Андрей Шевченко: уровень держи!

Перед тим, як розпочати писати матеріал, який ви зараз читаєте (сподіваюся, ви його не обминули своєю увагою), поверталася у метро додому. А розповідати, що таке Київський метрополітен у години пік, мабуть, зайве: пасажири перебувають настільки близько один до одного, що розмова ваших сусідів по нещастю, тобто по транспортному засобу, — це ваша розмова, яку ви неодмінно “смакуватимете” в якнайдрібніших деталях. Отож, слухаю...

— ...А в нас шеф уже зовсім з глузду зсунувся: позаминулого місяця я виготовив 20 штук (так і не вдалося дослухатися, про що саме йде мова, але то несуттєво), норма — 10, а минулого — 15. Він же заходить до мене й ображено: “Погано працюємо, Сашко, мінус п’ять не на твою користь!” Ти уявляєш: мінус п’ять не на мою користь. І це при тому, що я перевиконав план на п’ять штук — а не на десять, як минулого місяця…

Зрозуміли, про що йдеться? Про дещо дурнувату людську натуру, яка швидко звикає до хорошого. Звикли й ми до успіхів нашого славнозвісного Андрія Шевченка. І щойно міланська “сімка” бодай на півкроку оступиться — починаємо ганити його всіма існуючими способами. Забуваючи, що до рівня, на котрому нині перебуває Андрій, усім можливим конкурентам-українцям (і не лише українцям) Шеви — ой, як далеко…

“ЗАБИВАВ ПОТРІБНІ М’ЯЧІ”

— Вважаю, що рік, котрий минає, можу записати собі до активу. Я забивав потрібні м’ячі в усіх турнірах і радий, що допоміг збірній України вперше бути серед 32-х учасників фінального етапу світової першості.

Так, саме досвід і, якщо хочете, ім’я капітана української “націоналки” додавало впевненості “зеленим” партнерам по збірній і націлювало якнайкращим чином на суперника. Сам Шевченко у відбіркових матчах забивав нечасто (усього два — за 2005-й рік албанцям і казахам), однак лише присутність на полі робила своє, особливо для опонентів, котрих саме прізвище Шевченка кидало в гарячку й змушувало вже по-іншому підходити до матчу. Так, наче це останній бій, ціна котрого набагато вища, аніж просто троє очок…

Не виникає сумнівів й у тому, що Шева постане в усій своїй красі на чи не найголовнішому для себе змаганні життя у Німеччині. Він до цього йшов довго: іноді не вистачало півкроку. І, зрештою, таки дійшов, змусивши прикусити язика затятих песимістів і недоброзичливців…

ВІН — ЛІДЕР

Чемпіонат 2004/2005 років “Мілан” завершив другим, пропустивши вперед конкурентів із Турина. І нині міланісти відстають від “Ювентуса” на вісім очок. Однак Андрій сповнений оптимізму: “Немає сенсу нагнітати обстановку: чемпіонат Італії дуже складний, і до його фінішу на учасників змагань чекає ще чимало випробувань. За триочкової системи лідера можна наздогнати й обійти за два тури. Варто “Ювентусу” кілька матчів зіграти внічию, а нам перемогти, як у турнірі спостерігатимемо двовладдя. Отож, про вірогідного переможця чемпіонату говорити поки надто рано”. Зате можна сказати вже напевно, що інтриги внутрішнім італійським “розбіркам” позичати не доведеться — утім, як і в усі попередні роки. Ну, а наш Шева в жодному разі не залишиться осторонь цих з’ясувань стосунків. Бо він лідер — і годі! “МІЛАН” ГРАВ ЧУДОВО! Вельми помітний наш Андрій і на міжнародній арені. Минулого сезону “россо-нері” дійшли до фіналу Ліги чемпіонів і були максимально близькими до завоювання найпрестижнішого європейського трофея: не вистачило фарту, можливо, концентрації, а може, ще чогось. Буде несправедливим не згадати, що вирішальний одинадцятиметровий у серії післяматчевих пенальті не забив ліверпульцям Шевченко… Так, великі теж помиляються, і тоді їм дуже боляче не через те, що скажуть люди, а через те, що скаже серце, і через те втече сон… Але це вже нікого не хвилюватиме. Такий хрест… Таке життя.

