25 июля 2017 14:04
1
Александр МОНЗОЛЕВСКИЙ: "Захочет, например, Вида рисковать своей жизнью, чтобы доказать, что Мариуполь - это Украина?"

Інтерв’ю "Футбол 24" зі спортивним журналістом Олександром Монзолевським, що проходив службу в зоні АТО.


Про Марiуполь


– В принципі, раніше все написав. 24 січня 2015 року Маріуполь вже був один раз обстріляний. Президент ФФУ Андрій Павелко зустрічався з атовцями на "нулі" , величезне йому дякую, низький уклін, молодець. І хлопці, які стоять на передовій, вони, можливо, дещо обурені, що хтось не хоче туди їхати. В даному випадку звертають увагу на київське Динамо та львівські Карпати. Мовляв, ми тут захищаємо, зі зброєю стоїмо, під "градами" та обстрілами, а вони бояться заїхати в мирний Маріуполь.


Скажіть мені, будь ласка, яке має відношення будь-який легіонер київського Динамо до того, що відбувається в Україні? Зараз Маріуполь знаходиться в зоні обстрілу. Показали вже в 2015 році, що запросто можна зробити по ньому свої постріли.

Чи схоче, наприклад, Домагой Віда ризикувати своїм життям з тим, щоб ще раз довести, що Маріуполь це Україна? Я думаю, що ні. Я думаю, що інші легіонери тієї ж самої думки.

А якщо Динамо чи Карпати не зможуть використовувати всіх футболістів, що мають в своєму розпорядженні, то мабуть, це вже буде не зовсім спортивний принцип.


З іншого боку – нещодавно "Океан Ельзи" проводив в Лисичанську концерт. 30 тисяч глядачів прийшли. Приїхали навіть, кажуть, з окупованих територій. Лисичанськ та Маріуполь приблизно на однаковій відстані від "передка" знаходяться. І нібито все було спокійно.

А якщо буде обстріл? Яка буде міра відповідальності тих чиновників, які гарантували безпеку? Вони вибачаться і все? Тобто я думаю, що нікого змушувати туди їхати не треба. І якщо команди не хочуть їхати, то в даному випадку потрібно знайти якесь компромісне рішення і відповідно туди не їхати.


Про службу в АТО


– Колись підраховував, що міг загинути в АТО 4-5 разів. І лише 1-2 рази від дій ворога. Попадав недалеко від місць, де падали міни. А інші випадки – від нашої халатності, невиконання правил безпеки.


Про футбол в зонI АТО


– В футбол грали дуже часто. Тому що 99% перебування в зоні АТО це небойові виїзди, це не війна. 99% це потрібно сидіти і чекати, поки вас кудись викличуть: на посилення чи прорив планується.


До речі, тоді дуже цікаво було читати Вконтакте та Одноклассники, я сидів у всіх сепарських групах. Там завжди було цікаво почитати. "Мы бы прорвали их оборону, но тут приехали львовские заградотряды, и 24 бригада начала сражаться с особым зверством". Це було смішно читати.


В футбол грали постійно. Якщо вже все переробили, все прибрали 10 разів, наряди виконуються, а бійцям потрібно чимось займатися. Недалеко від нас було футбольне поле. І ми виходили грати.


Але коли перебуваєш в АТО, футболом цікавишся набагато менше, ніж це відбувається в мирному житті. Я вважаю, що це пов’язано з тим, що адреналіну і так вистачає. В мене було дуже багато бійців, які були футбольними фанатами. Але в 2015 році, коли проходив фінал Ліги Європи, Дніпро – Севілья (2:3), і ми в цей час жили в лісі, в наметах. Я якось пробився до інтернету і періодично кричав, який рахунок в матчі. Але коли я черговий раз крикнув, як рахунок змінився, реакції ніякої не було. Всі мирно спали.

Легіонери, коли їдуть в Україну, дивляться, на якій віддалі від зони АТО розташоване місто, в яке вони їдуть. А тут генінсони з павелками і примкнувший до них аброськін (тиждень тому він категорично заявляв ,що для того, щоб забезпечити безпеку, потрібно зняти людей з АТО) торочать, що потрібно грати. Шахтар може і в Донецьку грати. Але це не означає, що там може грати Динамо, чи Карпати. Сєпари своїх можуть не зачепити. А що буде з українським клубами - невідомо.