Блогер: "Дуже бентежить факт, що напівдитячий склад резервістів "Ліона" відверто знущався над основою "Динамо" після 70-ї хвилини"
Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграм-каналі проаналізував поразку "Динамо" у спарингу з "Ліоном".
Стисло після першого тайму:
-
Ліон не виставив на матч основних складів Пакетá (2860 хвилин), Ауара
(2658 хвилин) та Какере (2489 хвилин), а це другий, четвертий та п’ятий
ігровий час в минулому сезоні, тож півзахист важко назвати основним; з
ними було би ще складніше
- відчувалося, що Ліон вибухнув у
першій половині тайму та поступово здувся - вони лише починають
підготовку до сезону, тож процес очікуваний
- Динамо створило
момент для Буяльского на початку, але пізніше скотилося до типового себе
зразка єврокубків останніх 20 років з передачами в боротьбу на форварда
- не без везіння вистояли; ще потрібно протриматися близько
15-20 хвилин у другому та дочекатися змін у складі Ліона, які додатково
розмиють склад; тоді вже можна навіть спробувати чіплятися за якісний
результат
Стисло після другого тайму:
- цікаво чим
обумовлена зміна Буяльського; з одного боку могла бути логіка підвищення
швидкості при транзиції за рахунок Циганкова, а можливо пошкодження і
імпровізація через відсутність змоги використувати Гармаша (грав у
першому матчі)
- форма наших гравців основи все ще не
оптимальна і виправити до першого матчу з Фенербахче її вже не вдасться,
тож головне тепер не втратити шанси вже у Лодзі
- 0:3
вражають зі знаком мінус, бо вже суттєво нічого організаційно не змінити
за тиждень, що Сидорчук, що Шапаренко на здатні виправляти власні ж
помилки, яких в них відверто забагато; швидкий гол турків може запросто
розвалити цю команду, бо паливні баки майже порожні, почнуться емоції та
фоли
- дуже бентежить факт, що напівдитячий склад
резервістів Ліона відверто знущався над основою Динамо після 70‘
хвилини, гравці раз по раз провалювалися позиційно, банально не
встигаючи позицію поновлювати; нам треба готувати Гармаша та ще 4
гравців виходити з турками після 60 хвилини, ці чотири прізвища сьогодні
виглядають нашою єдиною надією