5 лютого 2022 16:54

Артем ХАЦКЕВИЧ: "Батько перейняв від Лобановського максималізм і прагнення до покращення себе та підопічних"

Артем Хацкевич, який виступає на правах оренди з "Динамо" за "Десну", розповів про легендарний склад київської команди, в якому грав його батько.



– Твій тато грав у легендарній команді Лобановського, яка обігрувала "Барселону", виходила у півфінал Ліги чемпіонів. Чи запитував ти у нього за рахунок чого вдалося досягнути такого результату?


– Звичайно, було цікаво, як вони в той час обігрували такі зіркові склади, як в "Барселони" і "Реала". Звичайно, було прикро за матч з "Баварією", але ми б тоді пропустили один із найдраматичніших фіналів за всю історію. Напевно, вони обігрували згуртованістю. Вони були одною командою, один за одного билися.


– Про персоналії батько розповідав?


– Одним словом, що вони всі були професіоналами. Хтось був кращим у швидкості, хтось в ударах, хтось в дриблінгу, хтось добре читав гру. У принципі, в них була збалансована команда, кожен відповідав за свою зону. Таким чином вони і вигравали в зіркових команд, які десь «тягнули на себе ковдру». Вигравали завдяки колективу, тренерським настановам.


– Чи запитував ти про Шевченка?


– Звичайно, було цікаво. Він сказав, що людина йшла до своєї мети. Хоча в нього був і великий талант.


– Колись в Лобановського були шалені навантаження на тренуваннях і на зборах. Чи розповідав батько, чим відрізняються теперішні тренування від тих, що були тоді?


– Були історії, він розповідав, як всі бігали на зборах. Наприкінці деякі бігли до смітника, що все з них виходило, не лише вода. На тренуваннях вони, можна сказати, працювали в три легені й два серця.


– Про Лобановського щось розповідав?


– Ні, я не запитував у нього ніколи. Я дивлюся, як зараз поводяться всі, хто з ним працював: Шевченко, Ребров, мій тато, покійний Валік (Белькевич). Вони всі схожі, у всіх є щось одне, що вони перебрали від Лобановського, але переробили під свій характер.


– Як гадаєш, що твій тато взяв від Лобановського?


– Думаю, що максималізм і прагнення до покращення себе і своїх підопічних.