Ультрас "Шахтера" пока не могут найти общего языка с руководством донецкой команды

Ми хотіли показати і керівництву клубу, і усім громадянам України, що всі стереотипи про те, що донеччани підтримують російську окупацію – це не більше ніж стереотипи російської пропаганди. Ми хотіли показати своє ставлення до окупаційної армії. Адже ми спалювали прапор окупаційної армії. Ті люди, які в Росії підтримують Україну, зрозуміли нас. Ми постійно то червоний прапор палимо, то прапор російських окупаційних військ. Так ми підкреслюємо свою проукраїнську позицію, тому що навіть на п’ятий рік війни багато українців, на жаль, живе в полоні стереотипів та шаблонів, що мовляв донеччани підтримують Росію.

У нас був контакт з ультрас. Вони сказали, ми зустрінемося та все обговоримо. Нам головне, щоб не було нацистських свастик та шаленства на трибунах. Щоб нас не дискваліфікували. Нам федерація сказала, якщо ще раз станеться подібне, то ми дискваліфікуємо стадіон вже домашній. І ви будете грати вже без вболівальників. Але ж ми не граємо заради 50 людей тільки, ми граємо для всіх. Тому треба знаходити спільну мову. Я розумію, що їм хочеться підпалити щось. Наприклад, в Донецьку у нас була практика. Ми розуміли, що вони хочуть виплеснути якісь емоції. Ми з ними домовлялися. От, хлопці, конкретна гра, якільки ви сьогодні палите? От вони кажуть: 30 фаєрів. Ми навіть знали, на що йшли. Ми знали, що 30 фаєрів нам обійдуться ось стільки. Ми домовлялися. Вони палили. Все гарно. Ми там відра з водою вже підготували. Загасили і закінчили тему. Ми завжди йшли їм назустріч. І я сподіваюся, що зараз теж питання буде зняте.

Дивіться, у 2014-13 рр, коли ми жили в Донецьку, футбольний клуб Шахтар збирав базу даних на активних вболівальників Шахтаря. Я не знаю, до кінця законність цієї бази, але коли приватна структура збирає базу, в мене це викликає вже здивування. Коли до Донбас Арени навідалися російські окупаційні загони, ця база з хлопцями опинилася в їхніх руках. Це підтверджено на відео на російському каналі НТВ. До того ця база була в міліції. Клуб співпрацював з нею, вони разом збирали на нас базу. А тоді все це опинилося в росіян. Дивним чином опинилося. І потім росіяни почали по наших домашніх адресах, які були зазначені в базах, ходити і розшукувати нас. У нас є один загиблий хлопець – Ігор Прудніков з Харцизська, який зник. Ми підозрюємо, що це внаслідок цього. Припускаємо, що росіяни просто прийшли, його забрали. І наразі його місцезнаходження протягом тривалого часу і місце його смерті невідомо. Обставини смерті невідомі також.

І коли Шахтар знову пропонує збирати якісь свої бази на нас! Вибачте, у мене питання, а де ці бази будуть зберігатися. Хто за них буде відповідальний, а чи не будуть завтра ці бази в Москві злиті якимось співробітником футбольного клубу Шахтаря. А чи не є це перевіркою тах людей, які зараз їздять на футбол з окупованих територій? Чи не збирається ця база, щоб цих людей знайти? Або перевірити, хто де живе зараз? ФСБшники нас люто ненавидять, бо ми не розвиваємо їхній стереотип про підтримку Донбаса, Росії. Ми футбольні фанати, ми серце нашого краю, Донбасу. І ми від зими 2014-го року, навіть 13-го року ми захищали Євромайдан, ми виходили на всі мітинги за Україну, які відбувалися в Донецьку. Ми там билися. Ми билися вже, коли небезпечно було ходити з жовто-синьою символікою по Донецьку, ми збиралися в групи і били тих, хто ходив із російськими прапорами. Ми намагалися вирівняти ситуацію. Ми намагалися зберегти Донбас в Україні. І зараз відстоюємо відкрито свою проукраїнську позицію. Я відчуваю занепокоєність і небезпеку, коли мої дані будуть знаходитися в якійсь приватній структурі під назвою футбольний клуб Шахтар Донецьк.

Це все неправда. Інформація перекручена. Ми навіть коли в Донецьку були, ми зажди продавали всім ультрас без паспортів. Просто віддавали 300 абонементів – і не знали навіть їхніх прізвищ! А оці знімки з російських каналів – ну там на російських каналах таке можна почути! Нікому ніколи ніхто не давав жодні списки. У мене навіть в голові не вкладається, щоб зробити таке.

Ми завжди готові до діалогу! Ми навіть були ініціаторами діалогу. Інша справа – нас не завжди чули. До війни було спілкування. Перше питання – це питання ідентифікації. Питання Ракицького – більш другорядне. Вони трошки нас ігнорують. Ми роз’їхалися по різних містах після війни. Багато наших хлопців воює. Ми знаходимося не в тих умовах, щоб диктувати свої умови, мабуть, футбольний клуб Шахтар це відчуває і намагається ось так до нас ставитися.

Добре, ми готові все це скасувати. Давайте сядемо і поговоримо. Вони, ультрас, погодилися. Найближчим часом ми обговоримо все це. Якщо все нормально, то ми скасуємо. Бо для нас це непринципово.