Фран СОЛЬ: "Михайличенко не дав мені можливості показати себе в "Динамо"

Колишній нападник "Динамо" Фран Соль розповів, чому йому не вдалося заграти в київському клубі.

– Ваш контракт з Динамо закінчився влітку минулого року. Динамо пропонувало вам повернутися?

– Ні, я не отримував пропозицій щодо повернення в Київ чи продовження контракту. Думаю, що я не заслужив на це, тому що не виправдав очікувань керівництва клубу.

– За час у Динамо ви провели не так багато матчів. Що заважало розкритися?

– Звісно, моя кар’єра в Динамо склалася не так, як того всі очікували. Я не зміг стати основним форвардом, забивав недостатньо, щоб команда могла вирішувати поставлені завдання на внутрішній і європейській арені.

Переламним моментом стала травма плеча, яку я отримав вже за два тижні після свого дебюту і через яку пропустив майже всю другу частину сезону-2018/19. Мені так і не вдалося повернутися до своєї найкращої форми, через що я був дуже засмученим, бо мені здавалося, що я саме той форвард, який потрібен Динамо.

Коли команду очолив Олексій Михайличенко, він не розгледів мого потенціалу, через що я майже не грав. Він не дав мені можливості показати себе. Я поважаю його вибір. Можливо, справа дійсно була в мені.

– Вболівальники Динамо згадують ваші голи у ворота Олімпіакоса в ЛЄ та Шахтаря в Суперкубку. Які спогади у вас залишилися про УПЛ і про Україну взагалі?

– Звісно, я пам’ятаю ці голи. Це були приємні спогади. Мій гол допоміг Динамо пройти Олімпіакос і кваліфікуватися до 1/8 фіналу Ліги Європи. Мені дуже подобалася атмосфера на наших домашніх іграх. Та й взагалі про час, що я провів у київському клубі, у мене залишилися найкращі та найтепліші спогади.

– В Україні ви працювали з Хацкевичем, Михайличенком і Луческу. Який із цих тренерів подобався вам найбільше і чому?

– Звичайно, я назву Хацкевича, бо у нього я був гравцем стартового складу. Він – класна людина і чудовий тренер. Хацкевич завжди був поруч зі мною, багато що мені пояснював і допомагав якнайшвидше звикнути до нової команди і нової країни. Це була серйозна допомога, враховуючи, що я не знав української. Я досі вдячний йому за це.

Мої відносини з Михайличенком склалися не так, як мені того хотілося б. З Луческу ми спілкувалися дуже добре, але моя ігрова форма на той момент залишала бажати кращого. Тож не дивно, що румун не розраховував на мене і робив ставку на інших нападників. У мене немає ніяких претензій до нього.