24 января 2013 14:30

Василий КАРДАШ: "Я не осуждаю Милевского"

Відомий у минулому футболіст "Динамо" та збірної України Василь Кардаш відзначив ювілей. Йому сповнилося 40 років.

"Я довго думав, чи святкувати цю дату, адже наслухався чимало, що 40-річчя не відзначають. І вирішив не ризикувати. Тому ніякої гостини не організовував", — сказав ювіляр в інтерв'ю "Експресу".

— А подарунки були? — розпитуємо Василя Кардаша.
— Від своєї сім'ї я отримав новий мобільний телефон. Його мені вручила 12-річна донька Анастасія. І ввечері ми у тісному колі "підлили" презент.

— Як багато вітань прийняв новий телефон?
— У самий день народження я почав користуватися новим телефоном. Багато номерів зі старого апарата зникло. Тож коли мене вітали друзі, я удавав, що знаю, з ким розмовляю. А насправді впізнавав співрозмовників десь на другій хвилині. Приємно було почути теплі слова від колишніх футболістів "Динамо" Андрія Гусіна, Володимира Єзерського, Олександра Головка, В'ячеслава Кернозенка та інших друзів. Не забули мене навіть однокласники зі Львова.

— Свого часу ви тренували зірок української естради. Невже спалили мости з гравцями футбольного клубу "Маестро"?
— Ні, вони також мене привітали. Свої смс-повідомлення надіслали Фоззі, Фагот, Віктор Павлик, Ларссон, хлопці з "Другої ріки" та багато інших співаків, яких я вчив грати у футбол.

— Чому ви були останнім тренером ФК "Маестро"?
— Я не знаю, чому артисти не знайшли заміни. Але, за моєю інформацією, вони і без тренера регулярно збираються, щоб поганяти м'яча. Я також не забуваю про них і час від часу напрошуюся на тренування. Відвідую їх не як наставник, а як футболіст, щоб підтримати форму.

— Ви два роки попрацювали з артистами і майже стільки ж тренуєте професіональну резервну команду київського "Динамо". Чи порівнювали роботу на цих двох тренерських нивах?
— Звичайно. Частенько порівнюю ставлення до роботи аматорів і професіоналів. Обидві команди об'єднує любов до футболу, а також азартний характер. Різниця також відчутна. Професіонали спокійно сприймають успіхи та невдачі. Ну, програли — нічого страшного, завтра виграємо. А співаки набагато емоційніші. Коли хтось не поцілить у ворота, то хапається за голову, сердиться, б'є кулаком по газону.

— Нині ви працюєте з молодим поколінням "Динамо". Чи доводилося бути жорстким?
— Ні, я не жорсткий. Стараюся знаходити спільну мову з підопічними, достукатися до них. Коли футболіст робить щось неправильно, то підказую йому раз, другий. Якщо не виправляється, то доводиться підвищувати голос.

— Чи ви зазнавали розчарування на новій роботі? Може, побачили свого улюбленця-вихованця за рогом з сигаретою?
— Ні, на щастя, таких "подарунків" підопічні мені не робили. Принаймні такого я не помічав. Найбільші гріхи моїх футболістів — надмірне захоплення інтернетом. Не можуть вони жити без комп'ютера. Не раз сварив їх, казав, що є й інші способи відпочинку. Та їх можна зрозуміти, вони ще молоді. Дехто лише закінчує школу. У 16 чи 17 років хочуть поспілкуватися в інтернеті з друзями. Загалом, я вдоволений поведінкою своїх підопічних.

— Нині у вашій команді тренується зірковий Артем Мілевський. Він чемно поводиться?
— Авжеж. Артем старається. Звісно, він на голову сильніший за інших моїх футболістів. Вони радіють, що мають можливість тренуватися з таким гравцем. Сподіваюсь, він передасть свій досвід молодим спортсменам. Я його не засуджую. Така футбольна доля. Мілевський виявився непотрібним Олегові Блохіну і підтримує форму з "Динамо-2". Зичу йому успіху в пошуку нової команди.

— Василю, які ж ваші тренерські мрії? Коли думаєте стати головним тренером однієї з команд?
— На все свій час. Нині мені комфортно тренувати дублерів "Динамо". Я вчуся, працюю над собою, аналізую свої тренерські рішення, дії футболістів, а також стараюся щось нове почерпнути в інших тренерів. Недавно ми побували на стажуванні у "Дніпрі", де я слухав корисні поради від Хуанде Рамоса. Сподіваюсь, матиму можливість постажуватися у закордонних клубах.

— Хто із ваших тренерів дав найбільше футбольної інформації?
— Я щасливий, що мав можливість на початку кар'єри працювати під орудою Мирона Маркевича. Згодом багато чого мене навчили Леонід Буряк та Валерій Лобановський. І взагалі, я радий, що потрапив у футбольний цех. Не уявляю, чим би нині займався, якби не став футболістом.

— Чи можна назвати всю вашу сім'ю спортивною?
— Так, дружина працює тренером з художньої гімнастики у школі Дерюгіних. Там тренується моя донька. Колись вона відвідувала музичну школу, гурток малювання, але гени перемогли: Настуня займається спортом. Ми не вимагаємо від неї високих результатів. Ми просто раді, що вона у художній гімнастиці. А цей спорт нікому не завадить. Моя донька буде здоровою і поставною.

Олег ЗУБАРУК