8 августа 2011 14:42
Йонуц Мазилу: "Надеемся пробиться в еврокубки"

Форвард "Арсеналу" Йонуц Мазілу потроху стає справжньою грозою для українських футбольних грандів. Румунський нападник відзначився дублем у матчі першого туру проти "Дніпра" (3:3) та забив на останніх хвилинах гол "Шахтарю" (1:1), перервавши тріумфальний переможний хід "гірників". Минулого року Мазілу став найкращим форвардом "Арсеналу". Експерти вважають, що саме його травмування не дозволило "канонірам" пробитися до єврокубків.

- Після голів "Дніпру" та "Шахтареві" румунські вболівальники просили тебе на форумах повернутись до "Рапіда". Не сумуєш?

- Я дуже добре почуваюсь в "Арсеналі" і нікуди не збираюсь іти, як мінімум до завершення контракту. Звичайно, "Рапід", як і кожна команда, де я грав, залишається в душі. Але життя продовжується.

- Ти вже три роки в Україні. Чого тобі бракує з Румунії?

- Найбільше бракує друзів та родини. Моя родина часто перебуває в Україні, тож лише часами її бракує. Звісно, як удома не почуваєшся ніде. Але я вже призвичаївся і не відчуваю великої різниці. Сумую за румунськими голубцями - тут не такі. Коли приїжджає мама або дружина, то відразу мені їх готують.

- А дружина тут живе чи в Румунії?

- І там, і там. Зараз Лумініца з дітьми живуть зі мною тут.

- Скільки в тебе дітей?

- Двоє. Хлопчика звати Касіан, а дівчинку Діана. Їй ще навіть двох років немає. Ось ще трошки і з вересня віддамо в дитсадок. Вони здебільшого в Румунії. Українською не розмовляють. З усієї родини лише я трохи спілкуюсь російською.

- Важко з мовою?

- Якщо мені щось потрібно, то дам собі раду. Мого рівня російської мені вистачає. В команді з хлопцями спілкуюся російською. У крамницях, у місті теж. Звісно, розумію набагато більше, ніж розмовляю. Коли дивлюся телебачення, розумію майже все. Ось щоб сказати щось, то це вже важче.

- Ось ти грав у "Рапіді" Копоса, дуже відомого румунського олігарха, потім у "Дніпрі" Коломойського, а тепер - в "Арсеналі" Рабиновича. Є відмінність у ставленні президентів до клубу і гравців?

- У Румунії керівники клубів набагато більше керуються емоціями. Просто народ - більші холерики, ніж українці. Тож часто не замислюються про наслідки. В Україні, скажімо, нема такого, щоб президент приходив у команду і вимагав такої чи такої гри або складу, як це відбувається в Румунії. Цікавляться командами, але дають тренерам робити свою роботу. Хоча якраз з президентами клубів я ніколи не мав проблем, де б не грав.

- А рівень чемпіонату де вищий?

- Зараз мені важко сказати, бо я довго там не грав. А по телебаченню це важко визначити. Коли ти всередині, то зовсім інакше враження. Якщо брати результати в єврокубках, то рівень українського чемпіонату вищий.

- Коли забивав "Дніпру", де ти грав перед тим, або "Шахтарю" Луческу, це мало для тебе якесь подвійне значення - колишня команда і команда іншого румуна?

- Ні, зовсім. Для мене радше було важливо забити таким потужним командам. Це завжди приємно. З іншого боку, звісно, хочеш забивати в кожному матчі і прагнеш цього з усіх сил. Для будь-якого нападника в цьому й полягає мета.

- Ти спілкуєшся з Луческу? Якої думки про нього?

- Ну, яке я можу мати ставлення? Це видатний тренер, найкращий серед усіх румунських наставників. Він завжди вітається зі мною, питає як справи. Знає мене, звісно. Але якогось тривалого спілкування ми не мали.

- Румунські газети після матчу з "Шахтарем" писали, що "Луческу довів до сказу інший румун"...

- Ай, вони завжди пишуть такі викличні заголовки! Звісно, що Луческу мій гол за визначенням не міг сподобатись, бо "Шахтар" втратив два очки.

- Що з національною збірною в тебе? Піцурка запрошує?

- Давно з ним не розмовляв. Мені телефонували помічники, казали, що розраховують на мене. І внесли в заявку на наступний товариський матч 10 серпня проти Сан-Маріно. Сподіваюсь зіграти.

- Як тобі новий тренер "Арсеналу"? Щось змінилось?

- Так, він має зовсім інакший стиль. Але це нормально - кожен тренер має свою філософію гри і приходить з власним баченням. Не думаю, що є сенс порівнювати Кучука та Бакалова, - вони дуже відрізняються за стилем.

- З ким у команді найбільше приятелюєш?

- З Флоріном (Шоава, румунський захисник "канонірів" - Ред.), звісно. Ми румуни, чудово розуміємо один одного, вже два роки граємо разом. Дуже заприятелювали. Зазвичай і живемо разом в одній кімнаті на зборах чи на виїзних матчах, підтримуємо один одного.

- Гадаєш, "Арсенал" зможе поборотись за Лігу Європи?

- Ясна річ. Минулого року ми були дуже близько, лише трохи нам забракло. Цього року, сподіваємось, таки проб'ємося в єврокубки. Принаймні, я зроблю все від мене залежне. І вся команда дуже цього прагне, бо підібрався досить потужний колектив.

- Як проводиш вільний час?

- Зараз з дітьми, бо вони в Києві. Веду їх надвір, гуляємо містом, відпочиваємо разом. Їм дуже подобається Київ. Коли немає, то здебільшого з Флоріном виходимо десь посидіти. Не стільки, щоб випити, скільки просто розвіятись. Не те, щоб тренер не дозволяв пити, але я якось сам не дуже схильний до пива чи іншого спиртного. Тож п'ємо щось рідко. Крім соку, ясна річ. Та й виходить це рідко, адже весь час зайнятий і не маєш часу.