Нинішнього лігочемпіонського сезону примхлива Фортуна поки не залишала Шеву без свого покровительства. А 23 листопада геть зовсім розщедрилася. Місце дії: Стамбул, “Шукру Саракоглу”, герой — українець Шевченко, здобуток — чотири м’ячі у ворота “Фенербахче” і — рекорд. Андрій став п’ятим футболістом в історії Ліги чемпіонів, який забив чотири м’ячі. До того ж, всім попереднім голеадорам допомагали рідні стіни. “Перший гол дався непросто, — резюмує Андрій. — Треба було бігати з м’ячем й одночасно контролювати ситуацію: бачити, що робить голкіпер, відчувати, на якій дистанції оборонець. Та ще й м’яч в останній момент не ліг на ногу так, як би того хотілося…” Однак гол відбувся, потім другий, після якого Шевченко не збирався зупинятися: “У тому, що ще матиму моменти, я тоді був впевнений. “Мілан” грав чудово, всі відкривалися своєчасно й гостро, на передній ланці партнери “заманювали” оборонців, створюючи вільні зони для мене. Утім, не лише для мене…” “РОНАЛЬДИНЬЙО ЗАСЛУЖИВ “ЗОЛОТИЙ М’ЯЧ” Через п’ять днів після розгромної регати “Мілана” до турецьких берегів у Парижі відбувся банкет на славу. З нагоди 50-річчя “Золотого м’яча”, заснованого тижневиком “France football”, дирекція цього авторитетного видання влаштувала гала-вечір, на який отримали запрошення всі володарі призу минулих років. Поїхали до Парижа і наших троє земляків з дружинами: Ігор Бєланов, Олег Блохін й Андрій Шевченко. Напередодні святкування Андрій був у доброму гуморі й висловив сподівання, що без приємних несподіванок на вечірці не обійдеться. І стосуватимуться вони (тобто, несподіванки) усього, окрім найголовнішого, — імені володаря трофея. Так, у перемозі Рональдиньйо вже ніхто не сумнівався. “Для мене успіх бразильця, із котрим ми не раз виступали разом у збірних світу, сюрпризом не став, — підтверджує мої слова Андрій. — Він провів сезон на став, — підтверджує мої слова Андрій. — Він провів сезон на найвищому рівні, тому, безумовно, заслужив на “Золотий м’яч”.

По-джентльменськи і шляхетно…

“МАТЧ СЕРЦЯ” ОБ’ЄДНАВ СЕРЦЯ

Шляхетність й великодушність виявляє Андрій поза футбольним полем… Участь Шевченка в благодійних акціях, починаючи із травня 2005-го, проходить під егідою фонду його імені, діяльність якого координує його сестра Олена. Завдання фонду — піклуватися про поліпшення умов життя українських дітей-сиріт і дітей, що потребують лікування, — шляхом виділення коштів на реконструкцію й розвиток інфраструктури шкіл-інтернатів, придбання медичного обладнання, підготовку лікарів, соціальних працівників, кваліфікованих психологів.

Суму майже в мільйон євро зібрано в результаті проведення благодійного “Матчу серця” (La Partita del Cnore) 31 травня 2005 року на стадіоні “Сан-Сіро” у Мілані. 40000 глядачів, серед них і легендарний Дієго Марадона й голлівудський кіноактор Річард Гір зробили свій внесок у допомогу дітям, спостерігаючи за матчем “Золотої команди” проти італійської збірної естрадних співаків. Зустріч було присвячено презентації Фонду Андрія Шевченка, в одній команді з яким грали боксер Володимир Кличко, тенісист Андрій Медведєв, гімнаст Юрій Кеккі, а також інші відомі футболісти. Кошти, зібрані від продажу квитків і благодійних SMS, розділено між Фондом Андрія Шевченка, Фондом Річарда Гіра на допомогу дітям Тибету, а також міланською організацією захисту дітей “Аnima”.

