3 октября 2019 19:50
"Во время передачи про Шевченко не мог сдержать слез". Фанат "Милана", угрожавший "Ювентусу" - каким был президент "Сассуоло"

Вадим Грищук


Вчора, 2 жовтня, помер італійський бізнесмен Джорджо Сквінці. "Футбол 24" розповідає, яким був найуспішніший президент в історії Сассуоло.

Сквінці був із тих бізнесменів, для яких спорт був не забавкою, а сенсом життя. Успадкувавши батьківську компанію "Mapei", яка займається виробництвом клеїв, герметиків та іншої хімічної продукції для будівництва, Джорджо отримав можливість дати свободу своїй пристрасті. В 1993-у році він почав фінансувати команду з велоспорту, яка отримала назву його компанії.


За 10 років Mapei здобула понад 650 перемог на перегонах різного рівня. Вісім разів ставала найкращою командою в рейтингу UCI (Міжнародного союзу велосипедистів). Проект проіснував аж до 2002-го, коли Сквінці припинив фінансування. Однак відмова від велоспорту не означала, що власних охолов до спорту взагалі. Річ у тому, що компанія "Mapei" зміцнила свої позиції, тому власник міг започаткувати біль масштабний проект – Джорджо викупив акції Сассуоло.


"Нероверді" на той час виступали у четвертому за рангом дивізіоні чемпіонату Італії (Серія С2) і перебували на межі припинення існування. Не варто думати, що лише гроші "Mapei" перетворили "попелюшку" на принцесу. До свого нового захоплення Свінці поставився як до чергового бізнес-проекту, розробивши чіткий план. Джорджо був доволі нетиповим для Італії (та й не тільки) керівником футбольного клубу. Маючи величезні статки, вважав за краще не витрачати багато на гравців, постійно змінюючи тренерів і вкладаючи кошти в основному в управління і організацію роботи.


Такий підхід потребує чимало часу і терпіння. До Серії А Сассуоло дістався лише у 2013-у році, але вже був готовим не стати черговим "ліфтом", а голосно заявити про себе в еліті. "Я можу пишатися своєю командою. У 2003-у році я придбав Сассуоло за 35 тисяч євро, а тепер ми забралися досить високо", – тріумфував Сквінці.


Окрім того, Італія повинна дякувати скромному клубу за те, що він відкрив Аллегрі як тренера. До призначення на тренерський місток "нероверді" Макса звільнив любительский Лекко всього після місяця роботи. Джоржо дуже пишався цим фактом: "Аллегрі працював з нами тільки рік, вивівши з Серії С1 в Серію Б. Макс перебуває серед п'яти найкращих тренерів планети. Він завжди однаковий, він зберігає спокій і єдність в команді, навіть у важкі моменти".


Сквінці був одержимий забезпеченням клубу міцного підгрунтя. Добробут та стабільність для нього були важливіші за результат, хоча амбіції у його Сассуоло були немаленькими: "З точки зору фінансової потужності ми другі в Італії після Ювентуса. Ліга чемпіонів – одна з наших цілей. Через кілька років ми будемо боротися за Скудетто". Проте Дорджо так і не почав грати за законами сучасного трансферного ринку, залишаючись вірним своїм принципам, які принесли успіх його команді: "Я сумніваюся, що зараз хтось може дозволити собі за раз купити 10 топ-гравців. Не забувайте, що за останні кілька років ринок став наповнений абсолютно неадекватними цінами".


Цікаво, що впродовж усього свого життя Сквінці був запеклим уболівальником Мілана. Ймовірно саме успіх Сільвіо Берлусконі надихнув бізнесмена також започаткувати футбольний проект: "Містер Берлусконі поза досяжністю. Нещодавно я дивився по телебаченню передачу про історію Мілана, Шевченка, ван Бастена – я просто не міг стримати сліз".


Навіть вихід його команди в Серію А мало що змінив. За кілька тижнів до першої зустрічі з Міланом в еліті італійського футболу власник Сассуоло відверто зізнавався в симпатії до "россонері": "У мене немає сумнівів – я буду вболівати за Мілан". Напевно, така риторика неабияк завела його гравців. "Нероверді" поступалися впродовж зустрічі у два м'ячі, але покер Доменіко Берарді перевернув усе з ніг на голову – 3:4 на користь провінційної команди.


Атрибути міланського клубу постійно оточували Сквінці: чохол на його телефоні був у "червоно-чорних" кольорах, ав його офісі висіла легендарна табличка з написом "Сассуоло – Інтер – 1:0". У нелюбов до "кузенів" Джорджо вклав усю свою ненависть, не втрачаючи нагоди потролити непримиримого суперника. Можна лише здогадуватися, наскільки важко йому було пережити дві поразки від "змій" з рахунком 0:7 у перших двох сезонах Сассуоло в Серії А. Однак згодом "нероверді" виправили ситуацію – за 12 поєдинків проти Інтера клуб Сквінці переміг 7 разів, а програв лише 4.


Раніше Джорджо навіть боровся із зазіханнями гранда на своїх гравців не зважаючи на чималі пропозиції: "Берарді не перейде в Інтер, точно не перейде. Я відхилю будь-яку пропозицію, яка надійде в майбутньому". Але згодом політика змінилася – Матео Політано та Стефано Сенсі перейшли в Інтер саме із Сассуоло. Все, як вчать закони італійської мафії, – не можна дозволяти особистому втручатися в бізнес. Хоча, можливо, це стосувалося лише Доменіко, в якому власник бачив легенду клубу: "Моя мрія – утримати Берарді і зробити його символом Сассуоло, але ми повинні зібрати команду відповідного рівня".


Проте кожне фіаско Інтера не дозволяло Сквінці стримати свої істинні уподобання. Як справжній фанат Мілана він насолоджувався розгромом "нерадзуррі" від Фіорентини (1:4) у вересні 2015-го. Фактично той результат забезпечив Нікола Калініч – колишній нападник Дніпра тричі записав своє прізвище на табло Джузеппе Меацца. "Я був у Мілані минулого вечора і насолоджувався побаченим. Раніше Інтеру об'єктивно щастило, а вчорашній результат на Сан-Сіро розставив все на свої місця. Я не здивований", – тріумфував задоволений Джорджо.


Зі смертю Сквінці італійський футбол не просто втратив амбітного власника середняка Серії А. Його Сассуоло був взірцем розумного управління клубом. Джорджо не влаштовував гонитву за миттєвим результатом. Для нього на першому місці було стратегічне планування – клуб повинен бути стабільним та сильним фінансово. Багатьом президентам та власникам потрібно повчитися у Сквінці. Але зараз просто хочеться вірити, що новий власник Сассуоло не знівелює досягнення свого попередника.


Спочивай з миром, Джорджо.