17 декабря 2002 21:36
Василий МЕЛЬНИЧУК: "Нужно реформировать схему подготовки арбитров"

Для симферопольця Василя Мельничука нинішній рік - останній у ролі рефері ФІФА.

- 2002 рік став останнім як для мене, так і для мого столичного колеги Ігоря Ярменчука в міжнародній кар'єрі. Ми завершили суддівську діяльність у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

- Який із матчів у Європі запам'ятався найбільше?

- Я був арбітром ФІФА впродовж десяти сезонів. За цей час відсудив чимало цікавих матчів у турнірі, було кілька зустрічей з відомими у футбольному світі людьми. Щасливий, що мав змогу обслуговувати поєдинки за участю мюнхенського "Байєрна", італійської "Роми", збірної Німеччини, інших, не менш авторитетних клубів і збірних. Усі вони по-своєму пам`ятні для мене. Чимало спогадів є й від самої Ліги чемпіонів.

- Василю Григоровичу, в центрі уваги суддівських скандалів - чимало імен. У тому числі й ваше. Невже наші арбітри стали гірше судити?

- Усі визнають, що судді - звичайні люди, тож помилок не уникнути. З появою конкуренції в нашому футболі наслідки суддівських помилок стали значно важчими. Тож і стриманості до цих помилок стало значно менше. Що ж, ми повинні встигати за змінами у футболі, іншого не дано. На противагу футбол позбавиться тих, хто не встигає за його розвитком. Закінчився рік, у чемпіонаті настала перерва. Мабуть, потрібно зробити серйозний аналіз роботи як суддівської організації в цілому, так і кожного арбітра окремо. Правильні висновки й вчасно вжиті заходи допоможуть в майбутньому уникнути серйозних скандалів. Рік, що минає, для мене в цілому був успішним. Але останній матч сезону - "Динамо" проти "Дніпра" - занести до активу не можу. Одразу з кількох причин як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру я не був готовий до нього на всі 100 відсотків. Звідси й результат. Але впевнений, це послугує мені добрим уроком на майбутнє. Вельми слушно, як на мене, больові точки в суддівстві визначив Олександр Бандурко. Виходячи з його слів, федерація готова реформувати схему підготовки арбітрів. У цьому справді є необхідність. Судіть самі. Усі команди елітної ліги зимовий антракт проведуть за кордоном й проводитимуть спаринги з командами свого рівня. До березня наберуть непогану форму. А що ж судді? Ми будемо готуватися на матчах зимової першості міста. Тільки от узимку змагання проводяться не всюди. Різниця в підготовці арбітрів і команд до першого весняного місяця буде великою. Звісно, не на користь перших. Допускаю можливість низки помилок на старті другого кола. Зрозуміло, що ці похибки відразу ж переведуть у розряд фінансово-політичних…

- Чи не основною темою на сторінках преси стало суддівство. Чому?

- Взаємовідносини арбітрів і журналістів мають хороші традиції, але контакт останнім часом чомусь почав втрачатися. 2002 року не вручався "Золотий свисток", треба розуміти, не буде вручатися й "Золоте перо". Але про суддівство писати треба. Складно переоцінити роль журналістів у формуванні позитивного іміджу суддів. Останнім часом, на жаль, з`являється дедалі більше статей про негатив у діяльності суддівського корпусу. Безумовно, треба писати й про помилки, однак при цьому журналісти повинні пам'ятати, що їхні статті, окрім засновників, читають і вболівальники, знайомі, друзі, родичі, арбітри. Натяки на упередженість суддів, їхню матеріальну зацікавленість шкодять іміджу арбітрів, усьому вітчизняному футболу. Як наслідок, будь-яке спірне рішення завідомо зумовлює нездоровий ажіотаж. Неабияк складно судити матч, якщо у гравців є недовіра до судді, а якщо в журналістів є факти непрофесіоналізму людей "у чорному", потрібно інформувати про це правоохоронні органи.

- Віковий ценз знову в центрі уваги. 45 чи 48?

- Вельми серйозне запитання. Й у того, й у іншого варіанту є свої прибічники й противники. Як це не банально, але обидва варіанти - слушні. Слід зазначити, що в Європі також немає в цьому питанні одностайності. Кожна країна визначає ценз, виходячи із своїх умов і необхідності. Чимало країн дотримуються 45-річного цензу плюс іще один - для колишніх арбітрів ФІФА. Я також прихильник цієї системи. Чим старший арбітр, тим нижчі його фізичні можливості, а відтак - значно вища ймовірність помилки. Разом із тим мають сенс і ті, хто стверджує, що найліпше фізичний стан арбітра засвідчують результати тестування. Якщо він здоровий, здає нормативи, то до чого тут його вік? Я можу навести безліч прикладів, коли молодші судді були не на висоті під час тестування. До речі, в Голландії суд відмінив віковий ценз взагалі. Я знаю, що зараз дискутують щодо питання вікового цензу в Україні. Є думка, і вона промайнула в одному із спортивних видань, про те, що судді в останній сезон кар'єри можуть піти на угоду зі своєю совістю. Мовляв, все одно закінчую кар'єру... Знов-таки виникає питання: ну, зменшимо віковий ценз до 45 років, так що, це - панацея від усіх бід? Сам привід щодо підозр нікуди не дінеться. За будь-якого цензу буде останній рік, з яких цифр він не складався б. Ми повинні бути зважливими й маємо винести те рішення, яке піде на користь усьому українському футболу.