…Шляхетно й великодушно…

У НОВОМУ АМПЛУА

Ні, йдеться не про спробу Шеви зіграти на позиції оборонця чи гравця середньої ланки (як ви могли подумати), а про кардинальну зміну роду діяльності. Як тільки настане момент, коли Андрій вирішить, що досяг у футболі максимуму, форвард (маємо всі підстави так вважати) кине новий спортивний виклик. Він відкрив у собі пристрасть до гольфу, не без допомоги екс-партнера по атаці “Мілана” Олівера Біргоффа. Невдовзі зацікавленість Андрія цим видом спорту переросла у справжню прихильність. А глядачі, що спостерігали за його першими ударами, ризикували здоров’ям — так потужно форвард діяв ключкою. Одного разу, маючи кілька вільних днів, Шева поїхав до Шотландії, аби потренуватися разом зі знаменитим гольфістом Виджаєм Сингхом…

Якщо (не дай, Боже) трапиться так, що Андрієві “не піде” й гольф, він спокійнісінько може податися в актори. У січні року, що минає, світ побачила картина “Цар Європи”. Ця документальна стрічка розповідає про найкращого футболіста Старого Світу — Андрія Шевченка, і була представлена на Міжнародному фестивалі спортивного кіно “Sport Mories & TV”. Одне слово, досконалість в усьому. А вдома — зразковий чоловік і люблячий батько, який готовий полишити все заради Крістен і Джордана. Утім, так воно і має бути…

Ірина ХОЛОД.

ШЕВЧЕНКО Андрій Миколайович — нападаючий (зріст 183 см).
Заслужений майстер спорту (2003 р.).
Народився 29 вересня 1976 р. у с. Двірківщина Яготинського району Київської області.
Перший тренер — Олександр Шпаков.
. У футбол почав грати в дитячій команді районного жеку м. Києва, потім з 1985 р. — у футбольній школі “Динамо” Київ. З 1993 р. по червень 1999 р. — у команді майстрів “Динамо” Київ (грав також за “Динамо-2”). З липня 1999 р. грає у ФК “Мілан” (Італія).
. У вищій лізі чемпіонатів України провів за “Динамо” Київ 117 матчів, забив 60 м’ячів. Найперший матч у основному складі “Динамо” провів 5 листопада — кубковий поєдинок із “Газовиком” (Комарне). Дебютний матч першості провів 8 листопада 1994 р. (“Шахтар” — “Динамо”, 1:3). Перший гол у вищій лізі забив 1 грудня 1994 року — “Дніпру”, на 36-й хвилині. Був найкращим бомбардиром “Динамо” Київ у сезонах 1995/96 рр. (16 м’ячів), 1998/99 рр. (18).
. 1 липня 1999 р. підписав п’ятирічний контракт з італійським “Міланом”. Вже 1 серпня забив свій перший гол за цю команду — мюнхенському “Байєрну” (розиграш Кубка Опеля у Парижі). У першості Італії перший гол забив 29 серпня — “Лечче”.
. У вищому ешелоні чемпіонатів Італії провів за ФК “Мілан” 189 матчів, забив 113 м’ячів.
. У європейських кубках зіграв 91 матч, забив 53 м’ячі: за “Динамо” Київ — 28 матчів, 19 м’ячів, за ФК “Мілан” — 63 матчі, 34 м’ячі.
. Входив до складу національної збірної України в 1995-2005 рр. — 63 матчі, забив 28 м’ячів (“Динамо” Київ — 22 матчі, 6 м’ячів, за ФК “Мілан” — 41 матч, 22 м’ячі). Дебют у національній збірній України — 25 березня 1995 року (Хорватія — Україна, 4:0). 18 разів виводив команду з капітанською пов’язкою.
. Входив до складу молодіжної (олімпійської) збірної України в 1994-95 рр. — 7 матчів, забив 6 м’ячів. Дебютував у молодіжній збірній 11 жовтня 1994 р. зі збірною Словенії.
. Учасник відбіркових матчів чемпіонату світу 1998, 2002, 2004, 2006 рр., учасник відбіркових матчів Олімпійських ігор 1996 р. (7 матчів, 6 м’ячів).
. Входив до складу юнацької і юніорської збірних СРСР. Входив до складу юніорської збірної України в 1993-95 рр. (8 матчів, 5 м’ячів).
. 18 серпня 1997 р. вперше зіграв у складі збірної ФІФА (матч присвячений 100-річчю російського футболу) у Москві. . 14 грудня 2003 р. першим із українських футболістів зіграв у матчі Міжконтинентального кубка (у складі “Мілана”).


