора Кащея, кар'єра в "Динамо-3", "Динамо-2", а тепер пробую сили в головнiй командi. Окрiм того, навчаюся у київському iнфiзi.

- Як вiдомо, твоя сiм'я - суто футбольна...
- Так, мiй старший брат Володимир грає за львiвськi "Карпати". Нинi вiн перебуває з командою в Туреччинi. Останнiм часом вiн завоював мiсце в основному складi. Восени я грав проти "Карпат" у складi "Динамо-2". Перемiг старший брат, адже його командi перемога, мабуть, була бiльш потрiбною. А наш наймолодший брат Ростик ще вчиться в четвертому класi. Вiн мрiє про кар'єру в iталiйському "Мiланi". Хочу, щоб всi три брати Федорiви досягнули успiхiв у великому футболi. Нас змалку виховували бути "на ти" зi спортом. Мама займалася легкою атлетикою, батько грав у футбол, щоправда на аматорському рiвнi.

Олег ЗУБАРУК, газета "Експрес"