ДОСЯГНЕННЯ
. Чемпіон України 1994/95, 1995/96, 1996/97, 1997/98, 1998/99 рр.
. Володар Кубка України 1995/96, 1997/98,1998/99 рр.
. Найкращий футболіст України 1997, 1999, 2000, 2001 рр. (за референдумом газети “Український футбол”).
. Найкращий спортсмен України 1999 р. (приз “Прометей-престиж” загальнонаціональної програми “Людина року-99”).
. Кращий гравець сезону 1995/96 рр. (за рішенням виконкому ПФЛ України) та 2000/01 рр. (за референдумом газети “Голос України”).
. Володар призу “Золотий гол” сезону 1998/99 рр. (приз телепередачі “Футбол від УТН”).
. Найкращий бомбардир чемпіонату України 1998/99 рр. (18 м’ячів).
. Увійшов у символічну збірну України ХХ сторіччя (за референдумом газети “Український футбол” 2000 р.).
. Входив у неофіційні списки “22-х найкращих” України (версія “Спортивної газети”) під №1 у 1994/95 рр., “33-х найкращих” України (версія “Спортивної газети”) під №1 у 1998/99 рр. і (версія газети “Команда”) під №1 у 1999 р.
. Володар Кубка Співдружності країн СНД 1996, 1997, 1998 рр.
. Чемпіон Італії 2004 р.
. Срібний призер чемпіонату Італії 2005 р.
. Бронзовий призер чемпіонату Італії 2000, 2003 рр.
. Володар Кубка Італії 2003 р.
. Володар Суперкубка Італії 2005 р.
. Переможець Ліги чемпіонів 2003 р.
Фіналіст Ліги чемпіонів 2005 р.
. Володар Суперкубка УЄФА 2003 р.
. Володар “Золотого м’яча” — найкращого футболіста Європи 2004 р.
. У кінці 2004 р. у референдумі ФІФА названий третім найкращим футболістом світу.
. Найкращий футболіст Європи 2000 р. (за версією італійського журналу “Гуерин спортиво”).
. Найкращий легіонер чемпіонату Італії 1999/2000 рр., найкращий бомбардир чемпіонату Італії 2000, 2004 рр. ( по — 24 м’ячі).
. Найкращий бомбардир Ліги чемпіонів сезону 1998/99 рр. (10 м’ячів), найкращий нападаючий європейських кубків сезону 1998/99 рр.
. У вересні 2005 р. увійшов до символічної збірної світу (опитування професійних футболістів із сорока країн).
. У березні 2000 р. нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира.
. 29 травня 2003 р. на колегії Держкомспорту України Шевченку присвоєно звання заслуженого майстра спорту.
. 5 червня 2003 р. нагороджений орденом “За заслуги” другого ступеня за особливий внесок у підвищення престижу українського футболу в світі.
. У грудні 2004 року Андрію Шевченку було присвоєно звання Героя України за видатні спортивні досягнення, за особливий внесок у розвиток українського футболу і підняття авторитету України у світі.
Статистичні дані на 25.11.2005 р. Підготував Олександр ЧУЙКО.